Життя медичної науки: березневі тези

46

Резюме. Кінець березня у Національній академії медичних наук (НАМН) України — на відміну від погоди на вулиці, — зазвичай спекотний. Це зумовлено, насамперед, розпалом підготовки до щорічної сесії загальних зборів Академії, яка традиційно відбувається у травні, — коли підбиваються підсумки діяльності НАМН України за минулий рік та затверджуються плани наукової та практичної роботи на подальшу перспективу. Тож підготуватися треба ретельно, встигнути треба багато. З цією метою протягом декількох днів, на різних локаціях, проходили загальні збори двох відділень НАМН України — відділення клінічної медицини (академік-секретар — академікНАМН України Юрій Антипкін) та відділення теоретичної та профілактичної медицини (академік-секретар — академік НАМН України Димитрій Базика), — де заслуховувалися звіти відповідних наукових установ, а для деяких з них проводився фінальний тур виборів директорів, за яких у першому турі проголосували трудові колективи. Врешті, загальноакадемічним підсумковим етапом цього каскаду заходів та подій стало чергове засідання Президії НАМН України, що відбулося на базі ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології імені академіка О.М. Лук’янової НАМН України» під головуванням Віталія Цимбалюка, президента НАМН України, академіка НАМН України та члена-­кореспондента Національної академії наук (НАН) України, професора, доктора медичних наук, заслуженого діяча науки і техніки України, двічі лауреата Державної премії України в галузі науки і техніки, повного кавалера ордена «За заслуги».

Життя медичної науки: березневі тези

Доповідаючи про підсумки роботи та пропозиції комісії з прийому звітів установ відділення клінічної медицини НАМН України, Юрій Антипкін, академік-­секретар відділення клінічної медицини НАМН України, голова Наукової ради з клінічної медицини НАМН України, член Президії НАМН України, академік НАМН України, професор, доктор медичних наук, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, директор ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології імені академіка О.М. Лук’янової НАМН України», повідомив, що у 2018 р. на базі установ відділення було завершено 87 науково-дослідних робіт: 75 прикладних та 12 фундаментальних. У результаті розгляду звітів 21-ї установи відділення клінічної медицини суттєвих недоліків у науково-практичній роботі не виявлено. Зберігаються труднощі в організації наукової та клінічної роботи в ДУ «Інститут невідкладної та відновної хірургії ім. В.К. Гусака НАМН України», які зумовлені відсутністю постійного приміщення для його розташування. Спікер наголосив на необхідності постійно здійснювати в усіх інститутах контроль із підготовки резерву керівного складу, переважно з числа молодих наукових співробітників, а також створювати відповідні умови, які б зменшували плинність кадрів, особливо зі штату «наука» (в окремих інститутах за останні роки кількість науковців скоротилася в 1,5–3 рази). Окрім того, академік Ю. Антипкін окреслив низку актуальних проблем та запропонував до розгляду Президії шляхи їх вирішення:

  • діяльність інститутів, які входять до пілотного проекту щодо зміни механізму фінансового забезпечення надання медичної допомоги в окремих науково-дослідних установах НАМН України, потребує всебічного аналізу стосовно їх клінічної роботи в умовах нових фінансово-економічних відносин з метою встановлення невирішених питань та їх усунення;
  • в інститутах, у структурі яких є клініка, доцільно забезпечити моніторинг впровадження наукових розробок з аналізом їх ефективності протягом трьох років;
  • у зв’язку з призупиненням Міністерством охорони здоров’я (МОЗ) України видання «Методичних рекомендацій» доцільно замінити їх та впровадити «Клінічні рекомендації», які б відображали усі досягнення в діагностиці, профілактиці та лікуванні хвороб, що вивчаються в профільних наукових установах НАМН України;
  • окремим інститутам, що не мають ліцензії на провадження освітянської діяльності, протягом поточного року завершити процедуру її отримання;
  • науковим співробітникам інститутів спрямувати зусилля на збільшення кількості наукових публікацій у виданнях, які індексуються у наукометричних базах даних;
  • Президії НАМН України звернутися до органів законодавчої та виконавчої влади країни з метою вирішення питання щодо призупинення трансплантації у пацієнтів, для яких вона становить єдиний шанс на порятунок;
  • керівникам інститутів здійснювати заходи щодо заохочення молодих спеціалістів до навчання в аспірантурі, докторантурі (оскільки за останній час кількість осіб, зацікавлених у цьому, суттєво зменшилася);
  • головним лікарям установ НАМН України здійснювати впровадження системи електронного забезпечення роботи інститутських клінік.
Життя медичної науки: березневі тези

Як повідомив Димитрій Базика, академік-секретар відділення теоретичної та профілактичної медицини НАМН України, член Президії НАМН України, академік НАМН України, професор, доктор медичних наук, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, вчений секретар Національної комісії з радіаційного захисту Верхов­ної Ради України, директор ДУ «Національний науковий центр радіаційної медицини НАМН України», до складу очолюваного ним відділення входять 14 наукових установ, 21 академік та 28 членів-кореспондентів НАМН України. Робота відділення у 2018 р. проводилася згідно з Положенням про відділення НАМН України, керуючись законодавством України та Статутом НАМН України, та відповідно до основних покладених на відділення завдань, а саме:

  • визначення пріоритетних напрямів і тематики фундаментальних і прикладних наукових досліджень;
  • проведення наукової експертизи у відповідній галузі науки;
  • організація і здійснення фундаментальних і прикладних досліджень з пріоритетних наукових напрямів та оцінювання їх результатів;
  • координація фундаментальних досліджень у відповідній галузі науки;
  • участь у виборах дійсних членів (академіків), членів-кореспондентів та іноземних членів НАМН України, а також у призначенні керівників наукових установ НАМН України.

На останньому засіданні загальних зборів відділення теоретичної та профілактичної медицини, яке проходило за участю академіків та членів-кореспондентів, а також 58 делегованих представників наукових колективів НАМН України, було заслухано звітні доповіді директорів наукових установ та рецензентів звітів про підсумки роботи за 2018 р. Відповідно до представлених керівниками 14 інститутів презентацій, науковцями державних установ НАМН України, що входять до складу відділення, протягом 2018 р. здійснювалося виконання 47 фундаментальних та 128 прикладних науково-дослідних робіт, зокрема, закінчені 21 фундаментальна та 54 прикладних роботи. За результатами досліджень:

  • впроваджено 114 нововведень, видано 1 інформаційний бюлетень, 41 інформаційний лист (що на 7 більше, ніж у 2017 р.), 28 методичних рекомендацій, 2 нормативи і регламенти;
  • зареєстровано 63 патенти на винаходи/корисні моделі та подано 61 заявку щодо реєстрації патентів на винаходи/корисні моделі;
  • опубліковано 15 збірок наукових робіт, 40 монографій (на 14 більше, ніж у 2017 р.), 10 підручників, 15 посібників (на 8 більше, ніж у 2017 р.), 5 довідників, 6 збірок доповідей на наукових конференціях.

Загалом оприлюднено 1497 публікацій, з них 258 у виданнях, що індексуються у міжнародних наукометричних базах (13,2%), 849 статей (у зарубіжних джерелах — 188, або 22,1%). До вітчизняних збірок увійшла 151 стаття, зарубіжних — 20. Надруковано 780 тез, з них у зарубіжних виданнях — 156 (20%). Опубліковано 61 статтю в науково-популярній літературі (проти 16 у 2017 р.).

Стисло окреслюючи перебіг засідання, академік Д. Базика повідомив, що усі дійсні члени відділення теоретичної та профілактичної медицини НАМН України та науковці, делеговані для участі в роботі загальних зборів відділення, долучилися до активного обговорення наукових результатів, отриманих упродовж 2016–2018 рр. Присутні погодилися з думкою академіка НАМН України, члена-кореспондента НАН України Миколи Тронька, академіка НАМН України Д. Базики, академіка НАМН України Андрія Сердюка та інших членів відділення щодо важливості напрацювання пріоритетних напрямків розвитку медичної науки, зокрема стратегії розвитку НАМН України як вищої наукової медичної організації в країні.

Відбулася плідна дискусія щодо проблем розвитку фундаментальної та профілактичної медицини (зокрема ролі інститутів НАМН України у відновленні виробництва вакцин), у ході якої виступили академік НАМН України Віталій Кордюмакадемік НАМН УкраїниМихайло Андрейчинчлен-кореспондент НАМН України Вікторія Задорожна, професор Валерій Мінухінакадемік НАМН України, член-кореспондент НАН України Ісаак Трахтенберг загострив увагу присутніх на необхідності об’єднання зусиль науковців двох відділень НАМН України задля визначення перспективних напрямків наукових досліджень, зокрема шляхом зіставлення отриманих експериментальних результатів з клінічними даними, зауваживши, що профілактичний напрямок медицини та лікувальна справа є рівноцінними складовими. Також важливо ставити питання про екстраполяцію даних, отриманих на тваринах, на людину. На думку академіка І. Трахтенберга, науковцям різних установ слід об’єднуватися навколо розробки спільних проблем, щоб комплексно підходити до оцінки різних методів дослідження, інтерпретації отриманих результатів тощо. Відзначено, що в провідних інститутах відділення завдяки впровадженню сучасних молекулярно-генетичних досліджень отримано пріоритетні дані щодо патогенезу основних форм тяжкої онкологічної та непухлинної патології, які розширюють можливості ефективної діагностики та персоналізованого лікування.

* * *

Принагідно від себе зауважимо: НАМН України стоїть на двох (конгруентно кількості відділень) ногах — фундаментальній науці і клінічній практиці. У діяльності майже кожної академічної наукової установи тісно переплетені два споріднені за змістом, але принципово різні за форматом види діяльності — науково-медичні дослідження та надання високоспеціалізованої (третинної) медичної (лікувально-діагностичної) допомоги. Тож не дивно, що традиційною дискусійною тематикою на заходах різного щабля у НАМН України є визначення оптимального балансу, пошук золотого перетину між медичною наукою та клінічною практикою. Так відбувалося на засіданні відділення, очолюваного академіком Д. Базикою, — не обійшлося без дебатів на цю тему і на розглядуваному нами засіданні Президії НАМН України.

Життя медичної науки: березневі тези

Так, Сергій Возіановчлен-кореспондент НАМН України, професор, доктор медичних наук, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, директор ДУ «Інститут урології НАМН України», навів низку доречних цитат із загальнодоступних джерел, згідно з якими: «Фундаментальна наука — це наука заради науки. Це частина науково-дослідницької діяльності без певних комерційних або інших практичних цілей. Вона має на меті створення теоретичних концепцій та моделей, практична застосовність не є очевидною.». «Згідно з визначенням Національного наукового фонду США, фундаментальне дослідження — це частина науково-дослідницької діяльності, спрямована на поповнення загального обсягу теоретичних знань. Воно не має заздалегідь визначеної комерційної мети, хоча й може здійснюватися у сферах, що цікавлять або здатні зацікавити у майбутньому бізнесменів-практиків.».

Життя медичної науки: березневі тези

У свою чергу, Микола Колесникчлен-кореспондент НАМН України, професор, доктор медичних наук, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, заслужений діяч науки і техніки України, директор ДУ «Інститут нефрології НАМН України», наголосив, що в ідеях, які періодично виникають, щодо необхідності розділити науку і практику існує певне (і навіть глибоке історичне) коріння: рішення про розподіл структури Академії медичних наук СРСР на дві складові — науку і клініку — приймалося на рівні Ради Міністрів СРСР ще у 1936 р., але з певних міжвідомчих причин не знайшло довготривалого практичного втілення. «На мою думку (і її розділяють чимало керівників інституцій, які серйозно займаються діяльністю, яка схожа на нашу), той розподіл фінансування по двох різних векторах (науковому і клінічному), що існує на сьогодні, не сприяє всебічному розвитку Академії. Це дуже важливе питання, яке треба розглянути ретельно і досконально», — зауважив оратор.

* * *

Життя медичної науки: березневі тези

Прогресивні підходи Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) знайшли відображення у доповіді, з якою виступив Андрій Сердюк, член Президії НАМН України, академік НАМН України, професор, доктор медичних наук, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, директор ДУ «Інститут громадського здоров’я імені О.М. Марзєєва НАМН України», і яка мала назву «Національна доповідь про стан охорони здоров’я в Україні — дієвий інструмент стратегічного і успішного управління галуззю». У преамбулі оратор підвів міжнародно-­ідеологічне підґрунтя розглядуваної проблематики — стисло окреслив зміст ключових світових дороговказів у хронологічному контексті, нагадавши про:

1) ініційовану ВООЗ на зорі поточного тисячоліття зміну парадигм і оцінок у політиці:

  • від профілактики інфекційних захворювань — до мінімізації ризику неінфекційних хвороб,
  • від оцінки смертності — до аналізу здоров’я і благополуччя;

2) Таллінську хартію «Системи охорони здоров’я для здоров’я і благополуччя» (2008), де в розділі «Стратегічне управління» задекларовано: «Моніторинг та оцінка показників діяльності охорони здоров’я та збалансоване співробітництво зацікавлених сторін на всіх рівнях керівництва та управління мають ключове значення у забезпеченні прозорості та підзвітності.»;

3) настанову ВООЗ «Моніторинг розбудови складових систем охорони здоров’я: посібник щодо індикаторів і стратегій їх вимірювання» (2010), де зазначається: «Відгуки і надійна інформація є основою прийняття рішень у всіх складових систем охорони здоров’я. … Це має важливе значення для розвитку системи охорони здоров’я і здійснення політики, управління та регулювання, дослідження охорони здоров’я, розвитку людських ресурсів, санітарної освіти та навчання, надання послуг і фінансування.»;

4) доповідь про стан охорони здоров’я у Європі за 2012 р. «Курс на благополуччя», підготовлену Європейським регіональним бюро (ЄРБ) ВООЗ з особливим акцентом на проблемі звітності в аспекті формування політики у сфері охорони здоров’я;

5) доповідь ВООЗ про стан охорони здоров’я в світі за 2013 р. «Роль наукових досліджень для забезпечення загального охоплення медико-санітарними послугами», де переконливо показано, що загальне охоплення медико-санітарними послугами — з пов­ним доступом до високоякісних послуг у сфері профілактики, лікування і захисту від фінансового ризику — не може бути забезпечено без фактичних даних, одержуваних у результаті наукових досліджень;

6) доповідь ЄРБ ВООЗ про стан охорони здоров’я в Європі за 2015 р. «Цільові орієнтири і більш широкі перспективи — нові рубежі в роботі з фактичними даними», де:

  • прогрес в реалізації політики «Здоров’я — 2020» напряму пов’язується з проблемами в галузі вимірювання і звітності,
  • наголошується, що для формування достовірних уявлень про здоров’я і благополуччя в європейському контексті неможливо обмежуватися лише фактами та кількісними показниками,
  • для повноцінного відображення реального життя людей в контексті здоров’я і благополуччя необхідні нові форми фактичних відомостей;

7) доповідь ЄРБ ВООЗ про стан охорони здоров’я в Європі за 2018 р. «Більше ніж просто цифри: фактичні дані для всіх», згідно з якою використання нових даних забезпечить ефективне застосування знань на практиці і дозволить подолати розрив між дослідницькою діяльністю та політикою, сприятиме формуванню політики з урахуванням фактичних даних.

Інформація для визначення пріоритетів і розподілу ресурсів в галузі охорони здоров’я повинна бути доповнена даними про ефективність і, перш за все, дослідженнями економічного тягаря окремої хвороби. Це допоможе у визначенні та розробці стратегії зниження економічних втрат, зумовлених певними хворобами або травмами, через відповідні превентивні чи лікувальні дії. Крім того, ВООЗ пропонує до аналізу такі показники, як самооцінка стану здоров’я, життєстійкість прав громад у охороні здоров’я тощо.

У 2015 р. — з метою сприяти використанню фактичних і наукових даних, прийняттю якісніших рішень в охороні здоров’я — ВООЗ започаткувала Мережу з питань використання наукових досліджень при формуванні інформаційної політики (Evidence-Informed Policy Network — EVIPnet). Пропонована послідовність дій:

  • визначення пріоритетних питань для розробки політики;
  • збір наукових та фактичних даних;
  • узагальнення наукових і фактичних даних;
  • підготовка аналітичних оглядів наукових даних для формування політики;
  • скликання дорадчого діалогу;
  • підтримка формування варіанта політики і його реалізації;
  • моніторинг і оцінювання.

Інший приклад, наведений оратором, — Стратегічний план Генерального директорату Європейської Комісії з питань охорони здоров’я та безпеки харчових продуктів на 2016–2020 рр., який передбачає:

  • досягнення більшої ефективності витрат;
  • конкурентоспроможність разом з безпекою;
  • вирішення виникаючих глобальних загроз;
  • усунення чинників ризику хронічних захворювань.

Як наголосив академік А. Сердюк, досвідом створення Націо­нальної доповіді про стан охорони здоров’я володіють чимало країн, зокрема і наші близькі сусіди, — так, Закон «Про громадське здоров’я» Польщі (який створює законодавчу базу для Національної комплексної програми з охорони здоров’я) містить не лише регламент збору даних, а й фактично увесь цілісний алгоритм стосовно підготовки Національної доповіді з охорони здоров’я та її оприлюднення. Водночас і в Україні ціла низка інших галузей та сфер економічної діяльності продуктивно виконують таку роботу. Серед наведених доповідачем прикладів:

  • «Національна доповідь про якість питної води та стан питного водопостачання в Україні» (Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України);
  • «Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні» (Міністерство екології та природних ресурсів України);
  • «Національна доповідь про стан техногенної та екологічної безпеки в Україні» (Державна служба України з надзвичайних ситуацій);
  • «Національна доповідь про стан і перспективи розвитку освіти в Україні» (підготовлена до 25-річчя незалежності УкраїниНаціональною академією педагогічних наук України; видана друком українською мовою; має електронний український та англомовний варіанти).

«Щорічна доповідь про стан здоров’я населення, санітарно-епідеміологічну ситуацію та результати діяльності системи охорони здоров’я Україні» видається ДУ «Український інститут стратегічних досліджень МОЗ України» з 2006 р. Втім, на переконання академіка А. Сердюка, це джерело не повною мірою відповідає завданням, що ставляться перед документами такого формату: у ньому відсутні сучасні індикатори; не проводиться оцінка ефективності діяльності системи; відсутні рекомендації щодо покращання ситуації. «У цій царині МОЗ і НАМН України приречені на співпрацю», — вважає вчений і обґрунтовує це фактом наявності як спільних інформаційних видань НАМН та МОЗ України, наприклад:

  • «Порівняльні дані про розповсюдженість хвороб органів дихання і медичну допомогу хворим на хвороби пульмонологічного профілю в Україні за 2008–2010 рр.» (НАМН України, Центр медичної статистики МОЗ України, ДУ «Національний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф.Г. Яновського НАМН України»; Київ, 2011);

так і самостійних академічних праць (фактично, окремі інститути НАМН України на регулярній основі готують фрагменти такої доповіді), зокрема:

  • «Медико-демографічний атлас України. Україна в європейському контексті: вплив соціально-економічних чинників на смертність від пов’язаної з віком патології» (ДУ «Інститут геронтології імені Д.Ф. Чеботарьова НАМН України»; Випуск 16; Київ, 2014).

Як повідомив спікер, ідея Національної доповіді про стан охорони здоров’я в Україні була підтримана Комітетом Верховної Ради України з питань охорони здоров’я; Нарадою співголів Координаційної ради Платформи Національної стратегії охорони здоров’я України, що відбулася 13 березня 2019 р. на базі Українського союзу промисловців та підприємців. Водночас неодноразові звернення стосовно співпраці на адресу МОЗ України поки що залишаються без відповіді.

Підсумовуючи свій виступ, академік А. Сердюк запропонував:

  • звернутися до МОЗ України з пропозиціями щодо співпраці та видання спільного розпорядчого акта МОЗ та НАМН України про створення постійно діючої робочої групи з підготовки Національної доповіді;
  • передбачити у бюджеті НАМН України кошти під цей проект та звернутися з пропозицією до Українського союзу промисловців та підприємців щодо співфінансування робіт з підготовки та видання Національної доповіді;
  • визначити головну наукову установу, відповідальну за цей важливий напрям роботи НАМН України;

а також зробив три принципові висновки:

1) зміна парадигм в охороні здоров’я передбачає якісно новий рівень участі медичної науки у формуванні політики у сфері охорони здоров’я;

2) Національна доповідь про стан здоров’я населення та ефективність системи охорони здоров’я в Україні є дієвим інструментом стратегічного управління галуззю, а її підготовка, видання та оприлюднення — одним із важливих напрямів діяльності НАМН України;

3) головне завдання Національної доповіді як аналітичного документа — напрацювання висновків та рекомендацій на основі наукових та фактичних даних для адекватного зовнішнього моніторингу та оцінювання формування і впровадження державної політики у сфері охорони здоров’я.

«Пам’ятаймо: згідно з сучасною ідеологією ВООЗ, питання охорони здоров’я повинні бути представлені в усіх стратегічних напрямах державної політки», — закінчив промову академік А. Сердюк, а головуючий академікВ. Цимбалюк відгукнувся: «Справді, Національна академія педагогічних наук впоралася, — а ми що, гірші?». Після стислої дискусії члени Президії НАМН України прийняли рішення визначити головною науковою установою, відповідальною за створення Національної доповіді про стан охорони здоров’я в Україні, ДУ «Інститут громадського здоров’я імені О.М. Марзєєва НАМН України».

* * *

На підсумок основної частини засідання одностайним рішенням Президії НАМН України було затверджено звіти про діяльність у 2018 р. академічних установ обох відділень. Крім того, шляхом голосування членів Президії НАМН України було затверджено кандидатури директорів дев’яти наукових установ, попередньо обраних зборами трудових колективів і загальними зборами відповідних відділень НАМН України:

1. ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології імені академіка О.М. Лук’янової НАМН України» — Юрій Антипкін, академік НАМН України;

2. ДУ «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб імені Л.В. Громашевського НАМН України» — Вікторія Задорожна, член-кореспондент НАМН України;

3. ДУ «Інститут нефрології НАМН України» — Микола Колесник, член-кореспондент НАМН України;

4. ДУ «Інститут медичної радіології імені С.П. Григор’єва НАМН України» — Микола Красносельський, професор;

5. ДУ «Інститут мікробіології та імунології імені І.І. Мечникова НАМН України» — Валерій Мінухін, професор;

6. ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії імені В.П. Філатова НАМН України» — Наталія Пасєчнікова, член-кореспондент НАМН України;

7. ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин імені В.П. Комісаренка НАМН України» — Микола Тронько, академік НАМН України, член-кореспондент НАН України;

8. ДУ «Національний інститут хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова НАМН України» — Олександр Усенко, член-кореспондент НАМН України;

9. ДУ «Національний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф.Г. Яновського НАМН України» — Юрій Фещенко, академік НАМН України.

* * *

Родзинкою засідання Президії НАМН України став візит Лариси Канаровської, голови Київської міської організації Профспілки працівників охорони здоров’я України, яка оголосила одного з переможців започаткованого Профспілкою щорічного конкурсу «Найкращий колективний договір» серед закладів та установ охорони здоров’я (з врученням пам’ятної нагороди керівнику та грошової премії колективу). Нині колективно-договірне регулювання умов праці виходить на перший план при реформуванні як первинної, так і вторинної ланки медичної допомоги — не залишається осторонь і високоспеціалізована ланка, бастіоном якої в нашій країні є НАМН України. Було повідомлено, що за результатами конкурсу, підведеними 20 лютого 2019 р., власником найкращого серед установ НАМН України колективного договору було визнано ДУ «Інститут отоларингології імені професора О.С. Коломійченка НАМН України». Його директор Дмитро Заболотнийакадемік НАМН України, віце-президент НАМН України, професор, доктор медичних наук, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, у промові на відповідь висловив колегам із профспілок вдячність за високу оцінку і додав, що в очолюваному ним інституті справді докладають максимальних зусиль для забезпечення як гідних умов праці співробітників, так і насамперед високих стандартів якості медичного обслуговування пацієнтів.“Український медичний часопис”
Пилип Снєгірьов, фото автора
29.03.2019 р.

https://www.umj.com.ua/article/140139/zhittya-medichnoyi-nauki-bereznevi-tezi?fbclid=IwAR1YkaouhzyBVuzh7oMk8UvHspG2X4qWKDOXe7row768iuDImzIWTqjBOH8