Інна Хасянова, Інститут Шалімова: успіх навіть найефективнішого і технологічного лікування завжди залежить від своєчасного звернення до лікаря

1487

Джерело: UA.NEWS.

Ендоваскулярная хірургія – це специфічні хірургічні втручання на кровоносних судинах. Сьогодні це – передова і високоефективна методика лікування багатьох серйозних хвороб, включаючи інфаркти міокарда, онкологічні захворювання, аневризми аорти. Це лікування менш травматичне для пацієнтів, а в деяких випадках – єдино можливе для порятунку здоров’я і життя людини.

Як технології ендоваскулярних втручань розвиваються в Україні, в чому їх специфіка та користь, з якими проблемами стикаються українські пацієнти і хірурги при лікуванні патологій судин в ексклюзивному інтерв’ю UA.NEWS розповіла науковий співробітник Відділу ендоваскулярної хірургії та інтервенційної радіології Національного інституту хірургії та трансплантології імені О. Шалімова Інна Хасянова.

Розкажіть про технології ендоваскулярного втручання. Що це таке, якими вони бувають і які різновиди застосовуються в Інституті Шалімова?

Інна Хасянова: Ендоваскулярна хірургія – один з найбільш прогресивних напрямків медицини. Її застосовують у всіх галузях – починаючи від кардіохірургії, судинної хірургії і закінчуючи онкологією, педіатрією та гінекологією. Застосування ендоваскулярного лікування можливе практично у всіх спеціальностях і при колосальній кількості нозологічних одиниць.

Технологія ендоваскулярного втручання полягає в тому, що пацієнтові робиться внутрішньосудинний прокол, через нього лікар підходить до «басейну», що його цікавить, а далі, в залежності від поставленої мети, – наприклад, відновлення прохідності судини в судинній хірургії та кардіохірургії, – проводиться реканалізація і/або стентування.

У випадках онкологічного лікування, лікування судинних мальформацій та гінекологічних втручань, ми навпаки, виробляємо емболізацію – тобто, закриваємо цікавий для нас судинний басейн для зменшення розмірів пухлини, припинення кровотечі, і так далі. Іншими словами, технологія ендоваскулярного втручання мініінвазивна та малотравматична для пацієнтів.

Традиційно так склалося, що Інститут Шалімова – один з флагманів в ендоваскулярній хірургії. Починаючи з кінця 80-х – початку 90-х, в силу специфіки нашого Інституту, в ньому розвивалися всі ендоваскулярні напрямки. Це не тільки кардіологія, а також і ендоваскулярне втручання при онкологічних захворюваннях, реканалізація і стентування при атеросклерозі судин нижніх кінцівок і при атеросклерозі будь-якої іншої локалізації, емболізація при судинній патології.

У 2000-х роках із впровадженням і розвитком активної хірургії печінки, ендоваскулярні втручання почали використовувати в якості підготовчого етапу перед масивними резекціями печінки (видалення ділянок ураженої печінки – прим.авт.), підготовки до хіміоемболізації, а також як етап лікування онкологічних пацієнтів.

В яких випадках операція неминуча, а в яких операцію можна замінити ендоваскулярною процедурою?

Інна Хасянова: На сьогоднішній день ендоваскулярні втручання дуже активно розвиваються в усьому світі. У деяких напрямках, наприклад, протезування грудного відділу аорти, протезування аортального клапана, втручання на судинах гомілки, ендоваскулярні процедури навіть витіснили собою традиційні відкриті операції.

Незважаючи на велику кількість труднощів фінансового характеру нашої системи охорони здоров’я, наш Інститут намагається впроваджувати ці технології, рухатися в ногу з усім світом. Ми намагаємося використовувати сучасне обладнання, стежити за всіма новинками, які з’являються у світовій практиці, і, по можливості, впроваджувати їх у себе.

Наприклад, аневризма черевного відділу аорти – розширення головної судини людського організму в черевному або грудному відділі. Це дуже грізна патологія з високим рівнем летального результату. Чим більше розширення аорти, тим вищий ризик його розриву. У разі розриву, летальність пацієнта протягом першого періоду становить 80%. Тобто, зі 100 чоловік, у яких розривається аорта, 80 осіб помирають в першу добу. Тому лікування завжди було направлене на виключення подібної аневризми.

Традиційна хірургічна операція – це висічення розширеної ділянки і вшивання замість неї штучного судинного протеза з перетисканням аорти. Це важка травматична операція, особливо важко вона переноситься пацієнтами старших вікових груп. До того ж, чим старший пацієнт, тим більше у нього супутніх патологій.

Тому починаючи з кінця 90-х років, у світі почали впроваджувати технологію ендопротезування. Через прокол всередину просвіту, лікар, без стискання аорти, вводить ендопротез, який фіксується вище і нижче розширеної ділянки, таким чином, кров тече по новому руслу, яке ми вставили всередину судини. Сьогодні 70% втручань при аневризмах аорти у всьому світі робляться шляхом ендоваскулярного втручання і тільки 30% – шляхом відкритої хірургії.

Останні операції застосовуються до тих пацієнтів, яким неможливо провести ендоваскулярне лікування з технічних причин. На жаль, в Україні немає навіть такого співвідношення в силу дорожнечі протезів і відсутності будь-якої державної підтримки таких програм.

Ще один приклад – протезування аортального клапана. Це велика кардіохірургічна операція з досить високими ризиками, яка проводиться в умовах штучного кровообігу, з повною зупинкою серця, в категорії вікових важких пацієнтів. Сьогодні замість неї робиться  ендоваскулярне протезування аортального клапана, так звана операція TAVI. Це повсюдна норма лікування таких хворих, особливо пацієнтів підвищеного ризику. Вони виграють від мініінвазивності усієї цієї технології.

Яка кількість хворих реально отримує операцію мініінвазивного втручання в масштабах країни і конкретно в Інституті Шалімова? Скількох пацієнтів можливо оперувати в рік, а скільки оперується насправді?

Інна Хасянова: Якщо говорити про черевні аорти, то наш Інститут має можливість робити мініінвазивні операції щотижня відразу декільком пацієнтам. Насправді ж, в рік ми робимо цю процедуру 15 пацієнтам. Потреба в хірургічному лікуванні істотно вища.

Головна проблема навіть не в доступності або недоступності медичної допомоги, а в загальному рівні культури наших співгромадян: в країнах Західної Європи люди звертаються за допомогою до лікарів набагато раніше, ніж українці. В Україні люди часто вичікують до критичного стану («точки неповернення»), а потім вже просять зробити хоч щось для збереження життя.

З якими проблемами найчастіше звертаються до Інституту Шалімова? Чи є у вас які-небудь протипоказання щодо проведення такої процедури?

Інна Хасянова: В нашому Інституті діють анестезіологічне відділення та відділення гемодіалізу, всі служби нашого Інституту мають високий професійний рівень. Тому практично немає пацієнтів, яким було б протипоказано, або яким би ми не могли провести ендоваскулярне втручання.

На жаль, багато пацієнтів звертаються до нас у надто запущеному стані. Звернись вони на півроку раніше, ендоваскулярне лікування було б набагато ефективніше. Часто хворі потрапляють до нас у стані, коли вже необхідна ампутація нижніх кінцівок. Причому ця тенденція спостерігається в усіх напрямках – в кардіохірургії, судинній хірургії, у пацієнтів з онкологіями. Нашому населенню треба підвищувати самосвідомість, здоровий спосіб життя і звичку стежити за своїм здоров’ям.

Який прогрес сьогодні спостерігається у розвитку ендоваскулярного втручання? Що головне можна відзначити?

Інна Хасянова: В нашій галузі спостерігається стрімкий прогрес. Відкриваються все нові і нові горизонти, впроваджуються нові технології. У всьому світі та в нашому Інституті спостерігається потужний прорив – створюються нові технології, нові девайси, розробляються нові стенти.

Серед нових технологій – зрізання бляшок, видалення тромбів, все це дуже активно розвивається і ми в міру своїх сил намагаємося впроваджувати це серед наших пацієнтів. Ще якихось 5-7 років тому ендоваскулярні втручання на судинах нижніх кінцівок були одиничними випадками.

Радує те, що в світі і в Україні спостерігається великий прорив в ендоваскулярному лікуванні пацієнтів з ішемічною хворобою серця, з гострим інфарктом міокарда. На щастя, це державна програма, яка дуже добре себе зарекомендувала і зробила доступною допомогу при гострому інфаркті пацієнтів. Були врятовані тисячі людей.

Наявність безкоштовного обладнання розв’язує нам руки в плані технічних можливостей, і не лякає пацієнтів звертатися за допомогою. Тому добре, що ця технологія була реально впроваджена. Із запуском цієї державної програми за останні кілька років кількість ендоваскулярних втручань на коронарних артеріях, стентування коронарних артерій в ургентних ситуаціях, збільшилася в рази. І це дуже важливо.

Окремо хочу звернути увагу на ще одне дуже цікаве і також розвинений у всьому світі напрямок – застосування ендоваскулярних технологій для лікування онкологічних захворювань. Ми знаємо, що велика частина пухлин вимагає системної хіміотерапії. Це досить токсичний і непростий для пацієнта процес, який супроводжується багатьма побічними явищами. Тому весь світ пішов шляхом скорочення і більш прицільного використання хіміотерапевтичних препаратів.

Сьогодні все частіше застосовується технологія хіміоемболізації – введення хіміотерапевтичного препарату безпосередньо в пухлину. Ця процедура можлива тільки з використанням ендоваскулярних технологій, коли ми селективно, під контролем рентгена, заводимо хіміотерапевтичний препарат безпосередньо в пухлину.

Використання специфічних емболізаційних матеріалів дозволяє цьому препаратові певний час затриматися, таким чином, створюючи «депо» безпосередньо в пухлині і істотно покращуючи результати лікування. У деяких локалізаціях пухлин, коли хірургічно до них дістатися неможливо, така методика – практично єдиний спосіб лікування.

У нашому Інституті поступово впроваджується ця технологія. Так, є певні складнощі, зокрема, брак хіміопрепаратів, специфічних контрастних матеріалів. Але, тим не менш, ми працюємо над тим, щоб розширити кількість захворювань, які можемо вилікувати. Адже це дуже високоефективне втручання.

Специфіка роботи нашого Інституту – це трансплантологія. Зокрема, ми провели найбільшу кількість пересадок печінки в Україні. У більшості пацієнтів з пересадженою ниркою на якомусь етапі можуть виникати ускладнення – рестеноз в місцях анастомозів. Ми спостерігаємо за цими людьми після успішних операцій. У деяких ситуаціях ліквідація цих наслідків можлива виключно шляхом ендоваскулярного лікування – постановкою стентів у звужені судини трансплантованих органів.

Ми маємо досвід лікування хворих після трансплантації нирки – більше 15 пацієнтів, які мали ті чи інші проблеми з судинами після пересадки нирки, і до десятка пацієнтів після трансплантації печінки, у яких виникли такі ускладнення. Ми також впровадили ці технології і дуже задоволені результатами. Це наше дуже велике досягнення, і ми готові далі рухатися в цьому напрямку.

Джерело: UA.NEWS.