Заголовок

917

Кожного року 7 квітня відзначається Всесвітній день здоров'я, в ознаменування річниці заснування Всесвітньої організації охорони здоров’я  у 1948 році. 
7-го квітня в 1948 році на першій сесії Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я було прийнято Статут цієї організації та виникла ідея проводити щорічно міжнародне свято.
Щороку для Всесвітнього дня здоров'я обирається тема, що відображає пріоритетний напрямок діяльності Всесвітньої організації охорони здоров’я.

У цей день люди з усіх спільнот отримують можливість для участі в заходах, які можуть сприяти поліпшенню здоров'я.

Темою Всесвітнього дня здоров'я в 2014 році є профілактика та боротьба з трансмісивними хворобами.

Трансмісивні хвороби – це інфекційні та паразитарні захворювання, збудники яких передають переносниками – комахами та членистоногими.

Відомо близько двохсот захворювань, що мають трансмісивний шлях передачі інфекції. Вони можуть викликатися різними інфекційними агентами, а саме: бактеріями й вірусами, найпростішими й рикетсіями, та навіть, гельмінтами.
Зараження відбувається при укусі комарами, кліщами, блохами тощо, при потраплянні інфікованих виділень переносників на шкіру і слизові оболонки тощо.
Багатьом трансмісивним хворобам властива природна вогнищевість, а саме існування та передача  збудника в умовах, які є сприятливими для виплоду, розвитку та існування переносників. Тому, такі хвороби поширені в різних країнах світу з тропічним та  субтропічним кліматом.

У Всесвітній день здоров'я 2014 р. увага спрямована на найбільш поширених переносників інфекції, таких як комарі, москіти, мошки, клопи, кліщі тощо. Так, наприклад, комарі передають не тільки малярію і лихоманку Денге, а й лімфатичний філяріоз, Чікунгунью, японський енцефаліт, жовту лихоманку.
Метою Всесвітнього дня здоров’я цього року є поліпшення захисту від трансмісивних хвороб, а саме підвищення обізнаності суспільства щодо загрози, яку представляють переносники інфекцій та трансмісивні хвороби, сприяння вжиття кожною людиною заходів особистого захисту.

З цією метою основними напрямками діяльності визначені:
·         люди, які живуть в районах передачі трансмісивних хвороб, повинні знати про те, як захистити себе;
·         люди, які подорожують, повинні знати, як захистити себе від переносників інфекції та трансмісивних хвороб під час поїздок до країн, де такі хвороби зустрічаються;
·         в країнах, де трансмісивні хвороби є проблемою громадської охорони здоров'я, міністерства охорони здоров'я зобов’язані вживати заходів для поліпшення захисту свого населення; 
·         в країнах, де трансмісивні хвороби являють собою  загрозу, органи охорони здоров'я працюють з органами охорони навколишнього середовища та іншими відповідними органами на місцях і в сусідніх країнах для поліпшення комплексного епіднагляду за переносниками інфекції та вжиття заходів для запобігання швидкого збільшення їх чисельності;
·         перед виїздом у регіон, де можливе зараження на трансмісивні хвороби, необхідно отримати консультацію лікаря, пройти необхідні щеплення, розпочати прийом протималярійних препаратів для особистої хіміопрофілактики малярії.
·          
За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я,  однією з найсмертоносніших з трансмісивних хвороб є малярія.
Малярія – це гостре інфекційне захворювання, яке характеризується гострим, інколи затяжним, перебігом, періодичними підйомами температури тіла, збільшенням печінки, селезінки. 
 
Малярія передається від хворої до здорової людини через укуси малярійних комарів. Комар заражається, годуючись кров’ю хворого малярією чи носія малярійних  плазмодіїв.
Крім природного зараження через укуси комарів, людина може заразитися малярією при переливанні крові від зараженого донора.
Передача малярії може відбутись від хворої матері плоду, найчастіше під час пологів, рідше – при проходженні паразитів через плаценту. 
Орієнтовно 3,4 мільярдів людей планети мешкають в умовах ризику зараження, переважно, в Африці та Південно-Східній Азії. Небезпечними з малярії є більш, ніж 100 країн світу. Біля 80 % випадків заражень на малярію відбувається на території Африканського континенту.
 
В 2012 р. в світі зареєстровано 207 мільйонів випадків малярії (інтервал невизначеності: 135 – 287 мільйонів), які призвели до  627 000 випадків смерті від малярії (інтервал невизначеності: 473 000 – 789 000). 
Трансмісивною хворобою, що поширюється найшвидшими темпами , є лихоманка Денге. Лихоманка Денге – це вірусна інфекція, переносниками якої є комарів.
 
За останні 50 років захворюваність на лихоманку Денге зросла в 30 разів. 
 
Глобалізація торгівлі та поїздок, зміна клімату, процеси урбанізації, впливають на передачу трансмісивних хвороб і призводять до появи цих хвороб в країнах, де раніше вони були невідомі.
На сьогодні орієнтовно 2,5 мільярди людей планети мешкають в умовах ризику зараження на лихоманку Денге. Щорічно відбувається 50-100 випадків інфікування на лихоманку Денге. Близько 2,5 % хворих помирає.   До 1970 р. епідемії лихоманки Денге відбувались лише в 9 країнах. Сьогодні зараження на цю хворобу можливе більш, ніж в 100 країна світу.
Через укуси інфікованих москітів передається лейшманіоз, збудником якого є простіші. Щорічно відбувається 1,3 мільйона нових випадків, реєструється від 20 000 до 30 000 випадків смерті від лейшманіозу. 
Серед трансмісивних інфекційних хвороб в Україні особливе епідемічне значення мають малярія, лейшманіоз, дірофіляріоз, кліщовий вірусний енцефаліт, хвороба Лайма, туляремія, гарячка Західного Нілу, марсельска та Ку-гарячки.
 
За даними фахівців  Державного закладу «Український центр з контролю та моніторингу захворювань Міністерства охорони здоров’я України», в країні, після ліквідації місцевої малярії у 1960 р., мають місце лише завізні випадки цього захворювання. За період 2011-2013 років мали місце 220 випадків завізної малярії, з них серед громадян України – 70,9%, іноземців – 29,1%. В останні роки, при зменшенні кількості завізних випадків у 2,3 рази, число mixt-малярії збільшилось на 13,1 %, рецидивів – у 1,9 рази, летальних випадків від тропічної малярії – у 3,8 рази. Цьому сприяли поява та збільшення випадків малярії стійкої до лікарських засобів, розширення міжнародних зв’язків України з іншими країнами, здійснення миротворчих місій, відпочинок громадян України в ендемічних з малярії регіонах, порушення правил проведення хіміопрофілактики та інших профілактичних заходів особами, які від’їжджали в тропічні країни та повертались в Україну.
 
Дірофіляріоз – єдиний трансмісивний гельмінтоз, що реєструється в країні і має тенденцію до зростання. З 1997 року захворюваність дирофіляріозом населення країни зросла у 63,6 рази. Дирофіляріоз реєструється в усіх регіонах країни. За 2011-2013 роки всього в Україні мав місце – 741 випадок цієї хвороби. Захворюваність серед людей корелюється з епізоотією серед собак та наявністю переносників збудника, які мають епідемічне значення.
 
Актуальним для країни в останні роки є вісцеральний лейшманіоз, 2 місцевих випадки якого були летальними.
 
Сучасна фауна переносників збудників лейшманіозів в країні представлена 6 видами москітів, які реєструються в АР Крим, м. Севастополі та Одеській області.
Актуальність проблеми лейшманіозів в країні підтверджується ще й реєстрацією завізних випадків шкірного лейшманіозу з багатьох ендемічних країн світу та недостатнім забезпеченням країни протипаразитарними препаратами для лікування трансмісивних паразитозів.
 
Кліщовий вірусний енцефаліт (КВЕ) в країні залишається актуальним, передусім в Криму та на Волині.
За період з 1955 року в країні мали місце 596 випадків КВЕ, в т.ч. 12,5 % – завізного та 87,5 % місцевого характеру. Найбільша кількість хворих була в АР Крим – 50,7 % та Волинській області 37,5 %.
За інформацією Держаної установи «Львівський НДІ епідеміології та гігієни МОЗ України» було зареєстровано 327 випадків ензоотичних з КВЕ у 145 адміністративних районах країни, практично в усіх областях, крім Луганської, містах Києві та Севастополі.
 
За останні 3 роки мало місце 16 випадків КВЕ спорадичного характеру, в т.ч. 5 – в АР Крим, 9 – у Волинській області та по 1 завізному випадку у Харківській області та м. Севастополі.
Захворюваність на іксодовий кліщовий бореліоз, або хворобу Лайма, має тенденцію до зростання. В 2011 р. мало місце 1597 випадків, показник 3,49 на 100 тис. населення, у 2013 – 1927 випадків, показник – 4,24.
Показники захворюваності в окремих адміністративних територіях мали значні коливання. У 2013 році найбільш високі показники мали місце в Донецькій – 6,88, Київській – 7,24, Черкаській – 10,76 областях та м. Києві – 15,54.
Однією з причин зростання кількості захворювань на цю хворобу є наявність ензоотичних територій, як у сільській місцевості, так і у містах – усього 3042 території в 484 районах 27 адміністративних регіонів.

За останні 3 роки в країні мало місце 13 випадків туляремії у 2 областях – Сумська – 10 випадків, Київська – 3 випадки, в т.ч. за 2013 рік – 2 випадки в Київській області.
Джерелами та резервуарами збудника туляремії в країні залишаються мишовидні гризуни та зайці. Ензоотичні з туляремії території визначено в АР Крим, 24 областях (218 адміністративних районах). У природних осередках туляремії мешкає близько 1,6 млн. осіб, які мають ризик зараження цією інфекцією.

Щорічно реєструються спорадичні випадки захворювання людей на гарячку Західного Нілу (ГЗН). У 2011 році мало місце 11 випадків, у т.ч. у Донецькій області – 3, Запорізькій – 5, Миколаївській – 1, у 2012 році – 31 випадок, у т.ч. у Донецькій області – 6, Полтавській – 15, Запорізькій 10, у 2013 році – 4 випадки, в т.ч. в Полтавській області – 3, Житомирській – 1 випадок. Усі зазначені випадки було підтверджено вірусологічними лабораторіями обласних лабораторних центрів Держсанепідслужби України.

У країні визначено ензоотичні території з Ку-гарячки – в АР Крим, 18 областях та м. Севастополі – 257 ензоотичних територій у 135 районах; з гарячки Західного Нілу у 18 регіонах, 47 районах, 63 населених пунктах; з марсельської гарячки – у 5 південних регіонах (переважно АР Крим та м. Севастополь).

За 2011-2013 роки було зареєстровано 20 випадків захворювання людей на Ку-гарячку у 2-х областях – Одеській – 16, Донецькій – 4 випадки, та 66 випадків захворювань на марсельську гарячку (переважно в АР Крим та м. Севастополі, у т.ч. 19 випадків у 2013 році. Поширенню захворювань на марсельську гарячку серед людей сприяє інфікованість собачих кліщів Rh. sanguineus та інших, які паразитують на собаках, переважно безпритульних.
Специфічна профілактика вказаних трансмісивних інфекцій у сучасних умовах застосовується лише при кліщовому вірусному енцефаліті, туляремії та Ку-гарячці. Профілактика інших є неспецифічною, оскільки вакцини відсутні, розробляються або недостатньо ефективні.

Основними завданнями неспецифічної профілактики є захист людей від укусів (присмоктування) кровосисних комах та членистоногих. Це можливо шляхом зменшення кількості переносників збудників хвороб в природних вогнищах інфекцій, знищенням диких тварин, що є природнім резервуаром інфекції (гризунів) та використанням індивідуальних засобів захисту людей від укусів кровососних комах та кліщів шляхом використання репелентів і дотримання правил поведінки за містом, в лісових масивах.

У м.Києві щорічно реєструються поодинокі завізні випадки малярії. Зараження відбувається під час перебування у природних вогнищах хвороби, які розташовані на територіях країн Африки, Азії, Південної Америки.  Не зареєстровано летальних випадків хвороби, місцевих випадків малярії, вторинних від завізних, випадків щепленої малярії. 
З часів введення офіційної реєстрації дирофіляріозу в Україні, в м.Києві реєструються випадки дирофіляріозу лише місцевого характеру. За багаторічними спостереженнями, 10,4 % всіх випадків дирофіляріозу людей, що були зареєстровані в Україні за період 1997 – 2013 рр., виявлені в м.Києві (176 випадків з 1692). 

Протягом останніх років випадків захворювань на лейшманіоз, кліщовий вірусний енцефаліт в м.Києві не зареєстровано.
В останні роки в  місті Києві спостерігається зростання захворюваності на іксодовий кліщовий бореліоз (хворобу Лайма). В 2011 р. мало місце 336 випадків, показник – 12,01 на 100 тис. населення, у 2013 р. – 431 випадок, 15,54 на 100 тис. населення.

На території міста Києва зараження на хворобу Лайма відбулось у 231 випадку, що складає 53,6% від загальної кількості захворілих. Випадки заражень реєструвались на території усіх районів міста. На території Київської області заразились 139 хворих, на територіях інших областей України – 48 хворих. В чотирьох випадках зараження відбулось за межами України (2 випадки – Литва, по 1 випадку – Норвегія, Туреччина), місце зараження достовірно не встановлено в 9 випадках.

Протягом останніх років випадків захворювань на туляремію, гарячку Західного Нілу, Ку-гарячку та марсельську гарячку м.Києві не зареєстровано.
З метою профілактики зараження на трансмісивні хвороби, під час перебування на небезпечних територіях, слід уникати укусів комарів, кліщів та інших членистоногих, використовувати репеленти (речовини, що відлякують комах), протикомарині  сітки, пройти профілактичні щеплення, приймати протималярійні препарати.

У разі захворювання, будь-якого підвищення температури під час перебування на небезпечних територіях чи після повернення, слід звернутись до лікаря, повідомивши його про виїзд до ендемічної країни протягом останніх трьох років, та виконувати всі його рекомендації.

Здоров’я та життя людини є безцінним.  У Всесвітній день здоров’я ми бажаємо всім міцного здоров’я, всім хворим – якнайшвидшого одужання, системі охорони здоров’я  – міцної матеріальної і технічної бази. Всім нам – бажання, сил та умов бути здоровими і життєрадісними! 
 
За матеріалами Головного управління Держсанепідслужби у м.Києві