Пацієнт Т, 46 років, вважає себе хворим з весни 2016 р., коли вперше помітив ущільнення в ділянці шиї. На ультразвуковому обстеженні було виявлено вузол щитоподібної залози, проте за результатами тонкоголкової аспіраційної біопсії атипові клітини не були знайдені. Хірургічне видалення даного вузла було вирішено не проводити через брак даних за злоякісність утворення та через те, що пацієнт за кілька місяців до виявлення вузла переніс геморагічний інсульт.
Протягом наступних чотирьох років пацієнт отримував антигіпертензивну терапію, знаходився під наглядом терапевта та ендокринолога, проходив планові УЗ-обстеження щитоподібної залози. З середини січня 2020 року почав відмічати збільшення шиї у розмірах з правого боку, незначну осиплість голосу. Під час об’єктивного обстеження виявлено збільшення щитоподібної залози у розмірах за рахунок правої її долі. Пальпувалося безболісне щільне утворення, на УЗД відзначалося збільшення вузла у розмірах, придбання їм нечітких нерівних контурів, неоднорідної структури. Була виконана трепан-біопсія вогнища, гістологічно підтверджено його злоякісну природу. Проводити хірургічне лікування було занадто ризиковано через перенесений геморагічний інсульт, тому пацієнтові було вирішено виконати радіочастотну абляцію раку щитоподібної залози.
Радіочастотна абляція проводилась під місцевою анестезією 40,0 мл 0,25% розчину Лонгокаїну та ультразвуковим наведенням. У вузол були введені три електроди – один електрод типу RFA1510 та два електроди типу RFA2020. Втручання проводилось у режимі стандартної абляції протягом 12 хвилин.
Для захисту органів шиї (зокрема трахеї, до якої прилежав вузол) від термічного ушкодження проводилась гідродисекція охолодженим 5% розчином глюкози. В ділянці трахеї проводилась термометрія. За допомогою введення розчину глюкози контролювалась температура нагріву тканин в ділянці трахеї – під час абляції вона не перевищувала 47 °С. Для попередження опіку шкіри на ділянку абляції був прикладений пакет із охолодженим розчином глюкози.
Після радіочастотної абляції у хворого відзначався набряк шиї та обличчя, що виник через введення розчину глюкози у м’які тканини. Набряк зійшов через 2-3 години після процедури. Пацієнт відмітив незначне підсилення осиплості голосу, що поступово зникла. Завдяки проведеній гідродисекції ураження трахеї, судин та нервів шиї не відбулося.
Рис 1. Введення електроду в пухлинний вузол
Рис 2. Позиціонування електродів
