Харчова алергія чи харчова непереносимість: як розрізняти і лікувати

4007

Більшість людей отримують від їжі не лише енергетичний запас, а й задоволення. Втім, є й ті, для кого деякі продукти знаходяться у чорному списку. У останні роки і у дітей, і у дорослих все частіше фіксуються скарги як на харчову алергію, так і на харчову непереносимість.

За словами Олега Шадріна, професора, доктора медичних наук ДУ «Інституту педіатрії, акушерства і гінекології НАМН України», у нашій країні люди з харчовою непереносимістю не мають свого лікаря, який би з ними працював, і це велика проблема. До того ж, між цими двома поняттями – харчова алергія і харчова непереносимість – часто виникає плутанина. Як допомогти таким пацієнтам, важливо знати, у тому числі, і фахівцям первинної ланки.

Масштаби проблеми

Олега ШАДРІН, професор, доктор медичних наук ДУ «Інституту педіатрії, акушерства і гінекології НАМН України»

Ці патологічні стани притаманні як дітям, так і дорослим і стрімко поширюються у всьому світі. При харчовій непереносимості, на відміну від харчової алергії, не виникають зміни у імунній системі, а причини розвитку реакції часто пов’язані із наявністю у людини різних супутніх хвороб, частіше за все шлунку, печінки, рідше нервової і ендокринної системи. Крім того, харчова алергія (ХА) зберігається протягом усього життя людини, а харчова непереносимість (або харчова гіперчутливість) може зникнути після вирішення проблем, які її спровокували. ХА має більш важкий перебіг, патологічна реакція виникає швидше – протягом години після прийому їжі. Як правило, ХА поєднується із шкірними, гастроентерологічими проявами, дихальними розладами. Найбільш агресивними харчовими алергенами вважається арахіс, лісові горіхи, яйця, молоко, риба, молюски. Доведено, що ХА, яка є першою ланкою атопічного маршу у дітей, спостерігаються уже у перші місяці життя. Наразі харчову алергію лабораторно підтверджено у 1-2% дорослих і у 5-8 % дітей у світі.

Поставити діагноз харчової непереносимості значно важче, ніж діагноз харчової алергії. Разом з тим, за даними різних джерел, вона спостерігається у 45% населення, тобто майже у кожної другої людини. Щодо нашої країни, то точної статистики у нас нема, але проблема, за спостереженнями лікарів, має значні масштаби.

Харчова непереносимість: симптоми, діагностика, продукти-провокатори

Поняття харчової непереносимості набагато ширше, ніж ХА і зустрічається значно частіше. Вона нерідко обумовлена не тільки класичною аліментарною алергією, але може мати зв’язок із патологіями травного тракту, порушенням функціонуванням ферментів (ензимопатіями), бути спровокованою психогенними факторами, харчовими продуктами і їх окремими компонентами. Нерідко проявляється з першої проби продукту. Реакція є дозозалежною і завжди пов’язана із кількістю спожитого.

Харчову гіперчутливість не завжди просто діагностувати. Проблему ускладнює ще й те, що ми перестали їсти просту їжу, а непереносимість може виникати на окремі компоненті страви. Як правило, це продукція глибокої переробки. Тому і дорослим, і дітям з такими проблемами необхідно вести харчовий щоденник, який дозволить лікарю провести аналіз харчування і скласти подальший план дій.

Перебіг харчової непереносимості часто нагадує синдром подразненого кишечника. Найчастіше пацієнти скаржаться і звертають увагу на появу таких симптомів:

  • метеоризм;
  • здуття;
  • інтоксикація;
  • головний біль;
  • підвищена втомлюваність;
  • поганий настрій;
  • збільшення ваги.

Тобто симптоми неспецифічні, але вони повинні наштовхнути на думку про наявність харчової непереносимості.

Частіше за все харчову неперносимість викликають продукти, які містять глютен, також патологічну реакцію може викликати вживання фруктів, овочів, молока.

Якщо є підозра на непереносимість глютену, необхідно провести дослідження на наявність антитіл до тканинної трансглютамінази IgА і IgG. Лише виключивши целіакію та алергію, наприклад, на пшеницю, при збереженні реакції на глютеновмісні продукти можна говорити про непереносимість глютену без целіакії.

Непереносимість вуглеводів дуже часто лежить у основі харчової непереностмості за рахунок порушення їх всмоктування. Вуглеводи, які можуть викликати патологічну реакцію об’єднані у групу FODMAPs.

Джерела FODMAPs:

  • Вільна фруктоза: яблука, вишня, манго, груша, кавун, спаржа, артишок, горох, мед.
  • Лактоза: молоко, йогурт, морозиво, м’які сири, заварний крем.
  • Фруктани: персик, хурма, кавун, артишок, фенхель, часник, пшениця, фісташки, бобові, нут, інулін.
  • Галакто-олігосахариди: бобові, нут.
  • Поліоли: яблуко, абрикос, груша, авокадо, броколі, гриби, сорбіт, маніт.

Додаючи до базової дієти компоненти FODMAPs дієти, можна визначити, що викликає патологічну реакцію і проводити диференціальну діагностику.

Найскладніше діагностувати реакцію на окремі компоненти харчових продуктів. Найчастіше патологічні симптоми викликають саліцилати, які містяться у авокадо, вишнях, цитрусових, ківі, ананасах, маринованих овочах, грибах, зелені, спеціях, сухих сніданках, молоці і йогурті зі смаком банану, полуниці, шоколаді, копчених ковбасах. Спровокувати хворобливу реакцію можуть також аміни, що входять до складу авокадо, червоної і чорної смородини, сухих сніданків, мюслі, тортів, сирів брі, пармезану, сурімі, соєвого соусу, копчених м’ясних виробів, джемів, мармеладів. А також глутамати, які часто додають до м’ясних копченостей і паштетів, сухих сніданків, мюслі, хліба, картопляних чіпсів, молока і йогуртів зі смаком полуниці і шоколаду, бульйонних кубиків.

Діагноз харчової непереносимості (гіперчутливості) у всьому світі ставиться шляхом провокаційної проби. Алгоритм дій лікаря при скаргах на харчову непереносимість має бути таким, як представлено на схемі.

Харчова алергія: зони особливої уваги

Ми звикли говорити про харчову алергію як про хворобу, що має шкірні чи респіраторні прояви. І дуже рідко кажемо про те, що продукти можуть викликати алергічне запалення у шлунково-кишковому тракті. Але не варто забувати, що ХА вважається системною патологією.

Поширеність харчової алергії зростає постійно у всьому світі. Вона є пусковим механізмом атопічних дерматитів, алергічних та еозинофільних гастроінтестинальних порушень.

У дітей патологічна реакція найчастіше відмічається на молоко і яйця. Останнім часом збільшилася частка випадків алергії на сою, пшеницю, у старшому віці зявляється реакція на рибу, молюсків, арахіс.

Часто ХА має поєднані клінічні прояви, при цьому органи травлення вражаються у двох третин пацієнтів. Гастроінтестинальна форма ХА (ГІА) спостерігається приблизно у 50–60% пацієнтів із ХА. Найчастіше ця форма хвороби розвивається у дітей молодшого віку, інколи виникає відразу після народження, у перші дні життя (наявна у 68% малюків у віці до 12 місяців). Саме гастроінтестинальна алергія (ГІА), а не атопічний дерматит (АД), як вважалося раніше, є першим кроком алергічного «маршу», водночас її виникнення значно зменшує вік дебюту АД. 

Ключовою ланкою патогенезу ГІА є поєднання різних типів імунологічних реакцій — IgE-опосередкованих, імунокомплексних, клітинно-опосередкованих. Найчастіше поєднується із шкірними проявами, рідше — з ураженням дихальних шляхів, в деяких випадках — з анафілактичними реакціями. Разом з тим, ГІА може не супроводжуватися ні шкірними, ні респіраторними проявами, а лише ізольованими шлунково-кишковими симптомами. Це найскладніший випадок для проведення діагностики і таких пацієнтів стає все більше.

Поширеність харчової алергії сьогодні така, що у третини дітей з гастроезофагальним рефлюксом цей рефлюкс алергічної етіології. Тобто є алергічне запалення стравоходу і про це дуже важливо пам’ятати.

Клінічні симптоми ГІА:

  • афтозний стоматит, «географічний» язик;
  • домішки слизу та/або крові у випорожненнях дітей до 12 місяців;
  • порушення всмоктування через слизову оболонку тонкого кишечнику (синдром мальабсорбції)
  • ентеропатія з втратою білків;
  • хронічна діарея;
  • хронічна блювота;
  • порушення ковтання (дисфагія);
  • затримка фізичного розвитку (росту);
  • дифузний нейродерміт;
  • резистентні до традиційної терапії дитячі кишкові коліки, хронічний закреп.

Харчова алергія, і ГІА у тому числі, є найчастішою причиною анафілаксії та спричинених цим станом летальних наслідків.

Діагностика ГІА включає:

  • збір алергоанамнезу;
  • оцінку клінічних проявів (респіраторні, шкірні, абдомінальні;
  • ефективність дієтодіагностики;
  • проведення ендоскопічних досліджень і їхній аналіз;
  • прик-тести з харчовими алергенами.

Лікування: сучасні тренди терапії

Специфічна терапія включає:

  • елімінацію харчових алергенів (дієтотерапія);
  • алергенспецифічну імунотерапію (АСІТ) харчовими алергенами (зараз активно вивчається і напрацьовується досвід).

Неспецифічне лікування:

  • фармакотерапія із застосуванням Н1-антигістамінних препаратів;
  • протизапальна терапія;
  • корекція дефіцитних станів (препарати заліза, вітаміни, мінерали);
  • ферменти;
  • ентеросорбенти;
  • про- і пребіотики.

На жаль, сьогодні ми практично не контролюємо зростання атопічних реакцій, таких пацієнтів стає дедалі більше, незважаючи на всі протоколи лікування алергічних захворювань. У цьому контексті дуже перспективними є напрацювання щодо корекції мікробіоти як фактора, котрий попереджає виникнення у тому числі харчової алергії і інших атопічних захворювань. Формування мікробіоти залежить від низки факторів та триває приблизно 1000 днів, включно з пренатальним періодом. Протягом цього часу мікробіота допомагає становленню функціонального імунного фенотипу, забезпечуючи імунну толерантність. Розвиток імунної толерантності залежить від раннього контакту із потенційними харчовими алергенами, процесу, що лежить в основі програмування метаболізму. Бактерії, які знаходяться у кишечнику — це перші антигени, що активують захисні механізми організму, сприяють становленню бар’єру кишечника, сприяють формуванню імунної толерантності, а також визначають реакцію організму на потенційні алергени. Для становлення мікробіоценозу дитини вирішальним фактором є пологи, які відбуваються природнім шляхом, (per vagina), у строк, а також грудне вигодовування. Усе це сприяє формуванню мікробіому, позитивно впливає на розвиток та становлення шлунково-кишкового тракту, зменшуючи ризики появи у майбутньому імуно­патологічних станів.

Антоніна ЛІВАНДОВСЬКА«ВЗ»

Джерело: Всеукраїнська медична газета «Ваше здоров’я»