ЧЕРНУШЕНКО Катерина Федорівна

1505
(03.12.1926 – 18.07.2016 рр.), член-кореспондент Національної академії медичних наук України, обрана 25.03.1994 р. за спеціальністю імунологія, доктор медичних наук (1968 р.), професор (1976 р.), Заслужений діяч науки і техніки України (1990 р.), лауреат премій  НАН і АМН ім. I.I. Мечнікова (2000 p.), завідувач лабораторії імунології Інституту фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського АМН України (1968–2010).

 
Народилася 03.12.1926 року у с. Конецгір’я Архангельської області. У 1944 році після закінчення 10 класу вступила до Архангельського медичного інституту, мешкала у гуртожитку, навчалася та працювала. В 1950 р. закінчила лікувальний факультет цього інституту та приїхала до Києва.
 
Вся її подальша лікувальна та наукова діяльність була пов’язана з Київським інститутом туберкульозу (зараз ДУ Національний інститут фтизіатрії і пульмонології НАМН України), спочатку на посаді молодшого наукового співробітника лабораторії бактеріології. У 1957 р. – захист кандидатської дисертації про взаємодію нервової та імунної систем у патогенезі туберкульозного процесу. У 1968 р. – захист докторської дисертації про особливості дії протитуберкульозних  препаратів на стан імунної системи, в якій доводилась наявність сенсибілізуючих та імунодепресивних властивостей антибіотиків та хіміопрепаратів. К.Ф. Чернушенко була розроблена оригінальна експериментальна модель лікарської алергії. На основі цієї моделі розроблені методи діагностики, профілактики та лікування побічної дії ліків, впроваджена в клініку методика специфічної гіпосенсибілізації та неспецифічної терапії алергії до ліків.
 
В 1968 р. К.Ф. Чернушенко очолила лабораторію трансплантаційної імунології, створила першу в Україні панель типуючих сироваток, необхідних для добору донора-реципієнта при трансплантації органів. Панель згодом використовувалась в Інституті урології при проведенні перших операцій з пересадки нирки. В цей же час були проведені експериментальні дослідження щодо вивчення механізмів реакції відторгнення трансплантатів, методів її діагностики та регуляції.
 
Основна наукова діяльність К.Ф. Чернушенко була присвячена проблемам імунопатогенезу туберкульозу та неспецифічних захворювань легень (пневмонії, бронхіти, саркоїдоз, бронхіальна астма, плеврити тощо). Під її керівництвом та за її безпосередньої участі були розроблені та удосконалені методи оцінки імунологічного статусу пацієнтів та методи диференціальної діагностики, запропоновані різноманітні схеми імунокоригуючої терапії в залежності від виду патології та стадії процесу, а також від характеру та ступеня порушень імунологічної реактивності хворих, вивчені механізми дії багатьох імунотропних препаратів, визначені показання та протипоказання до їх призначення,  проведена оцінка їх клініко-імунологічної ефективності. На основі результатів проведених досліджень була сформульована нова концепція диференціації імунних станів на захисно-пристосувальні та імунодефіцитні.
 
Під її керівництвом проведені дослідження біологічних властивостей L-форм мікобактерій туберкульозу та вивчено їх роль в імунопатогенезі туберкульозного процесу у хворих з вперше виявленими та хронічними його формами, а також у пацієнтів із залишковими туберкульозними змінами в легенях.
 
Велика увага приділялася вивченню механізмів протитуберкульозного імунітету (вакцинація БЦЖ, антигенемія, прогресуючий туберкульоз, рецидивуючий туберкульоз та інше). У 2000 році за роботи з імунології туберкульозу К.Ф. Чернушенко було присуджено премію ім. І.І. Мечнікова. Під її керівництвом проводились дослідження про роль апоптозу імунокомпетентних клітин в патогенезі захворювань легень, цитокінової регуляції імунопатогенезу туберкульозу.
 
Результати цих наукових досліджень знайшли своє відображення в більш ніж 600 наукових публікаціях, в тому числі 13 монографіях і посібниках. Серед них: «Побочные реакции при антибактериальной терапии больных туберкулезом» (1975), «Иммунологические исследования в клинике» (1978), «Иммунология и иммунопатология заболеваний легких» (1981), «Аутоиммунные процессы и их роль в клинике внутренних болезней» (1984), «Бронхиальная астма» (1984), «Прикладная иммунология» (1984), «Иммунодиагностика туберкулеза» (2000), «Иммунокорригирующая терапия» (2001), «Противотуберкулезный иммунитет» (2001).
 
 20 докторів та 71 кандидат наук, що працюють нині у багатьох наукових та навчальних закладах України близького та дальнього зарубіжжя, виконували свої дисертаційні роботи під керівництвом  К.Ф. Чернушенко. 32 винаходи зобов’язані їй своєю появою.
 
Багате наукове життя  доповнювалося напруженою громадською роботою. З 1952 р. вона секретар Київського товариства фтизіатрів, тубкомісії МОЗ УРСР, республіканської проблемної комісії “Туберкульоз”; з 1971 р. – голова республіканської проблемної комісії “Імунологія та алергологія”. В 1972 році з її ініціативи створювалося республіканське Товариство алергологів, що пізніше було реорганізовано в Товариство імунологів та алергологів, головою якого вона була до 1994 р. К.Ф. Чернушенко в 1976-1986 роках входила до складу комітету з імунології та бактеріології Міжнародної протитуберкульозної Ради. Впродовж 20 років вона була відповідальним редактором щорічного міжвідомчого збірника “Иммунология и аллергология”. Неодноразово виступала з доповідями на міжнародних конгресах.
 
Катерина Федорівна була почесним президентом Українського наукового товариства імунологів, алергологів та імунореабілітологів, почесним членом Міжнародного товариства з імунореабілітації, віце-президентом наукової асоціації спеціалістів з алергії та астми, головою ради експертної служби АМН України. Входила до складу редколегій журналів: “Український пульмонологічний журнал”, “Імунологія та алергологія”, “Лабораторна діагностика”, “Астма та алергія”.
 
За свою багаторічну плідну працю К.Ф. Чернушенко була нагороджена орденом “Знак пошани”.