Заголовок

65

Проблема йододефіциту має глобальний характер. Більше 2 млрд населення проживає в зоні йодної недостатності та виникнення йодозалежних захворювань. Серед них, окрім зоба, гіпотиреоїдизм, неплідність, викидні, мертвонароджуваність, вроджені вади розвитку, глухонімота, косоокість, підвищена перинатальна та дитяча смертність, кретинізм, затримка фізичного розвитку, порушення психічних функцій у дітей та дорослих, підвищена чутливість до радіоактивного опромінення. Тому майже всі країни світу вживають відповідні заходи: (Закони, Постанови урядів, Укази Президентів та інше) для запровадження масової й групової профілактики, завдяки яким  ця проблема майже вирішена в 130 країнах світу.  В Європі є лише дві країни, де проблема профілактики йододефіциту залишається на низькому рівні – це Росія та Україна. Для України ця проблема актуальна не тільки тому, що в країні на сьогодні майже 1,5 млн хворих на зоб та іншу тиреоїдну патологію, серед них 500 тис. дітей, та ще більше на вторинну патологію, зумовлену тиреоїдною недостатністю, але й тому, що йододефіцит погіршує розумовий розвиток. Внаслідок чого йододефіцит формує відстале суспільство, країна втрачає інтелект, освітній, професійний та науковий потенціал.

З ініціативи Державної установи «Інституту ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка АМН України», у 1997 – 1999 роках при підтримці ВООЗ були проведені масові дослідження йододефіциту у північних регіонах України, що постраждали від аварії на ЧАЕС. Проведені в той час дослідження засвідчили актуальність проблеми для всієї території України. Зафіксована йодна недостатність легкого середнього і важкого ступеня тяжкості. Рівень споживання йодованої солі населенням складав менше 5%, тобто йодна профілактика була відсутня. Для обґрунтування необхідності розробки Національної програми, 12.04.2000 р. був виданий наказ  МОЗ України та АМН України №96/17 „Про проведення обстеження дітей з приводу прихованої йодної недостатності ”. Основним виконавцем запланованих досліджень був вищезгаданий інститут. Результати проведених досліджень стали основою для постанов про йодну профілактику Головного державного санітарного лікаря України (№58 від 24 травня 2001 р. та №67 від 25 жовтня 2001 р. „Про запровадження першочергових заходів подолання йодної недостатності у населення України”). З даної проблеми спеціалісти інституту постійно контактували з фахівцями ВООЗ, ЮНІСЕФ, Міжнародного Центру з профілактики йодозалежних захворювань та інших організацій, компетентних у вказаній галузі.

Враховуючи важливість проблеми, інститутом була підготовлена  „Державна програма профілактики йодної недостатності у населення України на 2002-2005 роки ”, яка була затверджена постановою Кабінету Міністрів за №1418 від 26 вересня 2002 року.

В рамках спільного плану дій щодо співробітництва Уряду України та Дитячого фонду ООН ЮНІСЕФ з метою запобігання захворювань, спричинених дефіцитом мікроелементів згідно наказу МОЗ України та АМН України № 340/68 від 10.09.02 ДУ «Інститутом ендокринології та обміну речовин» та ДУ «Інститутом медицини праці АМН України» здійснено дослідження рівня дефіциту йоду та заліза у дітей та жінок України. Результати дослідження знайшли відображення у відповідному Звіті, що був виданий за підтримки Дитячого фонду ООН. Головним висновком цієї роботи була констатація недостатнього стану йодного забезпечення населення на  національному рівні.

Останнім часом в пресі обговорюється питання доцільності масової профілактики нестачі йоду в організмі через загальне йодування солі. Для розуміння цього питання треба зважити  негативні наслідки йододефіциту для всього населення і особливо для дітей. Страждає фізичний та інтелектуальний розвиток населення, виникає патологія вагітності з затримкою внутрішньоутробного розвитку дітей, анеміями у вагітних і новонароджених, токсикозами, передчасними пологами, вадами внутрішньоутробного розвитку, та смертністю новонароджених. Доведено, що дитина, яка зростає в умовах навіть легкої йодної нестачі, має психомоторні порушення, зниження рівня інтелекту (IQ), ослаблену соціальну мотивацію і не здатна оволодіти складною професією, а економічний прогрес суспільства зупиняється.  У дорослих внаслідок йододефіциту послаблюється  імунітет, погіршується пам’ять та працездатність.       

Навіть незначна нестача цього мікроелемента під час вагітності здатна викликати у подальшому соматичні та нейропсихічні розлади у дитини та втрату інтелекту. Тому питання діагностики, профілактики та лікування йододефіцитних захворювань  ( ЙДЗ ) мають важливе значення, стосуються не тільки лікарів, а всього суспільства і потребує необхідності запровадження законодавчих актів щодо йодної профілактики, шляхом йодування солі та контролю за станом йодної забезпеченості.

Існуючі розрахунки показують, що в Україні щорічно народжується 34 275 дітей із зниженим інтелектом. Загальна втрата IQ становить 462 700 одиниць. Частка немовлят із сильною та помірною розумовою відсталістю становить відповідно 0,103 та 0,864. Якщо ситуація не зміниться, то за 10 років жінки з йодним дефіцитом народять 18 000 дітей з важкими ураженнями психіки, 320 000 дітей із зниженим інтелектом, які гірше навчатимуться в школі, а надалі матимуть низьку продуктивність праці. Частка загального зниження продуктивності в результаті зоба складає 0,10295, а втрата продуктивності в фінансовому еквіваленті сягає 43 753 537 доларів США. Інвестування в програму попередження йодного дефіциту і ліквідація даної проблеми дасть можливість повернути в бюджет країни до 80% коштів, потенційно загублених у результаті зниженої продуктивності. Для України це становитиме 35 млн. дол. США. Щоб забезпечити населення України йодованою сіллю, необхідно 170 933 т солі (з розрахунку 10г/чол./день), загальна вартість йодування складе 349 942 дол. США.

Очікується, що через 4-5 років після запровадження масової йодної профілактики, початку роботи програми з універсального йодування солі, буде досягнута максимальна економічна ефективність.

Тому питання йодної профілактики набуває державного значення. Єдиний надійний спосіб запобігти нестачі йоду в організмі людини – споживання цього мікронутрієнта, теоретично у будь-якому вигляді. Таким чином, захворювання, зумовлені йододефіцитом, можливо ліквідувати раз і назавжди, за умови безперервного і додаткового надходження йоду в організм.

Проведені національні дослідження споживання мікронутрієнтів населенням України у 2005 -2008 роках показали, що, у цілому ситуація з йодним забезпеченням поступово поліпшується і вже майже 30% населення споживає йодовану сіль. Це вже дало зниження поширеності на зоб у населення в порівнянні  2002 і 2007 року на 240 тисяч. Але до вирішення проблеми ліквідації йодозалежних захворювань ще дуже далеко.

Головним заходом йодної профілактики у світі є йодована харчова сіль. Використання продуктів з застосуванням цієї солі повністю забезпечує необхідне надходження йоду в організм (100-200 мкг йоду на добу).  Перевагою солі перед іншими продуктами є приблизно однакове споживання її всім населенням упродовж року, незалежно від виду харчування. Йодування солі з успіхом використовують у ряді країн понад 60 років. Сіль є стабільним та дешевим продуктом харчування, на відміну від продуктів моря, та служить ідеальним засобом постачання фізіологічних доз йоду в організм практично усього населення країни. Вартість йодованої солі майже не відрізняється від нейодованої. Після впровадження універсального йодування солі втрати від йодного дефіциту зменшаться на 80% вже через два роки. В Україні налагоджено промислове виробництво йодованої солі, здатне забезпечити цим продуктом не тільки Україну, але й інші країни. В більшості країн для йодування солі використовують як йодид ( КІ ), так і йодат калію ( КІО3 ).

Стратегічною метою для себе, серед іншого, Україна визначила вступ у майбутньому до Європейського Союзу і у зв’язку з цим Верховна Рада України затвердила   Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства ЄС. Цей закон є складовим такого процесу відповіднодо статті 51 Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС від 10.06.2002 р. Рівною мірою цей Закон відповідає положенням Угоди про профілактику йододефіцитних станів серед населення держав-учасниць СНД від 21.05.2001 р.

На виконання міжнародних зобов’язань в Україні були прийняті Постанови  Головного Державного санітарного лікаря МОЗ України №58 від 24 травня 2001 року „Про запровадження першочергових заходів подолання йодної недостатності у населення України” та №67 від 25 жовтня цього ж року “Про додаткові заходи щодо подолання йодної недостатності у населення України”, а 26 вересня 2002 року видана Постанова Кабінету Міністрів України №1417 “Про затвердження Державної програми профілактики йодної недостатності у населення на 2002 – 2005 роки”.

Зважаючи на ці заходи, порівняно з попередніми роками, споживання йоду населенням на всій території України почало зростати – по деяких населених пунктах медіана йодурії у дітей досягла нормальних значень, перевищувала 100 мкг/л, тобто була достатньою. Це відмічається у населених пунктах Західної України, де проводилася профілактична робота щодо запобігання йододефіциту.  Тим  не менше, йододефіцит та проблеми, що його супроводжують, як в цілому по Україні, так і по областях залишаються і  питання профілактики йодозалежних захворювань  в Україні досі невирішене. Більша частина населення та більше 70% вагітних жінок та жінок, що годують немовлят, в Україні знаходиться в стані йододефіциту легкого та середнього ступеня тяжкості, це, безумовно, негативно позначається на розвитку дітей.

На сьогодні підготовлений законопроект «Про внесення доповнень до Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів щодо забезпечення оптимального йодного харчування».

Президія НАМН ПОСТАНОВЛЯЄ:

  1. Створити робочу групу на чолі з директором ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин ім.В.П.Комісаренка НАМН» академіком М.Д.Троньком для розробки пропозицій Верховній Раді України для включення до проекту закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів» щодо забезпечення оптимального йодного харчування».

  2. Академіку М.Д.Троньку доповісти на наступному засіданні Президії про результати роботи групи.