КОМІСАРЕНКО Ігор Васильович

1502

(15.12.1933 – 23.08.2013), український хірург-ендокринолог, один з основоположників української ендокринної хірургії, член-кореспондент НАМН України, обраний 1997 р. за спеціальністю «ендокринологія», доктор медичних наук (1978), професор (1981), заслужений діяч науки і техніки України (1996), двічі лауреат Державних премій України в галузі науки і техніки (1976, 1988). Завідувач відділу хірургії ендокринних залоз Інституту ендокринології та обміну речовин ім. В. П. Комісаренка НАМН України, засновник та директор Українського науково-практичного центру ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин (1994 -2000), засновник Київського центру ендокринної хірургії (2000), відділення хірургічної ендокринології Наукового центру радіаційної медицини НАМН України (2002).


Ігор Комісаренко був одним із засновників хірургічної ендокринології в Україні. Основні наукові дослідження присвячені вивченню взаємозв'язків залоз внутрішньої секреції та вищих відділів центральної нервової системи, проблем хірургічної ендокринології, онкології залоз внутрішньої секреції, ендоваскулярної хірургії, авто- і гетеротрансплантації. Наукові інтереси Комісаренка були широкими і охоплювали багато аспектів патології ендокринних залоз, зокрема дослідження проблем ендоваскулярної хірургії, мікрохірургії, трансплантології, розробку методів діагностики, медикаментозного й хірургічного лікування захворювань щитоподібної залози, прищитоподібних, статевих, надниркових залоз, підшлункової залози, гіпофіза.

1981року під керівництвом Ігора Комісаренка вперше в СРСР був розроблений новий напрям клінічної ендокринології — трансплантація тканинних та органних культур різних ендокринних залоз з метою лікування цукрового діабету, недостатності надниркових залоз, щитоподібної й прищитоподібних залоз, бронхіальної астми та інших хвороб.

Значне місце в дослідженнях Комісаренка належить проблемам онкоендокринології. Ним удосконалені й вперше застосовані в Україні нові методи діагностики та хірургічного лікування пухлин надниркових залоз, щитоподібної, підшлункової, статевих залоз, включаючи нову методику селективної ангіографії. Розроблено комбіновані методи лікування пухлин кори надниркових залоз з використанням інгібіторів стероїдогенезу, емболізації пухлин та їх метастазів. Розширено показання для оперативного лікування й обсягу операції при пухлинах щитоподібної залози, особливо в дітей й осіб, які зазнали радіаційного впливу.

З 1990 року керована ним хірургічна клініка є центром лікування дітей і дорослих з пухлинами щитоподібної залози з усіх областей України. Майже всі діти, у яких був запідозрений рак щитоподібної залози, як наслідок аварії на ЧАЕС, були госпіталізовані й одержали висококваліфіковане хірургічне лікування в клініці інституту.

Під керівництвом І. В. Комісаренка розроблені й впроваджені в клініках новітні методи діагностики, хірургічного лікування та ведення найближчого й віддаленого післяопераційного періоду у хворих на рак щитоподібної залози, що істотно поліпшило якість життя хворих. За післяаварійний період прооперовано 4107 хворих на рак щитоподібної залози, із них 888 дітей та підлітків у віці від 1 до 18 років.

З 1994 по 1999 рік Комісаренко був директором створеного Українського науково-практичного центру ендокринної хірургії й трансплантації ендокринних органів і тканин. У 2000 році ним був організований Київський міський центр ендокринної хірургії, а в 2002 році відкрите відділення ендокринної хірургії в Науковому центрі радіаційної медицини НАМН України.

Автор понад 500 наукових праць, в тому числі 5 монографий, 24 авторських свідотств. Підготував 14 кандидатів і 7 докторів наук.

Був почесним президентом Української Асоціації ендокринних хірургів, членом наукового товариства ендокринологів України, членом редколегій ряду провідних наукових журналів.

Основні наукові праці: "Некоторые вопросы хи­ру­рги­чес­­кого лечения гормонально-актив­ных опухолей коры надпочечников" (1973); "Неотложная эндокриноло­гия" (1982); «Нарушение функции надпочечников при эндокринных заболеваниях» (1984); «Хірургічне лікування раку щитовидної залози» (1993); "Медицинские последствия Чернобыльской аварии. Ре­­зультаты пилотных проектов АЙФЕКА и соответственных Национальных про­­грамм" (1996); «Surgical findings in thyroid cancer in children in Chernobyl» (1996); «Гормонопродуцирующие опухоли надпочечных желез» (1998); "Thyroid Cancer in children of Ukraine after the Chernobyl accident" (2000); «Эндокринология. Хирургическое лечение эндокринных заболеваний» (2002); "Post-Chernobyl papillary thyroid cancer in children and adolescents of Ukraine" (2010).