Щоб куля не спинила серце

176

Українські медики проводять унікальні операції, рятуючи бійців, які отримали вогнепальні поранення серця та коронарних судин.

Незвичайну, можна навіть сказати — моторошну колекцію можна побачити в Інституті загальної та невідкладної хірургії імені Зайцева Національної академії медичних наук:  кулі, осколки, різної форми гострі шматки металу, що вийняли хірурги, оперуючи поранених бійців. 

Особливість цих експонатів у тому, що, по-перше, їх дістали із сердець пацієнтів. А по-друге, ті хлопці залишилися живими, повернулися додому до своїх родин. 

Статистика бойових втрат під час військових конфліктів свідчить, що кожен третій боєць із вогнепальним пораненням або травмою грудної клітки  гине через кровотечу і зупинку серцяШанси залишитися живим з’являються в тому випадку, коли медична служба встигає доправити пораненого туди, де знають, як рятувати таких пацієнтів, і вміють це робити.

У медичному просторі України харківський Інститут ім.Зайцева має, напевно, найбільший досвід хірургічних втручань та лікування вогнепальних уражень серця і магістральних судин

Харківська школа хірургії з її майже столітньою історією добре відома в світі. Професор Харківського університету Аполлінарій Григорович Подрєз провів операцію на серці після кульового поранення ще 1897 року. Це була перша у світі операція на серці після вогнепальної травми.

“Найбільша загроза людському життю —   мінно-вибухові і кульові поранення в серце. У складних випадках смертність  сягає 90%, — розповідає директор Інституту професор Валерій Бойко

— Це одна з найскладніших проблем невідкладної хірургії і медицини критичних станів, яку досі не вдалося остаточно вирішити. 

Головні причини смерті — велика втрата крові, ураження серця і магістральних судин, скупчення рідини в ділянці  серця, шок. Щоб урятувати життя потерпілого, його необхідно оперативно доправити до клініки. На жаль, до 60% поранених у серце не встигають довезти туди, де їм буде надано спеціалізовану медичну допомогу.

В нашому інституті діє спеціально створена система хірургічної допомоги, саме для цього кардіологічне відділення та відділення шоку і політравми об’єднані в єдиний комплекс. Реабілітаційні заходи починаються з перших хвилин госпіталізації, прямо у приймальному відділенні. Адже для порятунку життя людей із такими пораненнями навіть кілька хвилин стають вирішальними.

Досвід свідчить, що найскладнішими є внутрішні пошкодження серця, які виникають  від ударів вибуховою хвилею, гідравлічних ударів, при ушкодженні ребер і грудини, осколкових та кульових наскрізних пораненнях. Стан таких поранених надзвичайно тяжкий, тому летальність ще донедавна сягала майже 100% .

Нашим хірургамвдалося врятувати 24 бійців із внутрішніми пошкодженнями серця. Це величезне досягнення на тлі трагічної статистики. Загалом, у нашому інституті прооперували і пролікували 420 пацієнтів, які мали поранення серця та великих судин. Це колосальний досвід, навіть за світовими мірками, який дозволяє нам рятувати нові й нові життя”.

Торік в Інституті було проведено близько 6 тисяч складних операцій, що потребують високої кваліфікації кожного фахівця операційної бригади. Левова частка операцій — невідкладні стани та бойові поранення і травми. Ситуація в зоні бойових дій потребує нових підходів при лікуванні поранених, — це стосується і оперативних втручань, і реанімації та подальшої реабілітації. Фахівці Інституту спільно з Міноборони розробляють наукову тему, яка стосується пошкоджень великих артеріальних судин, узагальнюють досвід лікування таких пацієнтів, готують рекомендації для іншихлікувальних закладів. 

“В Інституті загальної та невідкладної хірургії працює унікальне, єдине в Україні відділення гострої вогнепальної травми, шокових станів і політравми, — підкреслив президент Національної академії медичних наук, академік Віталій Цимбалюк. — Там працюють чудові  фахівці — високопрофесійні, відповідальні: коли було багато поранених у зоні АТО,   хірурги днювали й ночували в операційних, не знали ні вихідних, ні свят.

Медична допомога пораненим складається з кількох етапів. У польових умовах надають першу допомогу і відправляють до військового шпиталю. Якщо є велика кровотеча, множинні рани, особливо в ділянці грудної клітки, тоді потрібна високоспеціалізована медична допомога. Таких пацієнтів доправляють  у клініки Академії меднаук, де сконцентровані всі необхідні ресурси — високопрофесійні лікарі та медичні сестри, сучасна діагностична база, операційні та відділення реанімації. 

Оскільки  Харків близький  до зони АТО/ОСС, в Інститут постійно привозять поранених, які потребують складного лікування. Дуже часто хірурги виконують, без перебільшення, унікальні операції — виймають кулі та осколки  з серця, великих  судин, рятують навіть тих пораненихяких, за всіма медичними канонами, вважали безнадійними.

Досвідом українських хірургів дуже цікавляться закордонні колеги і, повірте, високо його цінують. Вони знають, як складно рятувати життя людей, котрі  отримали бойові поранення та  травми. Адже сучасна зброя дуже потужна, травматична, вона завдає великої шкоди всім органам і системам людського організму навіть тоді, коли травма закрита і, на перший погляд, здається незначною”. 

Війна, яку вже давно обіцяли закінчити, щодня надсилає тривожні звістки про обстріли і вибухи, про поранених і полеглих  бійців. Сьогодні медики вже мають кращі можливості для порятунку життів  поранених, — і ресурсів побільшало, та й досвіду набралися. Щоправда, дається такий досвід гіркою ціною. А що довелося витримати тим бійцям, котрі потрапили в статистику поранених, навіть уявити страшно. 

Коли читаєш дані про пацієнтів, котрих  доправляли в інститути академії меднаук, важко повірити, що це документи на виписку, а не перелік причин, які  призвели до смерті.

“Пацієнт В.А., 23 роки. Стан після мінно-вибухової травми. Відкрите черепно-мозкове поранення, проникаюче поранення грудної клітки, поранення перикарда, стороннє тіло в порожнині лівого шлуночка.

Осколки видалили, операція пройшла успішно”.

“Пацієт К.І., 35 років. Мінно-вибухова травма, поранення обличчя, кінцівок, грудної клітки. Видалили численні осколки в перикарді, а також уламок значних розмірів, що застряг між аортою та стовбуром легеневої артерії. Операція пройшла успішно”.

“Пацієнт В.С. 24 роки. Стан після мінно-вибухової травми, численні вогнепальні осколкові поранення обличчя, шиї, грудної клітки, поранення верхніх і нижніх кінцівок. Забій серця, сторонні тіла в перикарді. Під час операції було видалено осколки з перикарда, уламок 10х6 мм, що був частково занурений у міокард лівого шлуночка. Операція пройшла успішно”.

Поранений боєць

Таких історій у медичних архівах багато, адже поранення у зоні бойових дій трапляються мало не щодня. На превеликий жаль, не всі вони закінчуються благополучно. 

“Хочу підкреслити, що рівень догоспітальної смертності при проникаючих пораненнях серця дуже високий  від 55 до 95%, — наголосив директор Інституту серцево-судинної хірургії ім.Амосова, академік Василь Лазоришинець. — Усе залежить як від тяжкості вогнепального поранення і травми, так і від того, як швидко змогли доправити пораненого туди, де йому зможуть надати високоспеціалізовану хірургічну допомогу.

— Як визначити ступінь ризику:   що небезпечніше для життя пораненого — осколок, який міцно застряг, чи операція на відкритому серці? Відомі випадки, коли люди роками носили в собі кулю або осколок, які неможливо було дістати.

—Кожен поранений потребує індивідуального підходу, враховуються дуже багато показників, у нас відпрацьовані алгоритми обрання тактики лікування при відкритих вогнепальних пораненнях серця та коронарних судин.

Операція необхідна, коли в порожнині камери серця виявлено стороннє тіло  або є великі уламки чи кулі в серці; якщо є кровотеча із серця або великої судини. Оперують і в тих випадках, коли стороннє тіло мігрує судинним руслом, бо це може спричиняти тяжкі ускладнення, такі як аритмія, ознаки тромбозу та емболії, ознаки отруєння свинцем, астено-невротичні порушення , так звану “стигму пораненого серця”.

У нас працюють висококваліфіковані фахівці, які вміють рятувати людські життя не лише від серцево-судинних хвороб, а  й від бойових поранень і травм. 

За період із червня 2014-го  по січень 2019-го в нашій клініці було проліковано 159 учасників АТО, у тому числі і з бойовими травмами серця та судин. Пацієнтам було виконано 103 оперативних втручання. Показник госпітальної летальності — 0.9%.

—Це розвінчує міфи про те, що бійців,  поранених у  серце, неможливо врятувати. Що,  крім бойових травм, доводиться в них лікувати? 

 Спектр кардіохірургічної патології,   безпосередньо пов’язаний із виконанням військових обов’язків, доволі широкий. Це гостра розшаровуюча аневризма аорти, гострий інфекційний ендокардит, пов’язаний із переохолодженням організму на тлі низького імунітету, кульові або мінновибухові проникаючі травми грудної клітки  з ураженням серця та великих  судин, контузія серця, забій серця з пошкодженням клапанного апарату тощо.

Наш інститут запропонував алгоритми, підходи та оригінальну принципову схему медичного супроводу пораненого з бойовою закритою травмою серця. При забої серця, в тому числі й при “заброньованій” травмі, відбуваються патоморфологічні зміни в ендокарді й міокарді. Це призводить до тяжких наслідків, таких як забій серця з ураженням коронарних артерій таабо клапанів серця, гострий розрив серця, розшаруваннярозрив аорти. 

Можливі й віддалені наслідки — підгострий розрив серця, життєво небезпечні аритмії, кардіоміопатії, контузія аорти із формуванням аневризми. Все це необхідно враховувати при лікуванні, реабілітації та подальшому веденні таких пацієнтів”. 

“У клініках академії медичних наук за ті п’ять років, відколи  триває війна, було проконсультовано та проліковано понад 15 тисяч бійців. Нагромаджено великий досвід у різних сферах медицини — кардіохірургії, нейрохірургії, травматології, отоларингології та інших, — розповідає В.Цимбалюк. — Ми започаткували серію спеціальних посібників, атласів, у яких буде узагальнено досвід оперативних втручань, реанімації та реабілітації пацієнтів із бойовими травмами і пораненнями. 

Вже вийшов друком посібник “Бойова травма серця, грудної аорти та магістральних судин кінцівок”,який має наукову та практичну новизну, в ньому узагальнено досвід кардіохірургів харківського Інституту ім.Зайцева, київського Інституту ім. Амосова та військових госпіталів. Він містить дуже багато інформації, яка потрібна  практикуючим хірургам, майбутнім лікарям. Окрім теоретичних розділів, у посібнику  можна знайти чимало оригінальних схем, алгоритмів, рисунків та пояснень до них.

Уперше у вітчизняній науковій літературі узагальнено історію діагностики та лікування бойової травми серця, описано основні патофізіологічні синдроми , що супроводжують поранення серця та магістральних судин, у тому числі   геморагічний шок, травматичний шок тощо, викладено оригінальні алгоритми та схеми надання допомоги пораненим.

Книжка справді унікальна і дуже потрібна фахівцям. Жаль тільки, що в наш час доводиться випускати такі посібники про бойові травми і поранення, адже вони пишуться кров’ю бійців, які вже шостий рік захищають Україну від загарбників.

Книга

У світі є великий інтерес саме до такої літератури. Адже останнім часом такої масштабної війни, в якій  використовують сучасну зброю, яка має велику потужність і велику вбивчу силу, призводить до численних  жертв і поранень, не було. Тому досвід українських медиків має велике значення як для вітчизняної медицини, так і для міжнародної”.