Інтерв’ю з лікарем-психіатром
Михайлом Денисенком
фахівцем ДУ «Інститут неврології, психіатрії та наркології імені Петра Власовича Волошина НАМН України» (м. Харків)
Харків — місто, що щодня живе в умовах небезпеки, але не втрачає стійкості. І саме харків’яни сьогодні, як ніхто, можуть порадити, як зберігати спокій і внутрішню рівновагу в часи війни.
До Всесвітнього дня психічного здоров’я ми поговорили з лікарем-психіатром Михайлом Денисенком про головні виклики, щоденні звички та роль підтримки у збереженні ментального здоров’я українців.
— Пане Михайле, які сьогодні основні виклики для психічного здоров’я українців — і як вони змінилися за роки війни?
— За останні роки ми спостерігаємо стрімке зростання тривожних і депресивних станів. Причини очевидні — війна, втрати, невизначеність майбутнього.
Понад 90% українців мають травматичний досвід. Це колосальна цифра. Війна принесла людям біль, втрату близьких, житла, роботи, звичного способу життя.
Багато хто живе з відчуттям, що «життя на паузі», — це теж виснажує.
Однак українці вражають своєю стійкістю: більшість шукають опору у близьких, музиці, книгах, спорті, роботі. Навіть у найскладніших умовах люди намагаються підтримувати одне одного. І це — головний ресурс, який допомагає нам вистояти.
— Які прості дії допомагають підтримувати внутрішній баланс і спокій?
— Для психічного здоров’я важливі не великі вчинки, а маленькі, але регулярні кроки.
Перш за все — турбота про фізичне тіло: повноцінний сон (7–9 годин), достатнє харчування, рух, навіть коротка прогулянка на свіжому повітрі.
Друге — контроль над інформацією. Обмежте споживання негативного контенту, дозуйте новини, бережіть себе від емоційного перевантаження.
Третє — підтримка соціальних контактів. Спілкуйтеся з тими, хто додає сил, а не забирає. І пам’ятайте про самопідтримку: наприкінці дня знайдіть хоча б одну причину, щоб подякувати собі.
«Послідовність важливіша за інтенсивність. Краще робити небагато, але щодня — це створює відчуття стабільності й контролю над життям», — наголошує лікар.
— Коли варто звертатися до психолога чи психіатра?
— Якщо протягом 2–4 тижнів емоційний стан не покращується, зникає інтерес до життя, порушується сон, з’являється постійна тривога чи апатія — це сигнал звернутися по допомогу.
Не треба чекати критичного моменту.
Психолог чи психіатр — це не про “слабкість”, а про турботу про себе.
Як ми звертаємося до кардіолога при болю в серці, так само маємо звертатися до психіатра при болю душевному.
— Як правильно підтримати близьку людину, яка переживає стрес чи депресію?
— Насамперед — просто будьте поруч. Слухайте без осуду. Не кажіть: «усім зараз важко», «візьми себе в руки» — такі фрази лише поглиблюють ізоляцію.
Натомість скажіть: «Я бачу, що тобі важко», «Я поруч, якщо треба поговорити».
Пропонуйте конкретну допомогу: приготувати обід, прогулятися, допомогти з побутом.
Якщо бачите, що стан близької людини погіршується — м’яко заохочуйте звернення до спеціаліста.
І не забувайте про себе – допомога іншому вимагає сил. Бережіть власні ресурси.
«Ви не можете вилікувати іншу людину, але можете стати для неї опорою. І саме це часто рятує», – підкреслює лікар Денисенко.
Михайло Денисенко, лікар-психіатр,
ДУ «Інститут неврології, психіатрії та наркології імені Петра Власовича Волошина НАМН України» (м. Харків)
спеціально для Національної академії медичних наук України.
