РОЗЕНФЕЛЬД Леонід Георгійович

257
(03.06.1930 р. – 11.06.2016 р.), академік Національної академії медичних наук України, обраний 04.07.2000 р. за спеціальністю  рентгенологія, член-кореспондент Національної академії наук України (1991 р.), доктор медичних наук (1973 р.), професор (1988 р.), Заслужений діяч науки та техніки (1989 р.), лауреат премій НАМН України (1996 р., 2000 p.), віце-президент НАМНУ (2007 р.- січень 2011 р.), начальник науково-координаційного управління НАМНУ (1994 р.-2007 р.), заступник директора Інституту отоларингології НАМН України з наукової роботи (з 1994 р.).


 
Визначний учений в галузі медичної радіології, рентгенодіагностики захворювань стравоходу, шлунку, вуха, горла та носа. Зробив значний внесок в розвиток радіологічної науки в Україні. Ним вперше систематизовані рентгенологічні ознаки хвороби оперованого та штучного стравоходу, розвинуті основи рентгенодіагностики хвороб голови та шиї. Був одним із основоположників нового напряму  променевої діагностики – неіонізуючого, абсолютно не шкідливого, екологічно безпечного методу – дистанційної термографії, розробив його теоретичні і практичні аспекти. За його ініціативою та за його участі створені, вперше в Україні, Центр клінічної термодіагностики, школа термодіагностики, служби термографії. Він був одним із авторів принципово нових напрямків в сучасній клінічній онкології – інтегративної радіомодифікованої терапії злоякісних пухлин області голови і шиї та  неіонізуючої діагностики на принципово нових основах – подвійного електронно-ядерного резонансу. Активно займався також питаннями збільшення можливостей використання  магнітно-резонансної томографії та спіральної компьютерної томографії в діагностиці пухлин спинного мозку і краніо-орбіто-синусоназальних новоутворень, діагностичного зображення в отоларингології. Розробляв нові підходи до вивчення проблем демінералізації кісток людини при космічних польотах, які грунтуються на методах електронного, парамагнітного, ядерно-магнітного і подвійного електронно-ядерного резонансу, що мають велике значення не тільки для космічної медицини, але й сприятимуть  більш успішному застосуванню резорбуючих імплантантів  в ортопедії,  травматології і стоматології.
 
Очолював групу учених з вивчення формування біоматеріалів організму людини, в тому числі патологічних;  можливостей впливу на механізми їх утворення в умовах невагомості. Був куратором напрямку наукових досліджень, що пов’язані з застосуванням нанотехнологій в медицині і фармакології.
 
Автор понад 440 друкованих наукових праць, в тому числі 21 монографії, 3 учбових посібників, 25 авторських свідоцтв. Підготував 10 докторів і 22 кандидатів медичних наук.
 
Був заступником академіка-секретаря відділення НАНУ, першим заступником директора Державного фармакологічного центру МОЗУ, Головою Вченої ради ДФЦ МОЗУ, головою експертної ради з клінічної медицини ВАКУ, радником Верховної Ради України, радником Кабінету Міністрів України, експертом Європейського бюро ВООЗ, членом Європейської асоціації радіологів.                         
 
Був Почесним закордонним членом асоціації рентгенологів та радіологів Грузії, Почесним професором 2-х університетів: Івано-Франківського державного медичного університету та Тернопільського державного медичного університету імені І.Я. Горбачевського, членом 10 редколегій та 14 редакційних рад провідних наукових журналів.
 
Нагороджений орденом “За заслуги” III ступеню, Почесною грамотою Верховної Ради України, орденом Святого Станіслава з зіркою та стрічкою.
 
Основні наукові праці: “Принципи пошуку рішень медичних проблем” (1990 р.); “Клінічна термодіагностика” (1991 р.); “Радіологічна термінологія” (1999 р.); “Протоколи променевої терапії” (2000 р.); “Магніторезонансні зображення” (2003 р.); “Сучасний стан та перспективи інноваційного розвитку медичної галузі” (2004 р.); “Bone demineralization mechanisms at level of free radicals and nanoscale subsystems of bone tissue” (2005 р.); „Наукова та інноваційна діяльність, інтелектуальна власність”(2007 р.).