Успішно виконана операція по продовженню тонкої кишки двомісячній дитинi

313

Шановні друзі, у нас для вас є чудова новина!

Цими днями, із закладу ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології імені академіка О.М. Лук’янової Національної академії медичних наук» виписано додому першу в Україні двомісячну дитину, якій було виконано подовження тонкої кишки! Весь час від народження дівчинка перебувала на лікуванні в Інституті педіатрії, акушерства і гінекології імені академіка О.М. Лук’янової.

Це був складний випадок поєднання двох вітальних вад розвитку у однієї дитини – “закритого” гастрошизису та атрезії тонкої кишки. На відміну від звичайного гастрошизису, при “закритому” відбувається загрозливе стиснення кровоносних судин кишківника, який внутрішньоутробно розвивається за межами животика дитини (в навколоплідних водах). При цьому, дефект передньої черевної стінки зростається з “ніжкою” евентрованої кишки, формуючи щільне кільце, що може призвести до її повної ампутації. У випадку нашого пацієнта, це призвело до внутрішньоутробної втрати 70 % довжини тонкої кишки, внаслідок її загибелі та утворення атрезії.

Стан, при якому відсутня необхідна для життя та розвитку дитини довжина тонкої кишки, називається синдромом тонкої кишки. При цьому, у зв’язку з відсутністю власного кишківника, ріст та фізичний розвиток дитини можливий лише за умови проведення внутрішньовенного харчування (парентерального харчування) та складної підтримуючої терапії. Річний бюджет лікування такої дитини в Сполучених Штатах Америки складає 505,250 тис. доларів США [Am J Physiol Gastrointest Liver Physiol. 2015 Apr 15;308(8):G664-77]. Довготривале проведення парентерального харчування призводить до розвитку інтестинально асоційованих захворювань печінки (IFALD – Intestinal failure-associated liver disease), сепсису та інших важких ускладнень, тому ці пацієнти потребують проведення трансплантації кишківника.

 На сьогоднішній день, альтернативою трансплантації кишківника є проведення хірургічної аутологічної інтестинальної реконструкції (AIR – Autologous intestinal reconstruction). Найбільш популярним методом AIR є операція, при якій виконується серійна поперечна ентеропластика (STEP – Serial transverse enteroplasty). Ця методика розроблена доктором Kim H.B. з Бостонського дитячого госпіталю (Boston Children’s Hospital, Massachusetts, USA), у 2003 році, та успішно застосовується для проведення подовження тонкої кишки в провідних світових центрах, які спеціалізуються на лікування синдрому короткої кишки (США, Фінляндії, Канади, Італії, Бельгії). Дотепер, такі операції в Україні не проводились.

Головною метою операції STEP є перетворення короткої розширеної тонкої кишки (що має місце при її атрезії) на довгу та нормального діаметру. Так, у нашого пацієнта проведено подовження тонкої кишки до 102,0 см, із одномоментним звуженням її патологічно розширеної ділянки, що дозволило збільшити її довжину вдвічі. Це дозволило зберегти 100 % всмоктуючої поверхні слизової оболонки кишки та досягти дитині повної ентеральної автономії (самостійно харчується, засвоює їжу та набирає масу тіла).

Операцію виконано 9 січня 2020 року, бригадою хірургів на чолі з керівником Центру неонатальної хірургії вад розвитку та їх реабілітації ДУ « ІПАГ ім. акад. О.М. Лук’янової НАМН України» професором Слєповим Олексієм Костянтиновичем та к.м.н. Мигур Михайлом Юрійовичем і к.м.н. Пономаренко Олексієм Петровичем. Висловлюємо велику вдячність бригаді анестезіологів, на чолі з Маркевич Оленою Валентинівною, та персоналу дитячої реанімації, зокрема зав. відділення – Гладишко Оксані Петрівні, які займались лікуванням та виходжуванням дитини у післяопераційному періоді. Також, ми дуже вдячні фонду “Твоя опора”, який забезпечив проведення лікування цієї новонародженої дитини та придбав необхідні для виконання операції STEP кишкові степлери. Відтепер МОЗ України не треба відправляти лікуватись за кордон дітей з синдромом короткої кишки. Ми з радістю допоможемо дітям з цією патологією в Україні, в умовах Центру неонатальної хірургії вад розвитку та їх реабілітації ДУ «ІПАГ ім. акад. О.М. Лук’янової НАМН України».