Наукове забезпечення  розвитку системи паліативної  допомоги в Україні

61
Перший Національний Конгрес із паліативної допомоги

26-27 вересня в м.Ірпінь ( «Конференц-хол»,  вул. Жовтнева, 118-А) відбувся Перший Національний Конгрес із паліативної допомоги. У ньому взяло участь близько 350 гостей та спеціалістів галузі з України і зарубіжжя: головні лікарі хоспісів, організатори охорони здоров’я та інші.

Організаторами  заходу виступили:  Міністерство охорони здоров’я України та ВГО «Всеукраїнська ліга сприяння розвитку паліативної та хоспісної допомоги», а також конгрес відбувся за сприяння Національної академії медичних наук України.

Виступ президента Національної академії медичних наук України А.М.Сердюка

Вельмишановні колеги! Ваші святості!

            Поринаючи думками в далекий 1994 рік, згадую візит мого великого друга Б.Ступки, котрий, на жаль 2 місяці тому пішов у вічність, привів із собою молодого львівського лікаря Євгена Москвяка з проханням допомогти йому організувати новий медичний заклад. Мова йшла про хоспіс, установу, яка, за образним висловом  Богдана, має надавати невиліковно хворому можливість відійти у вічність в людських умовах. В той же день я підписав відповідний наказ по Міністерству охорони здоровя. Тож, сьогодні  відчуваю себе причетним до Вашої благородної справи.

            Особливістю демографічної ситуації сучасної України є надзвичайно високий рівень смертності та швидке постаріння населення (з 20,4 %  осіб 60 років і старших в 2011р. до прогнозованих 26,1 % у 2025р.).. Збільшується кількість хворих і смертність від невиліковних хвороб, які часто супроводжуються інтенсивним хронічним больовим синдромом, вимагають тривалого догляду і симптоматичного лікування.

            Переважна більшість цих хворих потребують паліативної допомоги – адекватної медичної, соціальної та психологічної підтримки, професійного догляду, а частіше за все – людської участі та співчуття.

            З віком потреби у паліативній допомозі зростають від 2,7 % серед населення  60 – 65 років до 24,3 % – після 80 років. Щороку збільшується кількість хворих у термінальних стадіях СНІДу, коінфекції туберкульоз/ВІЛ та туберкульозу з множинною і розширеною медикаментозною стійкістю.

            Якщо до кількості паліативних пацієнтів додати ще й родичів, які доглядають за ними, страждаючи від фізичного та морального болю, від безвиході та безсилля допомогти рідній людині, виходить, що близько 2 млн. людей щороку потребують паліативної допомоги, тобто понад 4 % населення.

На жаль, розвиток мережі установ паліативної допомоги в країні суттєво відстає від потреби. Нині функціонують дуже мало закладів, які можуть ідентифікуватися як хоспіси, та ряд відділень паліативної допомоги, у яких розгорнуто близько 850 ліжок. Але ж мінімальна потреба – 4,5 тис. ліжок. Матеріально-технічна база згаданих закладів та відділень не відповідає міжнародним стандартам, а умови перебування хворих у більшості з них  – на жаль, незадовільні.

Відтак  паліативна та хоспісна допомога є вкрай актуальною медико-соціальною та гуманітарною проблемою українського суспільства. Без неї неможливо уявити нашу повноцінну інтеграцію в європейську та світову цивілізацію.

В країні, відповідно до міжнародних підходів та стандартів,  має бути створена її сучасна та ефективна система, побудована на координації та консолідації зусиль різних галузей державного і приватного секторів, підтримці громадських організацій.

Велику соціальну значущість розвитку даного напрямку медицини стверджує включення відповідного розділу до «Основ законодавства України про охорону здоров'я», Державної програми «Здоров'я 2020: український вимір», опрацювання проекту «Націоальної стратегії створення та розвитку системи паліативної допомоги до 2022 року».

            Зрозуміло, що провідне місце у науковому забезпеченні  такої допомоги повинні зайняти  науково-дослідні інститути НАМН України. Адже в них органічно поєднуються  фундаментальні та прикладні дослідження, значна увага приділяється вивченню етіології і патогенезу основних форм патології, механізмів розвитку організму  та його старіння, нейрогуморальної регуляції органів і систем,  імунологічної реактивності та її порушень, в тому числі наприкінці життя.

            Переважна більшість інститутів Академії мають потужні лікувальні бази, де щорічно надається висококваліфікована спеціалізована медична допомога десяткам тисяч хворих з різних куточків України. Важливою є участь науковців у законотворчій і науково-організаційній діяльності, розробці і виконанні національних і державних програм, спрямованих на боротьбу з найпоширенішими  і важкими хворобами, зменшення смертності  і збільшення тривалості життя українського народу.

У цьому контексті слід відзначити Інститут геронтології ім.Д.Ф.Чеботарьова, колектив якого понад 50 років веде дослідження з попередження передчасного старіння, вивчення вікозалежної патології, комплексної підтримки людини наприкінці  життя. В Інституті створений Геронтологічний інформаційно-консультативний центр, на сайті якого розміщується різнопланова інформація щодо шляхів досягнення активного довголіття та можливостей одержання паліативної допомоги.

            Впевнений, Ваш конгрес проведе всебічний аналіз потреб населення у цій допомозі, наголосить на доцільності  спільної термінології, стандартах діяльності стаціонарних, амбулаторних та мобільних закладів паліативної допомоги, нормативів  якості на усіх рівнях її надання.

            Що турбує? Перш за все, відсутність налагодженої співпраці та порозуміння між різними міністерствами, неузгодженість дій, труднощі із забезпеченням мультидисциплінарного підходу. Вимога дня – розробка Концепції Національної програми  з паліативної допомоги, яка  має стати основним документом, що визначатиме її складові, роль і місце в охороні здоров’я, належне державне фінансування на подальший розвиток.

            Саме тут хочу наголосити на ключовій проблемі державного значення – створення раціональної системи забезпечення хворих і установ, що опікуються ними, наркотичними анальгетиками. Це мають здійснювати державні підприємства. Тільки за таких умов  можливо забезпечити відповідність медичного використання цих препаратів і контроль за їх обігом.

            Вкрай важливим є створення  національного міжвідомчого методичного та клінічного центру, який би визначав стандарти та стратегію надання паліативної допомоги, удосконалював нормативно-правову базу, стандарти і критерії статусу Вашого  хворого та протоколи паліативної допомоги (догляду), підготовку фахівців мультидисциплінарних команд.

            На часі –  створення та видання професійного журналу “Паліативна допомога в Україні”, проведення щорічних науково-практичних конференцій з паліативної допомоги.

Враховуючи актуальність та високу соціальну значимість  цієї допомоги, НАМН України готова до включення вищеозначених питань до планів своїх досліджень.

Від нас залежить успішність подальшого розвитку паліативної медицини.

Впевнений, ми зобов’язані зробити ініціативний посил національній спільноті, українському уряду щодо забезпечення достойного ставлення до людей, які його в першу чергу особливо потребують.

Разом нам це під силу.

Дякую.