Національний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф.Г. Яновського НАМН України

28 листопада 1922 р. постановою Ради Народних Комісарів № 112 був створений Київський туберкульозний інститут. Одним із його засновників був проф. Ф.Г. Яновський, ім’я якого було присвоєно інституту в 1928 р.

З вересня 1993 р. інститут увійшов до складу Академії медичних наук (АМН) України.

Першим директором інституту з 1922 р. до 1925 р. була лікар М. Єфремова, з 1925 р. до 1936 р. – проф. А.І. Собкевич, з 1936 р. до 1940 р. – проф. О.С. Мамолат. В роки війни інститутом тимчасово керували В.Л. Плющ (1940 – 1943 рр.), Ф.М. Дзюблик (1943 – 1944 рр.), Н.С. Морозовський (1944 – 1946 рр.). З 1979 – 1985 рр. – проф. В.М. Молотков, 1985 – 1991 рр. – проф. О.М. Іванюта, а з 1991 й до цього часу – академік НАМН України, проф. Ю.І. Фещенко.

В перші роки його заснування, крім розробки питань клініки, лікування та мікробіології захворювання, вивчалися епідеміологія туберкульозу, шляхи його поширення, профілактика, алергія та імунітет, виконувалися й розроблялися колапсохірургічні втручання (проф. М.М. Москальов, В.Х. Окзюсов, В.М. Савич).

Після Великої Вітчизняної війни інститут знаходиться на Байковій горі, нині – вул. М. Амосова, 10. Його діяльність була спрямована на подолання санітарних наслідків війни, проведення профілактичних заходів та лікування хворих на туберкульоз, досліджень щодо щеплення новонароджених і дітей старшого віку (С. А. Томілін, Л. Д. Ульянов). З 1947 року в інституті почали вивчати методи специфічної терапії в експерименті (акад. В.Г. Дроботько, Р.Й. Драбкіна), а потім в клініці (проф. М.А. Клебанов, доц. Б.П. Александровський), розроблялися хірургічні втручання на каверні (П.І. Костромін, Г.Г. Горовенко).

З кінця 1952 р. інститут почав широко розвивати резекційну хірургію легень, спочатку при туберкульозі, а потім при неспецифічних захворюваннях легень (НЗЛ) і пухлинах (М.М. Амосов, Г.Г. Горовенко, І.М. Сліпуха). Він є одним з піонерів впровадження анестезіології та реаніматології в колишньому СРСР. З 1955 р. на базі інституту організована перша в країні кафедра торкальної хірургії, а згодом й анестезіології.

З 1955 р. вперше в Україні в інституті під керівництвом проф. М.М. Амосова розпочато хірургічне лікування хвороб серця. Тут розроблені й модифіковані ефективні методи корекції вроджених і набутих вад серця, розроблені нові оригінальні моделі апаратів штучного кровообігу, в 1958 р. – вперше застосовано апарат штучного кровообігу.

З 70-х років інститут активно включився в наукову розробку питань пульмонології, в ньому наступила інтеграція фтизіатрії з пульмонологією.

В інституті працювали й працюють сьогодні 7 заслужених діячів науки і техніки (М.М. Амосов, Б.Я. Ященко, Г.Г. Горовенко, О.С. Мамолат, О.М. Сидаренко, К.Ф. Чернушенко). На певному етапі розвитку наукової діяльності в інституті творили вчені – академіки Ф.Г. Яновський, Б.А. Василенко, В.Г. Дроботько, М.М. Сиротинін, М.М. Амосов, професори М.К. Даль, Р.Й. Драбкіна, О.Г. Губанов, В.Ф. Юр’єва, Б.П. Александровський, Т.П. Кучеренко, М.М. Горєв, Б.Г. Вейнеров, М.Я. Мень, С.Я. Хомяк, Г.Г. Горовенко, І.М. Сліпуха, С.А. Кшановський, які внесли великий вклад у розвиток української фтизіопульмонології.

Інститут має оснащену базу на 530 ліжок і проводить лікування понад 4 тис. хворих за рік, виконує більше 450 хірургічних втручань. В поліклінічному відділенні інституту щорічно отримують допомогу понад 15 тис. хворих на туберкульоз, неспецифічні і онкологічні захворювання легень.

Фахівцями інституту опубліковано більше 20 тис. наукових праць, в т. ч. 90 монографій, посібників, довідників, більше 108 методичних рекомендацій, 143 інформаційних листи, розроблено 179 винаходів та 1192 раціоналізаторських пропозицій. Інститут має свій товарний знак. Він є засновником “Українського пульмонологічного журналу”, “Українського хіміотерапевтичного журналу” та журналу “Астма і алергія”.

Основними науковими напрямками діяльності інституту є профілактика, діагностика, диференційна діагностика, консервативне та хірургічне лікування туберкульозу і НЗЛ; епідеміологічні та організаційно-методичні проблеми фтизіопульмонології; патофізіологія дихання і кровообігу, імунологічні, генетичні та біохімічні аспекти реактивності при туберкульозі та НЗЛ.