Військово-медична доктрина України: стратегічний документ передано на розгляд Президента

87

11 вересня 2014 р. в Києві відбулося чергове, перше після літньої перерви, засідання Президії Національної академії медичних наук України, в якому взяли участь генерал-лейтенант Олег Петраш, начальник медичної служби МВС України, підполковник Дмитро Якимов, заступник начальника Військово-медичного управління СБУ, та Юрій Скалецький, заві­дувач відділу екологічної та техногенної безпеки Національного інституту стратегічних досліджень. Зустріч була майже цілком присвячена проблемам, пов’язаним із медичним забезпеченням АТО.
 
Президент Націо­нальної академії медичних наук (НАМН) України академік Андрій Сердюк коротко презентував присутнім проект Військово-­медич­ної доктрини Украї­ни (далі — Доктрина), розробленої НАМН України спільно із силовими міністерствами і відомствами. Він зазначив, що аналіз виконання заходів з організації на сході України АТО свідчить про відсутність чітко визначеного порядку взаємодії медичних служб силових відомств України і національної системи охорони здоров’я. Це, у свою чергу, ускладнює процес надання медичної допомоги військовослужбовцям, задіяним в АТО, та цивільному населенню в зоні бойових дій. Саме тому Національний інститут стратегічних досліджень, НАМН України, Міністерство охорони здоров’я України, Інститут психології імені Г.С. Костюка Національної академії педагогічних наук України за участю медичних служб силових міністерств та відомств України розробили проект Доктрини, метою якої є створення ефективної системи медичного забезпечення на території України в різних варіантах застосування силових відомств.

В основу Доктрини покладено науково обґрунтовані принципи та єдині підходи до загальних положень і організаційних вимог щодо порядку медичного забезпечення силових структур України. При роботі над проектом Доктрини враховано військово-політичні, військово-економічні, соціально-правові, інформаційні та військово-медичні аспекти, проблеми та недоліки в організації медичного забезпечення військовослужбовців і цивільного населення в зоні бойових дій на Сході країни, а також досвід військово-медичних служб інших країн світу.

Підготовлено та підписано відповідний лист на ім’я Президента України, всі необхідні матеріали вже направлено на розгляд до Адміністрації Президента. До них долучено і проект Указу Президента України, в якому йдеться, що з метою визначення стратегії та основних напрямків розвитку медичного забезпечення збройних сил України та інших військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення і цивільного населення у воєнний час та під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій природнього, техногенного та соціального характеру, постановлено затвердити Доктрину та Кабінету Міністрів України розробити і затвердити у тримісячний строк національну програму реалізації положень цієї Доктрини. Вона має бути попередньо направлена на розгляд РНБО.

А. Сердюк наголосив, що Доктрина — це невеликий за змістом, але виважений, точний, чіткий військово-медичний документ. Вона складається з декількох розділів.

  • 1. Вступ, квінтесенцією якого є твердження про те, що виконання зазначених функцій державою в умовах воєнного стану, надзвичайних ситуацій природнього, техногенного та соціального характеру потребує об’єднання спроможності і зусиль медичних служб Збройних Сил України, інших військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, а також цивільної системи охорони здоров’я в рамках єдиного медичного простору з основним об’єднуючим нормативно-правовим документом, яким є ця Доктрина.
  • 2. Загальні положення, де йдеться про те, що Доктрина — це система поглядів, науково обґрунтованих принципів і єдиних організаційних вимог щодо порядку медичного забезпечення як у військовий, так і в мирний час, але у надзвичайних ситуаціях. Правовою основою Доктрини є Конституція України, закони України та інші нормативно-правові акти, проте в майбутньому можливі також зміни до діючого законодавства. Доктрина відображає положення, принципи та вимоги щодо організації медичного забезпечення військ та цивільного населення, її положення поширюються на медичне забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, органів спеціального призначення як у воєнний час, так і при ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.
  • 3. Мета. Об’єднання зусиль та забезпечення взаємодії всіх вищезазначених медичних служб.
  • 4. Принципи. В основу Доктрини покладено єдині організаційні засади діяльності медичних служб, незалежно від відом­чого підпорядкування, єдине розуміння причин зниження, втрати боєздатності військовослужбовців та шляхів її підвищення, єдині погляди на профілактику, діагностику, надання медичної та психологічної допомоги, організацію медичного забезпечення та надання медичної допомоги відповідно до загальнодержавних медичних стандартів, формування необхідного резерву та постійну готовність сил і засобів медичних служб та цивільної системи охорони здоров’я, профілактичну спрямованість діяльності й територіальний принцип для медичного забезпечення.
  • 5. Вимоги.
  • 6. Організаційні основи.
  • 7. Військово-політичний компонент.
  • 8. Військово-економічний компонент.
  • 9. Соціально-правовий компонент.
  • 10. Інформаційний компонент.
  • 11. Військово-медичний компонент.
  • 12. Основні складові елементи системи військової охорони здоров’я.
  • 13. Організація та порядок надання медичної допомоги як в зоні військових дій, так і мирному населенню.
  • 14. Інтеграція та управління медичним забезпеченням.
  • 15. Повноваження та відповідальність за організацію медичного забезпечення.
  • 16. Фінансове та ресурсне забезпечення.
  • 17. Підготовка військово-медичних кадрів.
  • 18. Прикінцеві положення, які визначають, що реалізація Доктрини дасть можливість створити в державі єдиний медичний простір і підвищити ефективність військової та цивільної системи охорони здоров’я, та що Доктрина є основою для формування нормативно-правової бази діяльності медичних служб та цивільної охорони здоров’я в частині медичного забезпечення військ, а положення Доктрини можуть уточнюватися і допов­нюватися у ході реалізації державної політики. Реалізація Доктрини забезпечується Кабінетом Міністрів України та іншими органами державної влади.

Далі відбулося підписання угоди про співпрацю між НАМН України та силовими відомствами про надання високо­спеціалізованої високотехнологічної медичної допомоги співробітникам цих відомств.

Про подальше формування і реалізацію державної політики медичного компонента національної безпеки читайте на шпальтах нашого видання найближчим часом.
 
Олександр Устінов,
фото автора
Видавництво «МОРІОН»
http://www.umj.com.ua/article/79746/vijskovo-medichna-doktrina-ukraini-strategichnij-dokument-peredano-na-rozglyad-prezidenta