COVID-19 для людей, які живуть з ВІЛ (ЛЖВ). Огляд літератури, підготовлений ДУ «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського НАМН України»

1077

Науковими співробітниками проведено пошук публікацій досліджень, що описують клінічні прояви та наслідки COVID-19 у ЛЖВ, у доступних базах даних, включаючи Embase, Medline, medRxiv, таGoogleScholar.

У аналізі п’яти досліджень, ЛЖВ мали вищий ризик смертності від COVID-19 (співвідношення ризиків (СР) – 1.93, 95% ДІ: 1.59-2.34), порівняно з людьми без ВІЛ-інфекції. Ризик смерті для ЛЖВ залишався підвищеним при аналізі підгруп госпіталізованих когорт (СР 1.54, 95%ДІ: 1.05-2.24) та у дослідженнях серед ЛЖВ у всіх умовах (СР 2.08, 95%ДІ: 1.69-2.56).Вісім інших досліджень також оцінювали зв’язок між ВІЛ-інфекцією та клінічними результатами COVID-19, але надавали непереконливі результати низької якості, з причини потенційних неврахованих факторів впливу та проблем з відбором пацієнтів для участі у дослідженні.

Було недостатньо даних щодо впливу кількості клітин CD4+ та рівня вірусного навантаження ВІЛ на клінічні результати COVID-19. В одинадцяти дослідженнях повідомлялося про клінічні результати COVID-19 в залежності від схеми AРT. У двох найбільших дослідженнях режими АРТ на снові тенофовірудизопроксилуфумарату (TDF) асоціювались із меншим ризиком несприятливих клінічних наслідків COVID-19, хоча на дані результати могли впливати невраховані фактори супутніх захворювань.

Висновки: З’являються доказові дані, які свідчать про помірно підвищений ризик смертності від COVID-19 серед ЛЖВ. Необхідні подальші дослідження взаємозв’язку між клінічними результатами/наслідками COVID-19 та кількістю клітин CD4+, вірусним навантаженням ВІЛ, АРТ та використанням TDF.

https://www.medrxiv.org/content/10.1101/2020.09.22.20199661v1.full.pdf

Епідеміологія та клінічні результати COVID-19 у ВІЛ-інфікованих осіб: систематичний огляд та мета-аналіз

Сприйнятливість до інфекції, викликаної вірусом SARS-CoV-2 і ризик смертності серед людей, які живуть з ВІЛ(ЛЖВ), в основному невідомі. ЛЖВ є унікальними завдяки зміненій імунній системі внаслідок хронічної ВІЛ-інфекції та застосуванню антиретровіруснихпрепаратів, деякі з яких експериментально використовувались для лікування COVID-19.

Був проведений систематичний огляд та мета-аналіз для оцінки епідеміології ко-інфекції SARS-CoV-2/ВІЛ-інфекція та оцінки супутньої смертності від COVID-19. Проведений пошук публікацій за період з 1 січня 2020 року по 12 грудня 2020 року в базах даних PubMed, SCOPUS, OVID та CochraneLibrary, а також у сховищах препринтів medRxiv. Дані були отримані з досліджень, що повідомляли про рівень захворюваності та смертності від COVID-19 серед ЛЖВ, порівняно з ВІЛ-негативними контролями. Об’єднані ризики захворюваності та смертності були кількісно визначені за допомогою моделей випадкових ефектів. Виявлено 22 дослідження, які включали 20 982 498 учасників по всій Північній Америці, Африці, Європі та Азії. Медіана віку становила 56 років, 50% були чоловіками. ЛЖВ мали значно вищий ризик інфікування вірусом SARS-CoV-2 [співвідношення ризиків (СР) 1.24, 95%ДІ: 1.05–1.46)] та смертність від COVID-19 (СР 1.78, 95%ДІ: 1.21–2.60), ніж ВІЛ-негативні особи. Сприятливі ефекти тенофовіру та інгібіторів протеази у зменшенні ризику інфікування вірусом SARS-CoV-2 та смерті від COVID-19 серед ЛЖВ залишаються непереконливими. ВІЛ-інфекція залишається важливим фактором ризику інфікування вірусом SARS-CoV-2 і обумовлює вищий ризик смерті від COVID-19. На підтримку чинних рекомендацій Центрів з контролю та профілактики захворювань (CDC), ЛЖВ потребують першочергової вакцинації проти SARS-CoV-2.

https://www.nature.com/articles/s41598-021-85359-3

Клінічні результати COVID-19 серед осіб, які живуть з ВІЛ-інфекцією або без неї у штаті Нью-Йорк

Штат Нью-Йорк став епіцентром як епідемії COVID-19, так і епідемії ВІЛ/СНІДу в США. ЛЖВ можуть бути більш схильні до зараження COVID-19 та її тяжкого клінічного перебігу та наслідків, проте мало досліджень оцінювали це на популяційному рівні.

Була проведена оцінка зв’язку між діагнозом ВІЛ-інфекції та діагнозом COVID-19, госпіталізацією та внутрішньолікарняною смертністю в штаті Нью-Йорк.

Результати: Загалом 2 988 ЛЖВ було встановлено діагноз COVID-19. З них 896 були госпіталізовані, а 207 померли в лікарні. Після стандартизації, особи, які живуть з діагнозом ВІЛ та особи, які живуть без діагнозу ВІЛ, мали однакові показники захворюваності, але ЛЖВ потребували госпіталізації частіше, ніж особи без ВІЛ в загальній популяції і серед тих, кому було встановлено діагноз COVID-19. Підвищена смертність серед ЛЖВспостерігалася в загальній популяції і серед тих, кому було встановлено діагноз COVID-19, але не спостерігалася серед тих, кого було госпіталізовано. Серед осіб із встановленим діагнозом ВІЛ-інфекції, неіспаномовні чорношкірі особи та іспаномовні особи мали більш високий ризик захворювання на COVID-19, ніж білі особи, але вони не мали більшої ймовірності бути госпіталізованими, або померти після госпіталізації. Ризик госпіталізації збільшується із прогресуванням ВІЛ-інфекції до 2 та 3 стадії захворювання порівняно з 1 стадією захворювання.

Висновки: У даному когортному дослідженні,ЛЖВ мали гірші клінічні результати/наслідки інфекції COVID-19, порівняно з особами без діагнозу ВІЛ-інфекція.У ЛЖВзахворювання на COVID-19 супроводжувалось більш високим ризиком важкого перебігу захворювання, що вимагало частішої госпіталізації, а ризик госпіталізації підвищувався із прогресуванням стадії ВІЛ-інфекції.

https://jamanetwork.com/journals/jamanetworkopen/fullarticle/2775827

Перебіг COVID-19 у людей, що живуть з ВІЛ (ЛЖВ),

огляд досліджень

За результатами багатоцентрового дослідження, яке включало п’ятдесят тисяч сто шістдесят сім пацієнтів з COVID-19 (не ЛЖВ та 404 ЛЖВ) було встановлено, що смертність від COVID-19 була вищою серед ЛЖВ. Але ЛЖВ дослідної групи частіше страждали ожирінням, мали гіпертонічну хворобу, діабет, хронічну хворобу нирок та нікотинову залежність, порівняно з когортою не ЛЖВ (всі значення р<0.05). При підборі відповідної контрольної групи (не ЛЖВ) різниці в клінічних результатах встановлено не було. що вказує на те, що вища смертність серед ЛЖВ була обумовлена більшим тягарем супутніх захворювань. Середні показники С-реактивного білка, феритину, швидкості осідання еритроцитів та рівні лактатдегідрогенази у хворих обох груп статистично не відрізнялись. Також не встановлено різниці у смертності в контрольній групі та ЛЖВ, які отримували антиретровірусну терапію в анамнезі.

https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/32796217/

Наслідки кризи COVID-19 для людей, які живуть з ВІЛ: вплив соціальних детермінант здоров’я

Внаслідок поширення COVID-19 у всьому світі, багато різних груп людей стикаються з її негативними наслідками, такими як втрата роботи, нестабільна забезпеченість продуктами харчування, нездатність справлятися з наявними захворюваннями та стабільно використовувати такі профілактичні заходи, як соціальне дистанціювання та особисте профілактичне обладнання. Одними з найбільш вразливих в епоху COVID-19 є люди, які живуть з ВІЛ (ЛЖВ).

Ризик зараження COVID-19 ЛЖВ зростає, якщо вони мають певні супутні захворювання, старші 60 років, а також бездомні або осиротілі. Також, ризик зараження COVID-19 є більш значним для тих людей, які живуть в країнах з низьким та середнім рівнем доходу, сільських та/або збіднілих районах. Додаткове занепокоєння у ЛЖВ викликає подвійна стигма, яка може виникнути, якщо у них також виявиться позитивний тест на COVID-19. В них існує підвищений психосоціальний тягар, що виникає внаслідок стресу та ізоляції, а також, можуть з’являтися додаткові бар’єри, що перешкоджають доступу до медичної допомоги, що загалом може призвести до того, що ці пацієнти стануть безправними. Таким чином, під час даної пандемії стає дуже важливим вирішити ці нові виклики та подолати вказані бар’єри, щоб ці люди, які живуть з ВІЛ, могли підтримувати безперервність медичного догляду та лікування, а також були забезпечені соціальною та психічною підтримкою. В той час як працівники охорони здоров’я та спеціалісти з громадського здоров’я намагаються задовольнити потреби населення, яке вони обслуговують, вони починають усвідомлювати необхідність змін в медичній інфраструктурі, яка включатиме більш ефективні партнерські відносини між програмами громадського здоров’я, системою охорони здоров’я та програмами профілактики та лікування ВІЛ-інфекції.

https://bmcpublichealth.biomedcentral.com/articles/10.1186/s12889-021-10296-9

Фактори ризику смерті від COVID-19 у популяційному когортному дослідженні у Західній Капській провінції, Південноафриканської Республіки

Проведено популяційне когортне дослідження з урахуванням віку, статі, місцезнаходження та супутніх захворювань для вивчення зв’язку між ВІЛ-інфекцією, туберкульозом та смертю від COVID-19 в період з 1 березня по 9 червня 2020 року серед “активних пацієнтів” державного сектору (≥1 візиту за 3 роки до березня 2020р.), проаналізувавши випадки лабораторно підтвердженої інфекції COVID-19 та випадки госпіталізації з приводу COVID-19. Був розрахований стандартизований коефіцієнт смертності (SMR) від COVID-19 для ВІЛ-позитивних та ВІЛ-негативних дорослих, з використанням змодельованих популяційних факторів.

Результати: Серед 3 460 932 пацієнтів (16% ВІЛ-позитивних), 22 308 пацієнтам було діагностовано COVID-19, з яких 625 померли. Підвищення ризику смерті від COVID-19 було асоційоване з чоловічою статтю, старшим віком, діабетом, гіпертонічною хворобою та хронічною хворобою нирок. Стандартизований коефіцієнт смертності (SMR) від COVID-19, асоційований з ВІЛ-інфекцією, склав 2.39 (95%ДІ: 1.96-2.86); частка додаткового популяційного ризику 8.5% (95%ДІ: 6.1-11.1).

Висновки: Встановлено, що ВІЛ-інфекція, так і наявний туберкульоз були незалежно пов’язані з підвищенням смертності від COVID-19. Асоціації між віком, статтю, іншими супутніми захворюваннями та смертністю від COVID-19 не встановлено.

https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/32860699/