Група вчених із США та Канади охарактеризувала динаміку індукції антитіл проти SARS-CoV-2 у відповідь на вакцину на основі мРНК проти коронавірусної хвороби (COVID-19). Отримані дані показують, що хоча вакцина здатна викликати стійку реакцію поліклональних антитіл, проте більшість антитіл позбавлені нейтралізуючої активності проти вірусу.
У дослідженні шість дорослих учасників отримали дві дози вакцини проти COVID-19 на основі мРНК. Зразки крові отримували у учасників до вакцинації та після 1-ї та 2-ї доз вакцинації. Кінетику індукованих вакциною анти-RBD та анти-NTD антитіл порівнювали з кінетикою антитіл у 30 осіб, що перехворіли на COVID-19. Антитіла у перехворілих мали широкий спектр.
Аналіз кінетики антитіл показав, що рівні поліклональних антитіл проти спайків та анти-шипів RBD були значно вищими у вакцинованих осіб, ніж у тих, хто перехворів на COVID-19. Серед вакцинованих осіб імунна відповідь досягала пікового значення через тиждень після другої дози з подальшим поступовим зниженням. Також вказується, що особи після захворювання на COVID-19 з низьким титром антитіл, виявляли вищий коефіцієнт зв’язування нейтралізуючих антитіл, ніж ті, що мали високий титр антитіл.
Була досліджена реакційна здатність зразків сироватки крові, відібраних у вакцинованих осіб та людей, що перехворіли на COVID-19, проти різних мутантів RBD. Отримані дані показали, що поліклональні антитіла у сироватках крові осіб, які перехворіли на COVID-19, краще зв’язуються з RBD N501Y, ніж з RBD дикого типу, тоді як для варіанту B.1.351 з мутацією RBD спостерігалося зниження активності антитіл приблизно 40%. Сироватки крові від вакцинованих осіб продемонстрували зменшення вдвічі реакційної здатності проти мутацій RBD, наявних у варіантах B.1.351 та P.1.
***
Програми вакцинації для боротьби з пандемією COVID-19 набрали обертів у всьому світі. Деякі країни надали пріоритет вакцинації спочатку літніх людей та медичних працівників, тоді як в інших країнах розпочали вакцинацію всіх дорослих.
Ізраїль розпочав вакцинацію свого населення з грудня 2020 року вакциною на основі мРНК Pfizer-BioNTech надавши пріоритет особам старше 60 років та іншим групам з високим ризиком тяжкого перебігу COVID-19. Надалі, протягом січня 2021 року вакцинація була розпочата для всіх, включаючи молодих людей 16–18 років. Починаючи з 4 лютого 2021 року, всі особи старші 16 років мали право на вакцинацію.
Така швидка вакцинація зробила Ізраїль країною з найбільшим відсотком вакцинованих осіб. Це стало можливим з кількох причин: невеликий географічний розмір Ізраїлю, високий рівень охоплення щепленнями, наявність достатніх доз вакцини, налагоджена система охорони здоров’я.
Однак щоденні показники вакцинації зменшились після того, як було вакциновано більшість населення з підвищеним ризиком, оскільки молоді люди не бажали щеплюватися.
Клінічні випробування фази III вакцини виробництва Pfizer-BioNTech показали 95% захист від COVID-19, при використанні двох доз з інтервалом у 21 день. Проте, на думку авторів, вплив вакцинації на значну популяцію населення потребує подальшого вивчення, і результати можуть відрізнятися від отриманих у клінічних випробуваннях. Ефективність вакцинації у реальному житті може бути іншоюв залежності від популяції щеплених, розподілу доз між різними групами населення,недотримання графіків щеплень та неадекватного поводження з вакциною.
Початок вакцинації в Ізраїлі співпав у часі із запровадженням урядом жорстких карантинних заходів, появою нових, більш трансмісивних штамів, що ускладнило оцінку ефекту вакцинації. Однак через два місяці вакцинації одержані попередні дані щодо її ефективності.
У звіті, опублікованому в Nature Reviews Immunology, вказується на відносне зниження ризику захворюваності на 51% через 13–24 дні після першої дози вакцини. Інше дослідження порівнювало захворюваність серед щеплених і не вакцинованих та виявило 46% ефективність вакцини через 14–20 днів після введення першої дози та 92% – через сім днів після другої дози.
Проаналізувавши отримані дані, автори виявили значне та швидке зменшення кількості госпіталізацій та випадків захворювання серед людей похилого віку, які отримали вакцину першими. Крім того, серед госпіталізованих хворих переважали особи молодших вікових груп. Серед підлітків16-18 років, яким також проводили щеплення, показники захворюваності були нижчими ніж у 13–15-річних, які не підлягали вакцинації.
Аналіз також показав зменшення кількості важких випадків, головним чином у осіб старше 60 років. Дані клінічних випробувань показали, що вакцина була ефективною вже через два тижні після першої дози, фактичні дані вказують на те, що на популяційному рівні це може зайняти близько 3-4 тижнів.
В роботі вказується, що стратегія впровадження вакцинації повинна враховувати розподіл та визначення пріоритетів вакцинації різних груп для забезпечення ефективності на рівні всього населення. Після охоплення щепленнями людей з найвищої групи ризику, пріоритет слід надавати вакцинації людей, які не мають ризику важкого перебігу захворювання, але мають значну ймовірність передачі вірусу.
В роботі підкреслюється, що необхідно також звернути увагу громадськості, що вакцинація не забезпечує повного захисту, особливо лише після однієї дози, і люди повинні дотримуватися рекомендацій щодо профілактики інфікування. Повідомлення про реальні наслідки також має важливе значення, оскільки позитивні тенденції формують довіру та забезпечують подальшу вакцинацію.
