Невідкладні заходи щодо покращення ситуації, яка склалася в Україні з вакцинокерованими інфекціями, зокрема поліомієлітом

392

У 2021 р. в Україні рівні охоплення щепленнями дітей віком до 1 року проти таких інфекцій, як туберкульоз, кір, кашлюк, дифтерія, поліомієліт, гепатит В та ін., становили від 78% до 80,1% (при необхідному рівні >90%), що є безперечно недостатньо, щоб визнати епідемічну ситуацію контрольованою. Зокрема цей показник щодо 3 щеплень проти поліомієліту у віці до 1 року становив 80,1%, 5 щеплень у віці 6 років отримало лише 78,4% дітей. При цьому рівні охоплення щепленнями дуже відрізнялися за регіонами. У 12 регіонах серед дітей віком до 1 року вони були <80% і складали від 68,5% до 73,9%, а серед дітей віком до 18 міс. (4 щеплення) – 66% до 73%. Тобто практично 20-30% дітей не отримали згідно з віком планову вакцинацію проти поліомієліту в перерахованих вище цільових групах, які підлягають вакцинації згідно з Календарем щеплень.

Ураховуючи, що аналогічна картина мала місце і в попередні роки, в Україні відбулося накопичення серед дитячого населення прошарку сприйнятливих до поліомієліту. Крім того, починаючи з квітня 2016 р., оральна (жива) поліомієлітна вакцина (ОПВ), яка в Україні використовується, починаючи з 3-го щеплення, не містить поліовірус типу 2 (двокомпонентна ОПВ, що тепер застосовується у світі, містить лише поліовіруси типів 1 та 3). Зазначене також сприяє зниженню як індивідуального, так і популяційного імунітету до поліовірусу типу 2. Наслідком став спалах поліомієліту, викликаний вакциноспорідненим поліовірусом типу 2 (вірусом вакцинного походження, що в процесі циркуляції в низько імунній популяції набув властивості нейровірулентності), який виник у жовтні 2021 р.). На цей спалах не відбулося адекватного реагування, а саме проведення додаткових турів вакцинації дітей віком до 6 років, щоб припинити циркуляцію вакциноспорідненого вірусу. У січні 2022 р. виник новий спалах.

Реагування на такі епідемічні виклики є дуже складними як організаційно, так і фінансово. Результат оцінюється з часом при добре організованому епідеміологічному нагляді. Згідно з затвердженим планом реагування на спалах поліомієліту, що виник на початку жовтня 2021 р., вдалося тільки 1 лютого 2022 р. розпочати 1-й тур кампанії. Він повинен був тривати 3 тижні і мав за мету вакцинувати ІПВ 140 тис. дітей віком від 6 міс. до 6 років, котрі пропустили вакцинацію згідно з Календарем. Практично під кінець 3-го тижня 1-го туру станом на 18.02.2022 р. було провакциновано лише 28% дітей від запланованої кількості. Тому вирішили продовжити 1-й тур ще додатково на 2 тижні, що знову не було виконано у зв’язку з початком війни. Таким чином, фактично реагування на спалахи поліомієліту не відбулося.

Натепер ризик посилення циркуляції вакциноспоріднених поліовірусів та пов’язаних із ними спалахів за умов низького рівня охоплення щепленнями на тлі застосування оральної вакцини ускладнюється ще й військовими діями в країні, що приводять до руйнування інфраструктур міст і населених пунктів, інтенсивної міграції та евакуації населення як за межі України, так і в регіони, де відсутні активні бойові дії (Чернівецька, Закарпатська, Львівська, Волинська обл.). Саме в цих областях відмічалися найнижчі рівні вакцинації проти поліомієліту в 2021 р.

Ще в 2002 р. за обґрунтуванням Інституту до Календаря щеплень України було введено інактивовану поліомієлітної вакцини (ІПВ) для 1-го щеплення проти поліомієліту (інші 5 доз за віком діти продовжували отримувати ОПВ). У 2006 р. – цю вакцину почали застосовувати і для 2-го щеплення. Зазначене дозволило спочатку знизити, а потім практично припинити випадки вакциноасоційованого паралітичного поліомієліту в Україні. З того часу неодноразово піднімалося питання щодо переходу в Україні на повну схему вакцинації ІПВ, як це практикується вже багато років у всіх країнах Європи, США, Канаді, Австралії. Натепер ця проблема набуває ще більшої актуальності, ураховуючи як епідемічну ситуацію, так і перспективи вступу України до ЄС.

Саме перехід на використання в Україні ІПВ для всіх доз Календаря щеплень повинен бути найближчим завданням щодо вакцинопрофілактики. Для цього можна використати декілька механізмів, включаючи гуманітарну допомогу, укладання планованих прямих договорів із виробниками вакцин, виходячи з потреб необхідного складу вакцин згідно з Календарем, зокрема з урахуванням існування сучасних комбінованих вакцини з ІПВ, які можуть бути використані і в більш старшому віці. При відсутності комбінованих вакцин з ІПВ можна використовувати ІПВ як моновакцину.

У регіонах, де відсутні активні бойові дії, необхідно інтенсифікувати процес вакцинації проти поліомієліту як місцевих, так і переміщених дітей віком до 6 років додатковою дозою інактивованої вакцини та продовжувати вакцинацію згідно з віком відповідно до Календаря щеплень проти всіх інфекційних хвороб, керованих засобами специфічної профілактики. Для профілактики поліомієліту перевагу надавати інактивованій вакцині для всіх вікових груп.

Інформація надана ДУ «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського НАМН України»