До Всесвітнього дня боротьби з гепатитами

Щорічно 28 липня світова громадськість відмічає Всесвітній день боротьби з гепатитами, який вперше був проведений в 2008 році за ініціативою Міжнародного альянсу по боротьбі з гепатитом. У 2020 році Всесвітній день боротьби з гепатитами проходитиме під гаслом «Діагностувати і лікувати гепатит». Мета цього Дня – підвищення обізнаності про гепатити, привертання уваги до проблем діагностики, профілактики і лікування цих захворювань, розширення охоплення вакцинацією проти гепатиту В.

Серед інфекційної патології людини особливе місце займають вірусні гепатити. За останні роки до вже відомих збудників гепатитів А, В, С, D і Е додалися ще й нові маловідомі – G, TT, SEN (ні А, ні G), які є або можуть бути причиною гепатиту і, можливо, багатьох позапечінкових патологічних процесів. Але насамперед проблему становлять парентеральні гепатити В і С, віруси яких (вірус гепатиту В – ВГВ та вірус гепатиту С – ВГС) передаються з інфікованою кров’ю природними (від матері до дитини, статевий) і штучними (при медичних і немедичних інвазивних втручаннях) шляхами.

У світі понад 2 млрд. людей впродовж життя перенесли в тій чи іншій формі гепатит В, і майже 350–400 млн. залишилися носіями поверхневого антигену збудника (HBsAg) на все життя; 780 тис. осіб щороку вмирають від наслідків ВГВ-інфекції (650 тис. – від цирозу печінки і гепатоцелюлярної карциноми, 130 тис. – від гострого гепатиту В); у 90% дітей, інфікованих ВГВ упродовж 1-го року життя, і майже у 50%, які заразилися у віці від 1 до 5 років, розвивається хронічна ВГВ-інфекція; майже 25% дорослих осіб, інфікованих ВГВ у дитячому віці, можуть передчасно померти через цирозу та/або раку печінки, та/або декомпенсації печінки; близько 45% населення Землі проживає на територіях із високою ендемічністю гепатиту В, і для них ризик зараження ВГВ упродовж життя перевищує 60%.

Щорічно зростає поширеність гепатиту С; від хронічної ВГС-інфекції, за різними оцінюваннями, у світі страждають 130–170–180 млн осіб (2–3 % світової популяції), з яких у значної частини розвивається цироз або рак печінки; щороку від пов’язаних із ВГС-інфекцією хвороб вмирають близько 500 тис. осіб; хронічні ураження печінки внаслідок гепатиту С є найпоширенішим показанням до трансплантації печінки у розвинених країнах світу; за результатами математичного моделювання, в найближчі 30 років, попри істотне (до понад 80%) зниження рівня нових випадків ВГС-інфекції, кількість пацієнтів із ВГС-пов’язаними цирозом печінки і гепатоцелюлярної карциноми смертельних випадків, зумовлених хворобою печінки, буде зростати.

В Україні на сьогодні склалася несприятлива епідемічна ситуація з парентеральних вірусних гепатитів. На тлі зниження захворюваності на гострі форми гепатитів В і С відмічається зростання кількості хронічних вірусних гепатитів та інших захворювань печінки, етіологічно обумовлених вірусами гепатитів В і С. За офіційними даними 2019 року у порівнянні з 2018 роком зафіксовано зростання захворюваності на хронічний вірусний гепатит, в основному за рахунок хронічного гепатиту С.

Таблиця  Захворюваність на парентеральні вірусні гепатити В і С в Україні у 2018 – 2019 роках

Варто підкреслити, що матеріали офіційної статистики враховують лише «верхівку айсбергу» щодо дійсного рівня поширення парентеральних вірусних гепатитів в Україні, що призводить до суттєвої недооцінки епідемічної ситуації. Цей висновок підтверджується матеріалами широких сероепідеміологічних досліджень, якими доведено, що складність боротьби з гепатитами В і С значною мірою обумовлює прихований характер епідемічного процесу, матеріальну основу якого складає значний масив осіб з недіагностованими безжовтяничними, субклінічними формами гострих, але, переважно, хронічних гепатитів В та С, які залишається поза увагою як лікарів, так і організаторів охорони здоров’я.

Відповідно до розрахункових даних, при збереженні епідемічної тенденції 2010 – 2018 рр. щодо захворюваності на гострі форми ВГВ-інфекції можна очікувати помірне зменшення захворюваності (від 3,42 до 2,27 на 100 тис. населення) протягом 5 наступних років. Натомість, реєстрована захворюваність на хронічну ВГВ-інфекцію може збільшитися – від 3,71 на 100 тис. населення до 4,87 на 100 тис. населення (при цьому показники захворюваності будуть знаходитись у діапазоні від 3,12 до 4,87 на 100 тис. населення).

Як і в усьому світі, кількість випадків захворювань на гостру ВГС-інфекцію і, відповідно, показники захворюваності будуть зменшуватись. Навпаки, прогноз захворюваності на хронічні форми ВГС-інфекції свідчить про можливе її зростання у перспективі найближчих 5 років на 18,63% – від 12,93 на 100 тис. населення до 15,08 на 100 тис. населення (показники знаходитимуться у межах інтервалу від 12,27 до 17,89 на 100 тис. населення).

Вакцинопрофілактика на сьогодні є найефективнішим методом захисту від гепатиту В. Безпечні та ефективні вакцини наразі широко використовуються з метою попередження випадків захворювання цим гепатитом. Щеплення проти гепатиту В, відповідно до Календаря профілактичних щеплень, роблять у пологовому будинку в першу добу після народження; у 2 місяці дитина отримує друге щеплення проти гепатиту В та у 6 місяців роблять третю вакцинацію.

Нажаль, до цього часу відсутні засоби специфічної профілактики проти гепатиту С, однак в нашій країні вже використовуються препарати прямої противірусної дії, що дають змогу вилікувати близько 90% хворих.

Для прискорення подолання вірусних гепатитів, ВООЗ розробила Глобальну Стратегію сектору охорони здоров’я на 2016–2021 роки — «На шляху до ліквідації вірусних гепатитів». Ключові цілі Стратегії до 2020 та 2030 років:

• скорочення нових випадків хронічного гепатиту В та С на 30% до 2020 р. та на 90% до 2030 р.;

• скорочення кількості смертей на 10% та 65% у 2020 та у 2030 р. відповідно.

Досягнути зазначених цілей передбачено шляхом:

• підвищення рівня охоплення дітей послугами імунопрофілактики ВГВ (три дози вакцини);

• попередження передачі гепатиту В від матері до дитини, що включає охоплення вакцинацією, дородове тестування та використання противірусних препаратів у вагітних жінок з ВГВ;

• забезпечення безпеки донорської крові та її компонентів, ін’єкцій та хірургічних втручань;

• впровадження програм зменшення шкоди для осіб, які вживають психоактивні речовини ін’єкційно (забезпечення доступу до стерильного ін’єкційного інструментарію та ефективних методів лікування залежності від психоактивних речовин);

• розширення доступу до діагностики та лікування вірусних гепатитів В та С із використанням сучасних та найбільш ефективних методів діагностики та лікарських засобів.