Коментар президента НАМН України академіка Цимбалюка В.І. щодо ситуації з COVID-19

2004

Потрібен професійний підхід

«Розуміємо, з якими викликами зіткнулася система охорони здоров’я в період пандемії, — підкреслив президент Національної академії медичних наук України академік Віталій Цимбалюк. — Проте хоч би як ми хотіли допомогти, все одно не зможемо віддати 11 тисяч ліжок для лікування коронавірусної хвороби, як просить КМДА. Бо у клініках АМН усього 7 тисяч 100 ліжок. І не всі вони у столиці. До складу академії медичних наук входить 36 науково-дослідних інститутів, які мають статус державних установ. Дев’ять наших інститутів працюють у Харкові, один у Дніпрі, по два у Львові й Одесі, а решта у Києві.

Головне завдання клінічних підрозділів академії —надання високоспеціалізованої високотехнологічної медичної допомоги із застосуванням новітніх методів діагностики, оперування, лікування, реабілітації. Медики, науковці АМН ніколи не стояли осторонь тих подій, які розгорталися в нашій країні, і завжди поспішали на допомогу тим, хто її потребує: у наших інститутах лікувалися і лікуються чорнобильці, поранені бійці АТО, особливу увагу приділяємо дітям та майбутнім мамам, які мають складні діагнози.

Відтоді, як в Україні з’явилися перші хворі на COVID-19, до роботи долучилися фахівці Інституту епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського. Вони працювали у виїзних бригадах, допомагали під час госпіталізації, готували міські лікарні до роботи в умовах пандемії. Медикам муніципальних лікарень нараховували надбавки за таку роботу, а співробітникам інституту, на жаль, відмовили, оскільки вони з іншого, державного закладу.

Від самого початку пандемії ми писали листи із проханням внести інститут ім. Громашевського до переліку закладів, які надають медичну допомогу в разі коронавірусної хвороби. Його фахівці вже здобули практичний досвід лікування таких пацієнтів, готові відкрити спеціалізоване відділення. Чому важливо мати такий дозвіл? Щоб чітко організувати роботу медичної установи в умовах пандемії, забезпечити її всім необхідним, а лікарі, медсестри, які контактують із хворими, мали право отримувати такі самі надбавки за напружену роботу, пов’язану із ризиком для здоров’я, як і в інших медичних закладах.

Відділення вдалося відкрити. Але відповіді на наше звернення, на жаль, так і не отримали.

Нинішня пандемія змінила весь світ, вона прикувала до себе величезну увагу, змусила перекроїти бюджети багатьох держав. Багато місяців поспіль найважливішим завданням для медиків залишається протидія коронавірусу. Однак люди потребують медичної допомоги не лише в разі інфікування COVID-19, а й при захворюваннях серцево-судинної системи, опорно-рухового апарату, онконедуг, патологій ендокринної та інших систем. Адже ці хвороби не лише погіршують якість життя, а й призводять до втрати здоров’я чи навіть життя. В академічних інститутах працюють висококваліфіковані фахівці, які вміють робити найскладніші операції, тому з усієї України привозять до наших клінік важких хворих, тих, кому не можуть допомогти на місцевому рівні.

Перед нами дуже складне завдання: поєднати надання високоспеціалізованої допомоги і лікувати хворих із коронавірусною недугою. Весь час шукаємо компромісні варіанти, консультуємося з МОЗ, департаментами охорони здоров’я тих міст, де працюють наші інститути.

Ми дуже відповідально поставилися до рішення, щоб академія приймала на лікування хворих із коронавірусом. Обговорювали варіанти, як це можна організувати з дотриманням усіх санітарно-епідеміологічних правил, думали, як розвести потоки хворих, яких фахівців залучати, — одне слово, намагалися знайти відповіді на мільйон запитань. Як лікувати пацієнтів з інфекційними захворюваннями та ще й у період пандемії в тих клініках, які ніколи цим не займалися, не мають спеціалістів відповідного профілю, не мають ресурсів — ні кадрових, ні фінансових, ні технічних?

З’явилася пропозиція госпіталізувати хворих на COVID-19, беручи до уваги їхні хронічні недуги, оскільки саме вони обтяжують стан пацієнтів. Якщо такий хворий має серцево-судинну патологію, направляти його в інститут кардіології, із цукровим діабетом — в інститут ендокринології тощо.

У групі ризику, як відомо, люди старшого віку, які мають по кілька хронічних захворювань і потребують особливої уваги медиків. Логічно направляти їх до інституту геронтології, де працюють високопрофесійні, досвідчені фахівці. Але там ніколи не мали справи з інфекційними захворюваннями. Клініка не має ні кадрів для цього, ні умов, які б відповідали санітарно-епідеміологічним нормам у період епідемії.

Щоб надавати допомогу хворим із коронавірусом, недостатньо звільнити ліжка і повісити нову табличку. Потрібно провести величезну роботу: створити відповідні зони (чисту, брудну, буферну), обладнати реанімацію, подбати про кисень, зробити запас медпрепаратів, витратних матеріалів тощо. А ще захисні костюми, маски і рукавички, в яких можна працювати з інфекцією. Список довжелезний. Потрібні великі кошти, щоб усе це зробити за короткий час.

Але чи варто цим займатися, коли у клініці немає ні лікарів, ні медичних сестер, які спеціалізуються на інфекційних патологіях? Аналогічна ситуація і в інших інститутах».

Несправедливе правило

Звістку про те, що в клініках АМН лікуватимуть хворих на COVID-19, а планові операції відкладуть до кращих часів, дуже болісно сприйняли батьки, чиї діти потребують оперативного втручання. Щороку в Україні народжуються тисячі малюків із вродженими вадами серця, органів травлення, опорно-рухового апарату. Завдяки досягненням сучасної науки і медицини, ці малюки мають великі шанси на порятунок. Але вікно можливостей відкривається ненадовго.

Якщо в Інституті серцево-судинної хірургії ім. М. М. Амосова вчасно не прооперують немовлят із вродженими вадами серця, багато з них, залежно від діагнозу, проживуть всього 3-6 місяців, інші — від року до трьох. Інститут педіатрії, акушерства та гінекології ім. О. М. Лук’янової рятує немовлят, які через вади розвитку не можуть нормально споживати навіть мамине молоко. Хірурги виконують надзвичайно складні операції, щоб відновити систему травлення. Але здоров’я маленьких пацієнтів великою мірою залежить від того, вчасно їх привезли до клініки чи запізнилися.

Своєчасна діагностика і медична допомога дають змогу врятувати діток від втрати зору, слуху, захищають від множинних переломів так званих кришталевих дітей, допомагають орфанним хворим. Відкладені операції, відсутність лікування завдають великого удару по здоров’ю дітей та підлітків, в організмі відбуваються незворотні зміни, які призводять до інвалідності.

За словами академіка Віталія Цимбалюка, врешті-решт академічна спільнота підготувала пропозиції, як і чим повинні займатися інститути АМН під час пандемії, і обговорила все це на нараді із заступниками міністра охорони здоров’я Іриною Микичак та Іриною Садов’як.

«На мій погляд, рішення, яке було ухвалено, враховує інтереси всіх: пацієнтів і медиків, АМН і Києва, — наголошує Віталій Цимбалюк. — Оскільки є багато категорій хворих, які не можуть обійтися без високоспеціалізованої медичної допомоги, академічні клініки надаватимуть її в тому режимі, що й раніше.

А щоб столиця мала змогу розширити лікувальну базу для прийому хворих на коронавірусну недугу, АМН забиратиме до себе пацієнтів, які потребують невідкладної допомоги. Їх госпіталізуватимуть в інститути відповідно до їхнього профілю. Ми готові приймати хворих не лише з Києва, а й з Київської області, де теж доволі високий рівень поширення коронавірусу.

Через пандемію багато людей змушені були відкладати візити до лікаря, що призвело до загострення хвороб, значного погіршення стану здоров’я. Щодня до наших клінік привозять багато хворих, які потребують саме високоспеціалізованої медичної допомоги. Майже третина пацієнтів, які до нас звернулися останнім часом, потребували термінової госпіталізації, оперативного втручання, інтенсивної терапії.

Нам ще належить багато зробити, щоб разом із КМДА напрацювати логістику, розробити маршрути пацієнтів, визначитися з тією кількістю хворих, яких зможуть госпіталізувати наші інститути. Ідеться не лише про кількість лікарняних ліжок, а й про фінансування. Відповідно до законодавства, міські лікарні Києва та інших міст отримують кошти від НСЗУ за пролікованих хворих, а наші інститути, які мають статус ДУ, не отримують за це жодної копійки. Складається несправедлива ситуація, яка значно ускладнює роботу академічних клінік.

Коли кияни лікуються у міських лікарнях, то НСЗУ переказує їм гроші за кожного пацієнта. Якщо ж бригада екстреної допомоги привозить таких самих киян до нас, наші клініки не отримують коштів для їх лікування. Ідеться передусім про невідкладну допомогу, коли всього кілька годин вирішують долю пацієнта — вдасться його врятувати чи ні, повернеться він до повноцінного життя чи залишиться безпомічним інвалідом.

Ургентну допомогу має профінансувати держава. Люди не повинні страждати від болю, відкладаючи своє лікування через те, що колись у процесі реформування медицини високоспеціалізовану медичну допомогу залишили поза увагою.

Пандемія змушує медиків працювати в дуже напруженому режимі. На жаль, їм часто заважають у роботі прорахунки та недоліки, які містить реформа. Підставою для того, щоб виправити помилки, внести зміни до правил, які обмежують надання медичної допомоги навіть в екстрених ситуаціях, цілком може слугувати значне поширення COVID-19, яке призвело до надзвичайних навантажень на систему охорони здоров’я. Це дасть змогу розподілити ресурси — фінансові та кадрові —так, щоб наша медицина не лише протистояла коронавірусу, а й лікувала ті патології, які становлять великі загрози здоров’ю та життю наших співвітчизників».

Ольга СКРИПНИК
для «Урядового кур’єра»

За матеріалами газети Кабінету Міністрів України «Урядовий кур’єр».