Можливості реабілітації хворих на постковідний синдром

211

Гостра коронавірусна інфекція (COVID-19), що призвела до світової пандемії з березня 2020р., викликає такі гострі та комплексні порушення, які у деяких випадках сприяють розвиткові тяжкої інтерстиціальної пневмонії, гострого дистрес-синдрому або смерті. Типовими симптомами захворювання є жар, кашель, задишка, слабкість, біль у м’язах, головний біль, зміни смаку та запаху, та ін.. Тромботичні ускладнення при COVID-19 – одна з видимих причин венозного тромбоемболізму.

Близько 10% пацієнтів одужують від SARS-CoV-2 протягом трьох тижнів, трошки менший відсоток протягом місяця з моменту виникнення гострих симптомів. Таку статистику виявлено з дослідження UK COVID Symptom Study, що було проведено у Великій Британії: пацієнти реєстрували симптоми свого захворювання у смартфоні. Такий відсоток був значно меншим, ніж рапортували у попередніх дослідженнях, які проводились у спеціалізованих клініках.

Постковідний стан «Long covid» є мультисистемним захворюванням, яке іноді виникає після гострого захворювання. Клінічне втручання у цей стан обумовлює майбутні перспективи пацієнта, якість його життя. Таких пацієнтів слід розділити на тих, в кого розвинулись серйозні наслідки (тромбоемболічні ускладнення), та таких, в кого виникла неспецифічна клінічна картина (найчастіше домінують задишка, слабкість, втома). Пацієнти з COVID-19, мають потребу в реабілітації під час перебування в лікарні та після виписки. Реабілітацію повинен вести лікар з відповідними навичками та досвідом та відповідною підтримкою фахівців, беручи до уваги різноманітність симптомів, що проявляються. Слід починати реабілітацію біля ліжка хворого і тривати до прийняття рішення про безпечність виписки додому. Оцінюють потребу в кисні в стані спокою та при фізичних навантаженнях у пацієнтів госпіталізованих з COVID-19 перед випискою з лікарні. В подальшому лікар має прийняти рішення про потребу в амбулаторній (під час фізичних вправ та повсякденної діяльності), короткотривалій (використання оксигенотерапії короткими періодами 10-20 хв/раз при транзиторній гіпоксемії або виникненні симптомів) або довготривалій оксигенотерапії (більше 15 годин на день у пацієнтів з хронічною гіпоксемією) в домашніх умовах або в стаціонарі, який приймає пацієнтів з постковідним синдромом.

Після виписки з лікарні можлива реабілітаційна програма, яка адаптує пацієнта до повсякденної діяльності: в перші 6–8 тижнів після виписки з лікарні його слід заохочувати робити фізичні вправи низької та помірної інтенсивності вдома (фізичні вправи високої інтенсивності не рекомендуються). Пацієнти з COVID-19 повинні пройти оцінювання фізичного та емоційного функціонування через 6–8 тижнів після виписки, щоб визначити додаткові потреби у реабілітації, але оцінка через 6–8 тижнів після виписки з лікарні може бути занадто ранньою, оскільки деякі ускладнення можуть проявлятися пізніше.

Пацієнти мають бути забезпечені освітніми та інформаційними матеріалами/ресурсами для само-підтримки під час реабілітації, особливо у випадку недоступності реабілітаційного сервісу. Осіб з підозрою на постковідний синдром направляють до відповідних лікарів за наявності симптомів, що загрожують його життю: важка гіпоксемія або зниження сатурації кисню під час фізичних вправ, ознаки важкого захворювання легень, болі у грудях, мультисистемний запальний синдром (у дітей). Запропонуйте аналізи, які можуть включати загальний аналіз крові, тести на виявлення порушень функції нирок та печінки, тест на С-реактивний білок, феритин, натрійуретичний пептид типу B (BNP) або його N-кінцевий фрагмент та функції щитовидної залози. За необхідності – тест на толерантність до фізичних навантажень, що відповідає можливостям людини (наприклад, 1-хвилинний тест з присіданням). Під час перевірки фіксуйте рівень задишки, частоту серцевих скорочень і сатурацію кисню. Дотримуйтесь відповідного протоколу для безпечного проведення тесту. Необхідно направити пацієнта на рентгенографію грудної клітки до 12 тижнів після гострого захворювання COVID-19, якщо раніше дане дослідження не виконувалось, а у пацієнта зберігаються симптоми порушення дихання.

Реабілітація вдома може бути надана засобами телереабілітації (зокрема Інтернет, телефон), яка передбачена статтею 19 Закону України «Про реабілітацію у сфері охорони здоров’я». У Наказі МОЗ України від 20.04.2021 № 771 “Про затвердження Протоколу надання реабілітаційної допомоги пацієнтам з коронавірусною хворобою (COVID-19) та реконвалесцентам” ретельно викладено алгоритм надання реабілітаційної допомоги хворим, що перенесли COVID-19 із застосуванням ілюстративного матеріалу проведення дихальної гімнастики, фізичних вправ, підходів до оцінки когнітивної дисфункції, до визначення фізичного статусу пацієнтів. Мультидисциплінарний підхід дозволить лікареві допомогти своєму пацієнту якомога раніше повернутися до виконання своїх справ та покращити якість його життя як вдома, так і на роботі.

В рамках ініціативної НДР «Визначення клінічних варіантів перебігу постковідного синдрома» науковці ДУ «Національний інститут терапії ім. Л.Т.Малої НАМН України» збирають дані пацієнтів, які перенесли COVID-19 та страждають від його наслідків, систематизують їх та на підставі власних результатів будуть складені індивідуалізовані схеми підходів до курації таких хворих.

Підготувала д.мед.н., старший науковий

співробітник відділу профілактики та

лікування невідкладних станів

ДУ «Національний інститут терапії

імені Л.Т. Малої НАМН України»

Петюніна О.В.