Євген Педаченко: «Ми не вважаємо за доцільне розширювати мережу нейрохірургічних відділень. Головне – покращувати матеріально-технічну базу і кадровий потенціал уже наявних»

80

Інтерв‘ю газеті «Медичний світ» академіка НАМН України Євгена Педаченко.

В країні, де рівень мозкових інсультів зашкалює, високою є й кількість постраждалих у ДТП, надзвичайно ретельної уваги потребує розвиток нейрохірургічної служби. Що відбувається в цій царині сьогодні, чи отримає найближчим часом молодий нейрохірург шанс на професійне зростання та що запропонували Міністерству охорони здоров’я для розвитку служи нейрохірургії в державі – наша розмова з головним позаштатним спеціалістом МОЗ України зі спеціальностінейрохірургія, академіком Національної академії медичних наук Євгеном Педаченком.

Євгене Георгійовичу, як головний «нейрохірург» країни, як Ви оціните стан служби на сьогодні та в динаміці за останні кілька років?

Є. П.: Нейрохірургічна допомога – високоспеціалізований вид медичної допомоги, і її рівень є показником розвитку держави та суспільства. Станом на 1 січня ц.р. нейрохірургічна допомога надавалась в 134 відділеннях, що функціонують в обласних центрах і великих містах держави. За 2011 р. тут проліковано 101 300 (у 2002 р.– 89 429, у 2009 – 97 540) хворих із травматичними ураженнями головного мозку, мозковим інсультом, пухлинами головного мозку, вадами розвитку нервової системи тощо. Виконано 43 545(у 2002 р.– 34 461, у 2009 р.– 40 326)складних оперативних втручань при зниженні показників загальної (на 35 % порівняно із 2002 р.) та післяопераційної (на 48 % порівняно із 2002 р.) летальності. Постійно оновлюється матеріально-технічна база нейрохірургічних відділень, розроблено типові табелі оснащення нейрохірургічного відділення, класифікатор нейрохірургічних втручань. Крім того, міністерство вже затвердило стандарти та клінічні протоколи надання нейрохірургічної допомоги, що відповідають світовим вимогам. Нині ж розробляються та впроваджуються в клінічну практику сучасні технології оперативних втручань, зокрема, ендоскопічні та ендоваскулярні, а також навігаційні технології. Активніше втілюються малоінвазивні хірургічні технології та методи радіонейрохірургії.

Чи достатньо уваги наша держава приділяє нейрохірургії?

Є. П.: Ні, не можна сказати, що держава не піклується про цю сферу медицини. І це підтверджують конкретні кроки. Наприклад, спільним Наказом міністра охорони здоров’я та президента АМН України ще у 2006році (№ 556/52 від 11.08.2006) було затверджено галузеву науковотехнічну програму «Медична допомога при черепномозковій травмі» на 2007 – 2012 рр. І завдяки реалізації конкретних пунктів цієї програми в 2011 р. порівняно з 2007‑м (рік початку програми) загальна летальність від черепномозкової травми в Україні знизилась в 1,28 раза (із 4,5 %до 3,5 %). Причому послідовність зниження загальної летальності простежується протягом усіх років реалізації програми. Треба також відзначити, що на сьогодні ми маємо суттєве зниження кількості загиблих і травмованих внаслідок ДТП. Так, у 2010 р. кількість загиблих зменшилась в 2,4 раза порівняно із 2007 роком (2007 рік – 11290,2010 рік – 4709). Це теж результат державної політики. Нагадаю, Президент України Віктор Федорович Янукович офіційно підтримав відкриття в Україні проголошеного Генеральною асамблеєю ООН Десятиріччя (2011 – 2020 рр.) дій із безпеки дорожнього руху. І це надзвичайно важливо, оскільки Україна посідає п’яте місце в Європі за показниками смертності від ДТП. Та й втрати економіки України від ДТП, як оцінює Світовий банк, щорічно становлять5 млрд доларів США. Тож, враховуючи соціальну значущість проблеми та позитив від виконання попередньої галузевої програми, МОЗ та НАМН України за дорученням уряду ухвалили рішення про продовження згаданої програми як частини Загальнодержавної програми «Здоров’я нації 2020: український вимір». Необхідно також згадати про Держпрограму запобігання та лікування серцевосудинних та судинномозкових захворювань(2006 – 2010 рр.). Її виконання перевищило очікувані результати. Якщо, згідно з відповідною урядовою постановою, очікувалось зниження смертності від інсультів на5 %, то за офіційною статистикою станом на 5 вересня 2011 р. смертність по Україні, порівняно із 2006роком, зменшилась на 6,4 %.

Крім підготовки нормативних документів, які ще кроки здійснювала держава?

Є. П.: Були створені й оснащені регіональні інсультні центри у Львові, Донецьку, Одесі. Розроблено та затверджено клінічні протоколи надання допомоги за спеціальністю «нейрохірургія»,що стосувались гострих порушень мозкового кровообігу. Налагоджено систему підготовки кадрів із судинної нейрохірургії на базі кафедри нейрохірургії НМАПО, ДУ «Інститут нейрохірургії імені акад. А. П. Ромоданова НАМН України» та ДУ «Центр рентгенендоваскулярної нейрохірургії НАМН України». Все це дало змогу суттєво покращити результати нейрохірургічного лікування при мозковому інсульті. Кількість пролікованих хворих із 2006 до 2010 рр. зросла в 1,4 раза, в тому числі кількість оперованих хворих в 1,9 раза. При зростанні хірургічної активності в 1,3 раза зменшились показники післяопераційної летальності.

Ви подавали міністру охорони здоров’я план розвитку служи нейрохірургії та своє бачення вирішення проблем. Що саме Ви запропонували Раїсі Богатирьовій?

Є. П.: Щороку головні спеціалісти МОЗ України за своїми напрямками роботи подають до міністерства на затвердження річні плани роботи з розвитку служби. Ці плани містять як організаційні заходи (проведення відповідних нарад для Головних спеціалістів із регіонів України, шкіл,майстер класів із залученням закордонних фахівців тощо), так і дії з професійної підготовки та перепідготовки нейрохірургів України. Про розвиток нейрохірургічної служби в рамках загальнодержавної Програми «Здоров’я нації 2020: український вимір» ми вже згадували. Крім того, ми пропонуємо створити Національний науково-практичний центр нейротравми на базі ДУ «Інститут нейрохірургії імені акад. А. П. Ромоданова НАМН України». Він має сформувати та забезпечити функціонування загальнодержавної системи моніторингу причин черепно-мозкової травми та вивчення її епідеміології, координувати проведення наукових досліджень та надання високоякісної медичної допомоги постраждалим з черепно-мозковою травмою,перейнятися розробкою та впровадженням в клінічну практику нових методів діагностики та лікування хворих з черепно-мозковою травмою, а також подальшим вдосконаленням протоколів та стандартів медичної допомоги, підготовкою кадрів. На часі – розробка Національної настанови надання медичної допомоги при черепномозковій травмі, яка становить до 65 % усієї нейрохірургічної патології.

У різних галузях медицини по-різному стоїть проблема кадрів? Що відбувається в цьому контексті у вашому відомстві?

Є. П.: Станом на 1 квітня ц.р. у закладах охорони здоров’я України працює 821 нейрохірург, із них 498віком 20 – 59 років, тобто дефіцит кадрів як такий відсутній. 34 нейрохірурги України мають науковий ступінь доктора медичних наук, 152 – ступінь кандидата медичних наук, 584 лікарі мають вищу атестаційну категорію. За рівнем забезпеченості нейрохірургічними кадрами у нас одна із найкращих ситуацій порівняно з іншими спеціальностями. Звичайно, всі усвідомлюють,що на порядку денному – підвищення кваліфікації лікарів нейрохірургів до європейських стандартів. Власне, тому в Україні щорічно проводяться майстер класи з опанування новітніх нейрохірургічних технологій, а також різнопланові конференції, семінари наради нейрохірургів тощо. З цього року ми плануємо системно підвищувати якість підготовки молодих нейрохірургів. Розроблено та схвалено МОЗ уніфіковану 5‑річну Програму підготовки нейрохірургів згідно з Європейськими стандартами підготовки,затвердженими Європейською асоціацією нейрохірургів.

Нейрохірургія – одна з дорого вартісних медичних послуг. Відповідно, постає необхідність вивчити можливості партнерського фінансування держави та пацієнта. Як світ розв’язує цю проблему і який шлях найбільш прийнятний для України в цьому сенсі?

Є. П.: У більшості країн це питання вирішується за допомогою формування держзамовлення на надання високовартісної допомоги та формування так званого «листа очікування», коли відповідним чином нейрохірургічні відділення сертифіковано на надання певних видів нейрохірургічної допомоги, а відтак вони фінансуються з державного бюджету. Поширена й практика співоплати пацієнтів(особливо у придбанні високовартісних витратних матеріалів), а також залучення ресурсів добровільного медичного страхування. На жаль, у цьому плані ми тільки розвиваємося і сподіваємося, що розпочате президентом перетворення медичного обслуговування після його завершення допоможе вирішити проблеми повноцінного фінансового забезпечення нейрохірургічної допомоги.

В Україні не так багато медичних центрів, де надається нейрохірургічна допомога. Які найбільш потужні Ви б виокремили на сьогодні, чи планується відкриття нових центрів, чи доцільніше було б покращувати базу вже наявних?

Є. П.: За останні роки в Україні розширилась мережа нейрохірургічних відділень, в яких надається спеціалізована нейрохірургічна допомога відповідно до сучасних вимог якості. Плідно працюють такі відділення в Донецьку, Дніпропетровську, Одесі,Ужгороді, Львові, Вінниці, Луцьку, Харкові, інших містах. Ми не вважаємо за доцільне розширювати мережу нейрохірургічних відділень. Головне – покращувати матеріальнотехнічну базу і кадровий потенціал уже наявних.

Робота в сфері нейрохірургії потребує особливих знань та навичок. Чи позначається це на зарплатні лікарів, які виконують надскладні операції? Наскільки відрізняється зарплата нейрохірурга від загальної хірургії по галузі?

Є. П.: Звичайно, не можна сказати, що зарплата нейрохірурга суттєво відрізняється від зарплати колег по галузі загалом. Якщо ж говорити про зарплати колег за кордоном, то там вони в рази вищі. Але ж і рівень професійної підготовки нейрохірургів України в цілому поступається нашим закордонним колегам. Власне,тому на порядку денному і стоїть підвищення кваліфікації вітчизняних лікарів-нейрохірургів. На жаль, сьогодні ми спостерігаємо відтік талановитої молоді в країни Західної Європи. Українські нейрохірурги роблять успішну кар’єру в клініках Німеччини, США, Франції, Словаччини, Угорщини, Польщі, Чехії та інших країн. Але в цьому процесі заробітна платня – не вирішальний чинник. Молодь, передусім, приваблює можливість опанувати сучасні нейрохірургічні технології, працювати в сучасно обладнаних операційних за повноцінного забезпечення хворих необхідними витратними матеріалами, ліками.

http://www.medsvit.org/index.php?p=articles&action=displayarticle&id=220