Список убитих і поранених на Донбасі, на превеликий жаль, щодня поповнюється новими прізвищами. І, хоч би як ці події називалися офіційно, насправді це — війна, яка диктує свої, жорстокі правила.
Щоб захищати Україну, на Донбас їдуть не лише солдати, гвардійці, а й медики. Бригади лікарів зі Львівщини вкотре вирушають на схід — ротація. В багатьох містах волонтери збирають кошти на ліки та перев'язувальні матеріали, готують індивідуальні аптечки, вкрай необхідні тим, хто протистоїть агресії. Кожен виконує свій громадянський обов'язок як може: студенти дніпропетровських університетів півдня простояли в черзі, щоб здати кров для поранених. Така всенародна підтримка вкрай важлива. Одначе головне навантаження мусить витримати державна система охорони здоров'я, яка (ніде правди діти) через економічну та кадрову кризу перебуває у напівпритомному стані. А кількість поранених невпинно збільшується, рахунок уже йде на сотні.
Лікарі, медсестри, волонтери, які рятували від смерті Майдан, примусили всіх нас по-новому подивитися на їхню роботу, оцінити професійність, самовідданість, мужність. Чи зможе у стислі строки неповоротка бюрократична машина так організувати роботу всіх відомств, аби кожен, хто постраждав під час воєнних дій на сході України, отримав адекватну медичну допомогу, яка врятує життя і здоров'я?
Для координації дій в умовах надзвичайних ситуацій було створено оперативний штаб, до якого увійшли представники різних відомств: міністерств охорони здоров'я, оборони, внутрішніх справ, служби з надзвичайних ситуацій, "Укрзалізниці", а також фахівці Академії медичних наук, санітарно-епідеміологічної служби тощо.
"Головне завдання — забезпечити надання своєчасної ефективної медичної допомоги як військовослужбовцям, так і мирному населенню, — пояснює заступник міністра охорони здоров'я, керівник штабу МОЗ з питань організації медичного забезпечення в умовах надзвичайних ситуацій Василь ЛАЗОРИШИНЕЦЬ. — Медики готові до роботи в особливих умовах — пройшли спеціальні тренінги, відвідували семінари, багато їх уже мають відповідний досвід. Найбільше дошкуляють проблеми немедичного характеру, зокрема організація транспортування поранених. Пам'ятаєте повідомлення про два збитих вертольоти? Вони саме повинні були забирати поранених.
На засіданні штабу розглядали це питання. Вирішили спочатку відправляти поранених у ті зони, які найближче, — так, зі Слов'янська перевозять в Ізюм Харківської області, а вже звідти транспортують у військовий госпіталь. На превеликий жаль, у цьому регіоні їх бракує. Свого часу дбали про укріплення західних кордонів, думаючи, що на схід від України — братня республіка. Тож маємо 18 госпіталів по західному кордону нашої держави і всього по одному на сході та на півдні.
— Через таку дислокацію медичних закладів поранених доводиться досить далеко транспортувати, що призводить до втрати дорогоцінного часу. Невже немає іншого виходу?
— Шукаємо. Мінздоров'я посилає в ці області бригади досвідчених лікарів, щоб вони консультували й надавали допомогу пораненим. Із київських лікарень в Ізюм поїхали торакальний і загальний хірурги, які там тепер дуже потрібні. Поранених військових направляють в окружний госпіталь у Харкові, приймають їх і у Дніпропетровську обласну лікарню. Також викликають досвідчених фахівців із профільних інститутів Академії медичних наук, які допомагають поставити діагноз та призначити ефективне лікування.
— Серед поранених чимало людей, непричетних до Збройних сил, — представників громадських організацій, волонтерів Червоного Хреста, мешканців міст, у яких тривають бойові дії. Хто ними опікується?
— Їм надають допомогу в місцевих лікарнях. Це питання на постійному контролі. На останній апаратній нараді доповідали, що всього по допомогу звернулося 674 постраждалих, із них 330 — уже прооперовано. Всі, хто потребував, отримали медичну допомогу.
— Трагедія у Волновасі, де було багато загиблих і поранених, вкотре нагадала про те, чим загрожує брак ресурсів у медицині. Що необхідно насамперед?
— Усі проблеми ми постійно обговорюємо на міжвідомчих нарадах, шукаємо вихід. Коли зайшла мова про надання допомоги на полі бою, кинулись до індивідуальних аптечок, — виявилося, що вони не укомплектовані як слід. Навіть гірше — подекуди їх немає взагалі.
Доки займалися аптечками, виникла проблема із сироватками. Кілька людей постраждали від укусів змій, потрібної сироватки не було, з великими труднощами її знайшли й доставили. Те ж саме стосується і сироватки проти правця.
Нашій системі охорони здоров'я не доводилося працювати в умовах терористичних акцій і бойових дій, тому й виникає багато неочікуваних ситуацій. Найбільше зараз турбує проблема забезпечення медикаментами та відповідним обладнанням. Ми активно співпрацюємо з Європейським бюро ВООЗ, наша координаційна група зібрала заявки з усіх відомств і подала міжнародним експертам, сподіваючись на розуміння та підтримку. Як нам повідомили, бюро ВООЗ має контакти з багатьма організаціями та приватними фондами, що готові виступити донорами і допомогти Україні у цей трагічний час".
Ситуація в системі охорони здоров'я і раніше була непростою, — нині її стан на межі колапсу. Стрімке падіння курсу гривні призвело до значного (у два-три рази!) підвищення вартості ліків, перев'язувальних та витратних матеріалів. Підскочили ціни на проведення процедур, лабораторних аналізів і діагностики, майже недоступними для простих громадян стали обстеження на МРТ, КТ та інші. А як без цього лікувати поранення і травми?!
З низки причин як об'єктивного, так і суб'єктивного характеру не проводяться тендери. Фаворити попередніх торгів докладають максимум зусиль, щоб утриматися біля бюджетної годівниці. Задля цього не гребують нічим — не діє пряник, беруться за батіг. Лише кілька фармфірм відправили ліки як гуманітарну допомогу для поранених, а решта, в очікуванні торгів, стали в позицію сторонніх спостерігачів. Постійно крутиться інформація, що не сьогодні — завтра міністра охорони здоров'я та його заступників відправлять у відставку. Мабуть, попередній керівний склад МОЗ комусь подобався більше.
У ЗМІ поширювалося повідомлення, що уряд, а точніше — МОЗ, гальмує пропуск на територію України гуманітарної допомоги, до якої входять не лише фармпрепарати, а й польові госпіталі, яких сьогодні гостро бракує в районі бойових дій.
"Треба ж було знайти якусь дражливу тему для підвищення свого рейтингу, а найпростіше — критикувати міністерство та чиновників, — коментує ситуацію Василь Лазоришинець. — Тут навіть доказів ніяких не потрібно, звинувачуй у чому завгодно — і станеш борцем із корупцією. Зауважте, кількість віртуальних госпіталів, обіцяних політиками, збільшувалася з кожним новим повідомленням. А після виборів усі обіцянки розвіялися наче дим.
Ми докладаємо всіх зусиль, аби оперативно вирішувати питання ресурсного забезпечення, — використовуємо можливості як нашої держави, так і міжнародних організацій та фондів. Під час зустрічі представників МОЗ та благодійного фонду "Лікарі без кордонів — Бельгія" домовилися про надання Україні міні-госпіталю, який прибуде як гуманітарна допомога.
Такий польовий хірургічний пункт забезпечує надання невідкладної медичної допомоги майже 300 постраждалим упродовж перших трьох діб. Це надзвичайно важливо в зоні конфлікту, коли через бойові дії стаціонарні медичні заклади не мають змоги організувати адекватне лікування поранених. (До того ж існує загроза нападу бойовиків на лікарні, викрадення поранених бійців, медперсоналу тощо.)
У такому міні-госпіталі створено умови для роботи хірургічних бригад, до яких входять хірург, анестезіолог, медичні сестри. Вони мають спеціальні набори інструментарію для стерилізації, хірургічної допомоги, всього там 40 позицій.
Ми, з огляду на складну ситуацію, просили 10 таких госпіталів, на жаль, зараз нам можуть передати лише один. Коли цей вкрай необхідний вантаж прибуде в Україну, на засіданні штабу вирішимо, де він дислокуватиметься і хто в ньому працюватиме. Звісно, госпіталь розгорнуть там, де він найбільше буде потрібний."
До роботи міжвідомчого оперативного штабу активно долучилася Національна академія медичних наук, у клініках якої ведеться підготовка до прийому великої кількості поранених. За словами президента НАМН України Андрія Сердюка, в інститутах реалізується план невідкладних заходів, який передбачає організацію мобільних бригад на чолі з досвідченими лікарями, котрі матимуть усе необхідне (медикаменти, інструментарій, автомобілі) для термінових виїздів на виклики. Створюється запас необхідних ліків та медичних засобів із власних резервів, окрім того, академія має намір звернутися до фармацевтичних компаній із проханням надати гуманітарну допомогу з урахуванням потреб пацієнтів, які отримали вогнепальні поранення та травми. Приймати людей, що постраждали у зоні бойових дій на Донбасі, готові академічні клініки не лише в Києві, а й у Харкові, Дніпропетровську та Одесі.
Є в цьому списку і Донецьк, де працюють медичні заклади, підпорядковані НАМНУ. Але чи зможе там отримати медичну допомогу хто-небудь, крім бойовиків, — залежить від ситуації. Волонтери, які повернулися зі сходу, стверджують, що люди в камуфляжі зі зброєю почуваються господарями не лише на вулицях міст, а й у медичних містечках. Так, після боїв у районі донецького аеропорту поранених терористів перевезли в лікарні, де вони займають цілі поверхи, а деякі стаціонари використовують просто як готелі — для відпочинку. При цьому бойовики пильно стежать, аби лікарі не надавали допомоги "бандерівцям", а особливо агресивні не пускають на прийом навіть місцевих жителів.
"Якщо у гарячих точках є потерпілі, котрим необхідна спеціалізована допомога, хай звертаються в академічні клініки Києва чи інших міст, — пропонує віце-президент НАМНУ, керівник оперативного штабу Віталій ЦИМБАЛЮК. — Наші інститути готові лікувати людей, які постраждали у зоні бойових дій.
— Ви запрошуєте лише тих, хто несе службу на Донбасі — солдатів, прикордонників, чи й мирне населення?
— Можуть звертатися всі, хто отримав поранення і потребує високоспеціалізованої медичної допомоги. У стані підвищеної готовності працюють передусім інститути хірургічного профілю — нейрохірургії, серцево-судинної хірургії, травматології і ортопедії, урології та інші. Починаючи з лютого, відколи поступили перші поранені з Майдану, через наші клініки пройшли сотні пацієнтів із вогнепальними ранами та різноманітними травмами. Вони приходять ще й досі — на долікування та консультації, багатьом із них потрібна допомога психологів.
Травми були дуже різні. Приміром, в Інститут отоларингології надходили пацієнти з розривами барабанних перетинок від вибухів світлошумових гранат. У багатьох були переломи щелеп та носа — це наслідок побиття палицями, також зверталися з ушкодженнями гортані, які виникають, коли людину душать за шию.
— Віталію Івановичу, які інститути прийняли найбільше поранених?
— Інститут нейрохірургії ім. А.Ромоданова, в якому я працюю вже багато років. У нас було майже 60 пацієнтів, в Інституті ортопедії — близько десятка. Туди привозили майданівців зі складними переломами рук, — скидалося, що їх люто били саперними лопатками.
В часи Майдану в інститутах було створено мобільні бригади, які виїжджали не лише в міські лікарні, а й в госпіталь МВС для надання спеціалізованої допомоги пораненим.
Відомо, що основна маса постраждалих зараз перебуває у Харківському окружному госпіталі. На засіданні штабу я запропонував перевозити звідти пацієнтів, котрим необхідна саме спеціалізована медична допомога, у профільні клініки. До нас надійшли 2 шахтарі з Донецька, які мали мужність виступили проти сепаратистів і за це отримали тяжкі травми. В обох — черепно-мозкові травми, численні гематоми, переламані ребра та щелепи. В одного з них на лівому плечі було татуювання — тризуб і слова "Слава Україні". Це викликало лють сепаратистів, — осколком скла від розбитої електролампочки вони зрізали шкіру з татуюванням. Сепаратисти збили цих людей із ніг, потім стрибали по них, намагаючись переламати руки-ноги. Катували по-звірячому. Лікуватися доведеться довго.
— Хто платитиме за ліки? Чи мають клініки бодай невеликі запаси, які знадобляться для лікування поранених на Донбасі?
— Хоча фінансування академії недостатнє, все ж таки вдалося створити запас необхідних медикаментів. Фонд Андрія Ромоданова, який діє в Інституті нейрохірургії, виділив 100 тис. грн на придбання шовного матеріалу та інструментарію, необхідного для виконання ургентних операцій. Цей урок ми винесли з Майдану, — тоді гостро бракувало навіть голок та голкотримачів.
Допоміг і Червоний Хрест — виділили чимало шовного та перев'язувального матеріалу, кровозамінників, антибіотиків широкого спектру дії, які вкрай необхідні в нинішній ситуації.
— Готові клініки, сформовані бригади, зібрано інструментарій і ліки. Залишилася "дрібниця" — доставити пораненого з Донбасу в столичну операційну.
— Це дуже гостра проблема. Оптимальний варіант — доставка поранених гелікоптерами. Але їх мало. Залишається автотранспорт. Іншого варіанту у нас, на жаль, немає.
Світ уже давно переконався, що найкращий варіант для транспортування людей, котрим терміново необхідна медична допомога, — гелікоптер. Ще під час корейської війни американці зрозуміли: пацієнтам із нейрохірургічною травмою не потрібні проміжні етапи евакуації. Надається перша допомога — зупиняють кровотечу, мобілізують кінцівки, забезпечують дихання і — чимдуж у нейрохірургічне відділення госпіталю. Це не лише рятує життя, а й дає шанс на повне одужання, людина не залишиться інвалідом.
До речі, шанс на повне одужання отримала наша пацієнтка, молода дівчина, яку прооперував нейрохірург Микола Гук. Дівчина була волонтером на Майдані, там її поранило в голову. У лікарні під час обстеження виявили дробинки, які застрягли під шкірою та в головному мозку. Під час операції хірурги дістали дві дробини, а третя залишилася. Ця дробина вцілила дівчині в обличчя і через очну ямку проникла в головний мозок, де й застряла в гіпофізі.
Дівчині пощастило двічі. По-перше, лікарі не ризикнули самі робити операцію, а направили у профільний інститут. По-друге, М.Гук нещодавно стажувався в Італії, де освоював техніку ендоскопічних операцій. Він блискуче виконав операцію — через носовий хід із допомогою ендоскопа добрався до дробинки і дістав її з мозку. Дівчина, мабуть, у сорочці народилася, — вона благополучно витримала всі процедури й повернулася додому.
— Обійшлося без трепанації черепа, крововтрати, тривалого наркозу?
— Навіть зачіску не зіпсували! Фахівці, які навчали його в Італії, коли дізналися про цей унікальний випадок, привітали колегу і попросили підготувати статтю про операцію для одного з європейських наукових медичних журналів. Вони були вражені.
У клініках медичної академії трудяться багато досвідчених, високопрофесійних лікарів. У нас цілодобово працює гаряча лінія, чергові приймають виклики, якщо можливо — направляють бригаду або вирішують питання госпіталізації до інститутської клініки відповідного профілю. Наші інститути мають великий потенціал, вони готові оперативно діяти в нинішніх складних умовах."
Ольга Скрипник
http://gazeta.dt.ua/HEALTH/zbroya-skalpel-i-zhittya-_.html
