15 травня 2012 року за участю Президента НАМН України, академіка Андрія Сердюка, Віце-прем'єр-міністра України – Міністра охорони здоров'я України Раїси Богатирьової, Першого Президента України Леоніда Кравчука та інших знаних та відомих діячів України за адресою: вул. Горького, 19/21 було відкрито меморіальну дошку на честь українського ендокринолога та патофізіолога, академіка АМН України та академіки НАН України, засновника та директора Інституту ендокринології та обміну речовин, одного з головних ендокринологічних центрів Радянського Союзу Василя Павловича Комісаренка.
Почавши свою наукову діяльність у 1935 році в Харкові, під час війни Василь Комісаренко був призначений заступником наркома охорони здоров'я УРСР. І на якій посаді Василь Павлович не працював би, він незмінно демонстрував найкращі людські якості, поєднуючи глибину наукової думки з повсякденною організаторською роботою.
У 1965 рокі академік Комісаренко заснував в Києві Науково-дослідний інститут ендокринології та обміну речовин, ставши його першим директором. Інститут був одним із головних ендокринологічних центрів Радянського Союзу. "Відкриваючи меморіальну дошку цій видатній людині, ми демонструємо, що в Україні бережуть пам'ять про людей, які своїм інтелектом, талантом, патріотизмом і невтомною працею служили на благо людей і країни", – наголосила Раїса Богатирьова.
КОМІСАРЕНКО Василь Павлович (14.01.1907р.-07.04.1993 р.), академік НАН України (1951 р.), доктор медичних наук (1941 р.), професор (1942 р.), Заслужений діяч науки УРСР (1960 р.), лауреат Державної премії УРСР в галузі науки і техніки (1976 р.), лауреат премії ім. акад. Богомольця (1961 р.), нагороджений золотою медаллю ім. М.І.Вавілова; був директором Українського інституту експериментальної ендокринології у Харкові (1937 р.-1940 р.), завідувачем лабораторії ендокринології Інституту фізіології ім. О.О.Богомольця АН УРСР (1940 р.-1965 р.), професором кафедри патофізіології Київського інституту вдосконалення лікарів (1945р.-1950 р.); завідувачем кафедри патофізіології Київського медичного інституту ім. акад. Богомольця (1950р.-1954 р.); директором заснованого ним Київського інституту ендокринології та обміну речовин (1965р.-1986 р.).
Видатний вчений- ендокринолог, відомий в Україні та за її межами. Основний напрям його досліджень був спрямований на вивчення механізму дії гормонів кори наднирників та їх ролі в фізіологічних і патологічних процесах організму. Велике значення для вітчизняної медицини мав препарат, отриманий В. Комісаренком із селезінки – спленін, який був ефективним при лікуванні ранніх токсикозів вагітних, ускладнень після променевої терапії, ракових інтоксикацій тощо. В останні роки життя займався розробкою нових блокаторів дії гормонів, вивченням патогенезу цукрового діабету та пошуком методів його лікування. Під його керівництвом були успішно здійснені трансплантації бета-клітин підшлункової залози в експерименті та в клініці.
Автор понад 300 наукових праць, в тому числі 10 монографій. Підготував 25 докторів та 45 кандидатів наук.
Був заступником Наркома охорони здоров"я УРСР (1939 р.-1945 р.), Головою правління товариства "Знання" УРСР, Головою Українського республіканського комітету захисту миру, членом Всесвітньої Ради миру, Головою Всесоюзного та Українського наукового товариства ендокринологів.
Нагороджений орденом Леніна, орденом Жовтневої революції, двома орденами Трудового Червоного Прапора, орденом Дружби Народів, орденом "Знак Пошани", багатьма медалями, а також золотою медаллю "Борцю за мир" та медаллю Всесвітньої Ради Миру.
