Охорона здоров’я матері й дитини стала одним з національних пріоритетів

1079

Охорона здоров'я матері й дитини стала одним з національних пріоритетів – керівник проекту "Нове життя" Віктор Сірман
В Україні з 2010 року під патронатом Президента реалізується проект "Нове життя – нова якість охорони материнства та дитинства". Він передбачає створення до 2014 року 27 сучасних перинатальних центрів у кожному регіоні України. Завдання цих установ – зупинити високу смертність серед породіль та немовлят, які мають уроджені вади.
Перший перинатальний центр за цим проектом офіційно відкрили у Кіровограді 31 січня. Він оснащений найпередовішим обладнанням, яке, за словами лікарів, дозволяє виходжувати недоношених малюків вагою навіть в 500 грамів! Другий центр – у Києві – відкрився 10 лютого на базі пологового будинку N7.

Про те, на якому етапі нині перебуває реалізація проекту, про його особливості та проблеми в інтерв'ю УКРІНФОРМу розповів його керівник Віктор Сірман. 

– Вікторе Мірчовичу, відкриття перинатального центру в Кіровограді на базі акушерського відділення Обласної клінічної лікарні обійшлося у більш як 30 млн грн. Водночас загальний кошторис проекту "Нове життя", розроблений на початку його реалізації, становив 320 млн грн. Але сьогодні ця сума має бути, щонайменше, втричі більшою. Інакше як за ці гроші вдасться створити ще 25 таких сучасних лікарень?

– Ви праві, кошторис, розроблений ще в 2010 році для реалізації цього національного проекту, вже не відповідає сьогоднішнім реаліям. У травні 2011 року головним розпорядником коштів на реалізацію національного проекту стало Держагентство з інвестицій та управління національними проектами України (Держінвестпроект). Перше, що ми зробили, – провели інвентаризацію стану справ по регіонах, повністю прорахували вартість тих восьми перинатальних центрів, відкриття яких було заплановано на 2011 рік (Кіровоградська область, АР Крим, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Одеська, Тернопільська і Харківська області).
Ми отримали цифри, які відрізняються від запланованих в бюджеті для реалізації проекту. Стан будівель, рівень їхнього оснащення потребує істотних капіталовкладень, адже, як правило, ці будівлі збудовані ще за радянських часів. Тому ми поставили питання, що для того, аби реально створити 27 перинатальних центрів, оснащених сучасним високотехнологічним обладнанням, необхідно внести зміни в загальний кошторис. Сьогодні спеціально для виконання цієї роботи створено державне підприємство з однойменною назвою "Нове життя". Воно отримало кошти для реалізації такої важливої складової, як оформлення техніко-економічного обгрунтування (ТЕО). Невдовзі буде визначено загальну вартість проекту з урахуванням проведеного зовнішнього аудиту та заявок, які надали нам облдержадміністрації. Зараз в мене є попередні цифри.

– І яка загальна попередня цифра?

– Я вам скажу, що з урахування коштів держбюджету та допомоги від Фонду Віктора Пінчука ця цифра становить близько 1 млрд грн. Саме стільки, за інформацією з регіонів, має коштувати реконструкція та дообладнання 27 перинатальних центрів у межах національної програми "Нове життя". До речі, тут враховані також цифри чотирьох регіонів (Івано-Франківська, Миколаївська, Волинська та Закарпатська області), керівництво яких вважає, що в них перинатальні центри потрібно будувати з нуля. При розробці ТЕО ми обов'язково перевіримо доцільність саме будівництва центрів у цих регіонах. Адже якщо є можливість використання існуючих пологових будинків, то це дасть змогу зменшити навантаження на бюджет. Крім того, зрозуміло, що будівництво розтягнеться на більш тривалий термін, ніж реконструкція.

– Як сьогодні просувається справа зі створенням перинатальних центрів в інших регіонах України?

– У Донецьку та Одесі ми залучили до проекту центри, які вже працювали за певними принципами організації перинатальної допомоги. Зокрема, це Донецький центр охорони здоров'я матері та дитини і Одеський перинатальний центр. Там дуже гарна наукова школа, і є досвід роботи з попередження смертності матерів і немовлят. Особливості проблематики регіонів диктували потребу в концентрації зусиль на обласному рівні, і цей процес розпочався щонайменше 10 років тому. Тепер там створені потужні заклади. Їм на цей час вже вдалося сформувати потоки "важких" пацієнтів, щоб вони потрапляли туди, де їм буде надана відповідна медична допомога.
Є ще один цікавий прецедент – це Житомирський обласний центр охорони здоров'я матері та дитини, який також буде відкритий в цьому році як перинатальний центр. З 2007 року цей заклад одним із перших у державі запровадив сучасні перинатальні технології. Це той період, коли Україна перейшла до реєстрації як живонароджених тих дітей, що народилися з вагою 500 грамів. Останнє стало можливим лише завдяки запровадженню сучасних перинатальних технологій, якими світ користується не перший рік.
У Києві перинатальних центрів буде створено три. Кожен із них матиме свою специфіку. Наприклад, пологовий будинок N5 спеціалізується на екстрагенітальних патологіях, тобто патологіях жінки, які не пов'язані з вагітністю. Якщо на перший план виходить проблема невиношування дитини, жінку направляють в пологовий будинок N 7. Статус перинатального центру він отримав наприкінці січня 2012 року рішенням сесії КМДА. Пологовий будинок N4, на базі якого буде створено третій перинатальний центр, спеціалізується на вагітних з інфекційними захворюваннями (туберкульоз, СНІД, гепатити тощо).

– Як визначалися пологові будинки, на базі яких буде створено центри?

– Щоб визначити, на базі якого пологового будинку буде реалізовуватися національний проект, МОЗ разом з експертами Держінвестпроекту та Національної академії медичних наук в кінці минулого року проводили аудит усіх регіонів. Одним із пунктів залучення пологового будинку до проекту є узгодження медичного завдання на розробку проекту, кошторисної документації з МОЗ та Держінвестпроектом. Це означає, що ми повинні чітко знати, що в зазначеному перинатальному центрі будуть передбачені саме ті структурні підрозділи, які повинні бути відповідно до існуючої нормативної бази МОЗ.

– Наскільки мені відомо, в Івано-Франківську минулого року вже було закладено капсулу у фундамент майбутнього перинатального центру.

– Нормативне поняття "перинатальний центр" з'явилося лише в 2011 році, а капсула там була закладена значно раніше. Вона закладалася під пологовий будинок, чи центр планування сім'ї, чи якусь іншу структурно-організаційну форму. Ніхто не забороняє облдержадміністрації створювати лікувальний заклад. Але кошти національного проекту мають бути спрямовані саме на ті заклади, які в результаті стануть перинатальними центрами.

– Але голова облдержадміністрації говорив під час закладання капсули у фундамент, що в майбутньому це буде саме перинатальний центр…

– Ми абсолютно не заперечуємо, якщо тільки облдержадміністрація передбачить кошти на це і узгодить проект з нами. Якщо вони добудують об'єкт до тієї фази, коли ми зможемо виділити свої кошти, то ми спрямуємо їх на ту частину і ті роботи, які будуть визначені нашим порядком використання коштів. Адже наша бюджетна програма складена таким чином, що в нас кошти спрямовуються, принаймні в 2011-2012 роках, на реконструкцію та ремонт. Будівництва в цій статті розходів немає, принаймні в цьому році.

– Це єдина проблема, з якою вам довелося зіткнутися під час реалізації проекту "Нове життя"?

– Є також інші проблеми, зокрема не в усіх регіонах пологові будинки є власністю облдержадміністрацій. А закон про держбюджет України говорить про те, що ми можемо спрямовувати кошти на створення регіонального, тобто обласного, перинатального центру. Це входить в концепцію подальшого розвитку перинатальної допомоги. У кожній області повинен з'явитися один центральний заклад, який керуватиме системою надання пологової допомоги в її межах. Відповідно, перинатальний центр забезпечуватиме жителів області спеціалізованою допомогою, яку ми називаємо допомогою 3-го рівня.
Потребує коригування також існуюча нормативна база. Це чимало нормативних документів. А їх, як правило, розробляє МОЗ. Унікальність цього національного проекту полягає ще й у тому, що він уперше реалізується за державні кошти поза межами системи охорони здоров'я.

– Чому Україна раніше не створювала таку систему надання перинатальної допомоги? Ми б тоді мали інші показники втрат серед матерів і немовлят.

– Ще в 1988 році вийшов наказ міністра охорони здоров'я СРСР про впровадження в союзних республіках системи регіоналізації надання пологової допомоги та створення перинатальних центрів. Коли Союз почав розпадатися, кожна республіка почала вирішувати свої проблеми окремо. У Росії питання регіоналізації перинатальної допомоги з самого початку йшло повільнішими темпами. Україна долучилася до цього процесу пізніше, але сьогодні ми з Росією ідемо паралельно. Я знаю, що наприкінці минулого року прем'єр-міністр РФ Володимир Путін дав доручення терміново відкрити перинатальні центри в усіх регіонах, де їх раніше не було.
Україна ж ішла своїм шляхом. Я не можу сказати, що в нас нічого не робилося у цьому напрямі. Навпаки, в системі охорони здоров'я матері й дитини реалізовувалося дуже багато програм, які дали свій результат. Але, те, що відбувається зараз, в Україні є прецедентом: охорону здоров'я матері і дитини піднесено на рівень Президента і зараховано до національних пріоритетів – поряд із енергетичною безпекою та іншими складовими нацбезпеки. Це сприятиме тому, що ми вплинемо на ситуацію і змінимо систему надання медичної допомоги матерям і дітям.

– Наскільки мені відомо, у 27 сучасних перинатальних центрах мають працювати висококваліфіковані фахівці. Як відбувається їх підготовка?

– Дійсно, самі стіни та обладнання не лікують. Має працювати система з якісно підготовленими фахівцями. В Україні на національному рівні постійно діє система підготовки і перепідготовки кадрів, яка зараз вдосконалюється і поглиблюється. Фахівці Житомирського центру вже проводять тренінги для працівників інших пологових будинків України. При академії післядипломної освіти імені Шупика відкрито спеціальні курси з підготовки менеджерів з охорони здоров'я. Ми хочемо, щоб усі керівники перинатальних центрів пройшли навчання на них в обов'язковому порядку. Крім цього, зараз ми працюємо над тим, щоб наші фахівці могли здобути досвід в інших країнах світу. Насамперед, ми відправлятимемо на стажування тих людей, які завтра будуть навчати лікарів в Україні. До речі, в цьому році ми також уклали меморандуми про співробітництво зі всіма міжнародними організаціями, які працюють в Україні і мають у своїй структурі напрямки щодо охорони здоров'я матері та дитини. Ми від них хочемо отримати, насамперед, експертну підтримку.

– Як ви вважаєте, чи всі, кому необхідна фахова допомога в перинатальному центрі, зможуть її отримати, адже для більшості українців новітні технології можуть виявитися не по кишені?

– Відмінність цих перинатальних центрів полягає в тому, що ми не створюємо пологові будинки для багатіїв. Ми створюємо інструмент для надання допомоги, завдяки якому можна покращити демографічні показники. Завдання такого центру – надати необхідну допомогу жінкам з усього регіону, навіть із найвіддаленішого його куточку. А наше завдання – прописати всі стандарти надання допомоги і намагатися максимально забезпечити їх фінансування з боку держави. Тому я хочу повторити, що ми хочемо, щоб невідкладна допомога для жінок надавалася в цих центрах виключно за державний кошт.

– Відомо, що доставка хворого до перинатального центру лежить "на плечах" місцевих органів влади. Наскільки Кіровоградська облдержадміністрація готова до цього, адже офіційно перинатальний центр вже відкритий?

– Доставка пацієнта до медичного закладу є основною задачею для органів місцевої влади. Я знаю, що для Кіровоградського перинатального центру вже придбано один реанімобіль. Місцева влада на Кіровоградщині взяла на себе дуже великі зобов'язання перед суспільством щодо належного вирішення цього питання.
Гадаю, що не лише в Кіровограді, а в майбутньому і в інших регіонах України ми змінимо демографічну ситуацію в бік збільшення народжуваності здорових малюків та зменшення смертності породіль.
Розмову вів Віталій Сич, КИЇВ. 10 лютого 2012 року.
 

http://www.ukrinform.ua