Віталій Цимбалюк: Без науки в медицини немає майбутнього

3251

«Ми неодноразово намагалися доносити свою позицію щодо особливостей реформування високоспеціалізованої ланки колишньому складу МОЗ, але марно…», – відмічає Віталій Цимбалюк, президент Національної академії медичних наук України, та ділиться думками з приводу того, які питання будуть розглядатися в першу чергу на спільних засіданнях НАМНУ та нового складу МОЗ, а також, що потрібно для успішного розвитку медичної галузі так науки в Україні.

Віталій Іванович Цимбалюк, президент Національної академії медичних наук України, академік НАМНУ, Заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор

Жодної комунікації з колишьою командою МОЗ у нас не було, одні лише звинувачення. То академія рахує вартість послуг не за тією методикою (хоча МОЗ саме її затвердило та ще й зі значним запізненням), то не надає звітів про результати пілоту в 4 інститутах. До речі, з боку МОЗ ними ніхто й не цікавився, на відміну від Міністерства фінансів, яке тримало руку на «пульсі» пілотного проекту. Вочевидь МОЗ просто не хотіло дивитися правді у вічі: коштів, виділених для пілоту за затвердженими тарифами, вистачило на лікування лише третини пацієнтів!

Cкільки ж хворих потребують високоспеціалізованої допомоги, МОЗ не враховувало, бо не мало такої статистики. Виникли черги пацієнтів, кошти швидко вичерпалися, при цьому всі вони були витрачені тільки на лікувальний процес. Решту ж фінансових питань ми мали вирішувати невідомо як. Та головне, як бути з пацієнтами, котрі потрапили у 2/3, і їм не вистачило коштів на лікування? І як далі мають жити науково-дослідні інститути, коли «пілотні кошти» закінчаться впродовж кварталу? Тому наша пропозиція незмінна: заклади НАМНУ мають і надалі отримувати базове фінансування, а принцип «кошти йдуть за пацієнтом» — чудовий, тільки впроваджувати його слід на продуманій комплексній основі.

По-перше, кошти мусять іти попереду пацієнта, бо хворий на інсульт не чекатиме, доки НСЗУ виділить гроші на його лікування за результатами звіту. По-друге, цих грошей має бути достатньо, тож тарифи на лікування у високоспеціалізованих закладах повинні бути вищими, ніж ті, які запропоновані для лікарень нижчого рівня. Адже, скажімо, до наших інститутів потрапляють пацієнти з ускладненою патологією, котрих не змогли «витягнути» на вторинній і навіть третинній ланці через брак відповідного обладнання, напрацьованих методик і спеціалістів найвищого рівня кваліфікації. 60% пролікованих у закладах НАМНУ хворих належать до вищих категорій складності (4-ї та 5-ї), тобто вони потребують унікальних високотехнологічних послуг. Досі нам ніхто не показав розрахунків їх вартості (як, зрештою, й інших), аби зрозуміти, виживуть наші заклади після «входу» у реформу у 2020 році чи це буде сходження на ешафот для академічних клінік та їхніх наукових підрозділів.

Про наукову складову діяльності наших закладів колишній склад МОЗ узагалі чути не хотів. Це ж яким рівнем «професіоналізму» треба володіти, щоб не розуміти елементарних речей: лікувальна й наукова складові діяльності наших інститутів — нероздільні. Наукові установи академії мають ліцензії МОЗ України на провадження господарської діяльності з медичної практики. Проте основним видом діяльності за КВЕД усіх наукових установ України визначено код 72.19 «Дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук».

Адже в наших клініках не лише надають високоспеціалізовану, високотехнологічну допомогу, а й вивчають результати операцій профільного контингенту хворих, впроваджують нові методи оперативних втручань та реабілітації. Якщо ми цього не збережемо, втратимо медичну науку в Україні. А вона й без того ледь жевріє через мізерне фінансування. Однак попередній склад МОЗ вирішив перекреслити науку й прирівняти заклади НАМНУ до районних лікарень — з порушенням усіх юридичних норм нас примушують змінити статус інститутів.

Ми не можемо перетворити заклади НАМНУ на казенні підприємства, оскільки для цього потрібно «розірвати» їх на дві частини — наукову й лікувальну. Як це зробити? Адже ті лікувально-діагностичні підрозділи, які існують у складі наукових установ НАМНУ, відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» не мають статусу окремих юридичних осіб чи відокремлених підрозділів. Жодні нормативні документи не передбачають їх роз’єднання. А головне — чи на користь це закладам, медичній галузі й науці, тож і державі та пацієнтам?

 

Ми постійно чули абсурдні звинувачення в тому, що заклади НАМНУ — це «лікарні для своїх», котрі не бажають стати частиною єдиного медичного прос­тору. Та вони вже давно в ньому — від моменту заснування академії! Бо «своїх» у нас — мільйони пацієнтів.

Тільки у 2018 році медичну допомогу в установах академії отримали понад 820 тис. хворих, прооперовано близько 100 тис. пацієнтів, які потрапляють сюди без жодних протекцій, за рекомендацією чи направленням фахівців з усіх регіонів України, а часто й без них.

До того ж заклади НАМНУ з початку розгортання воєнних дій на Сході відкрили госпітальну базу на 550 ліжок для бійців АТО (ООС) і зараз надають допомогу військовим. За цей період наші фахівці проконсультували й пролікували понад 15 тис. поранених. І ми пишаємося тим, що українські герої стали «своїми» пацієнтами для нас. Тільки ми вкладаємо в це поняття інше значення, а в турботу про них — наші знання й душу.

Також проконсультовано й проліковано понад 100 тис. переселенців із Луганської та Донецької областей. Тож говорити про закритість закладів НАМНУ для населення — вершина цинізму.

Ми розуміємо і погоджуємося з тим, що медичні реформи потрібні. Стара радянська система втратила свою ефективність, тож потрібно переходити на нові моделі і фінансування, і організації надання медичної допомоги. Але коли пропонують зміни, не обґрунтовані ані фінансово, ані науково, це викликає тривогу.

Наразі наші фахівці зобов’язалися здійснити наукове обґрунтування реформ. Ми запропонували це під час нещодавнього спілкування з новим очільником МОЗ України й отримали схвалення.

Наша розмова видалася конструктивною. Домовилися, що працюватимемо в тандемі, оскільки мета в нас одна — розвиток системи охорони здоров’я та медичної науки. Обговорюватимемо дотичні питання на спільних засіданнях МОЗ і Президії НАМНУ, наші представники взаємно відвідуватимуть наради в обох відомствах. Чи не найголовніше на сьогодні завдання — розробка і затвердження клінічних протоколів, на основі яких можна буде розраховувати тарифи і вартість медичної послуги.

Також ми домовилися підготувати національну доповідь про стан здоров’я населення України, яка стане основою для визначення кількості ліжок у стаціонарному секторі системи охорони здоров’я того чи іншого профілю, відповідних фахівців та для розробки стратегії розвитку медицини і медичної науки в державі. НАМНУ надасть новому Міністру всі розрахунки за результатами проведеного пілоту для прийняття виважених рішень щодо подальшої трансформації принципів фінансування закладів. Нова очільниця Міністерст­ва розуміється на проблемах і викликах для галузі, і це втішає.

Ми пропонуємо внести зміни до ст. 87 Бюджетного кодексу України в частині фінансування програм і заходів, що здійснюються в клінічних підрозділах науково-дослідних установ НАМН України за рахунок коштів бюджету, внести наукові установи НАМН України як такі, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій і не підлягають реорганізації в казенні підприємства, до окремого переліку, котрий затверджується Кабінетом Міністрів України».