13 січня 2025 року виповнюється 106 років від дня народження Людини з Великої Літери, мудрого Вчителя, фундатора створення Академії Медичних Наук (АМН) України і провідної школи терапевтів та кардіологів в країні, засновника і першого директора Інституту терапії , який зараз Національний та носить її ім’я, Жінки з міжнародним визнанням, яка пройшла складні шляхи війни, кавалера багатьох орденів, високо кваліфікованого Педагога і Лікаря, відомого у світі Науковця, видатної Особистості – академіка Любові Трохимівни Малої. А 14 квітня настане 22 рік , як вона пішла з життя
Любов Трохимівна народилася у Запорізькій області. Починаючи з навчання у Харківському медичному інституті та продовження його в аспірантурі цього ж закладу після участі у другій Світовій війні, все її подальше життя до останнього подиху проходило у м. Харкові. Все своє життя Любов Трохимівна залишалася вірною Харкову, який вважала для себе рідним. Тому недарма у 1999 р. вона стала Почесним громадянином міста Харкова № 1.
Л. Т. Мала була не тільки видатним Лікарем, талановитим Вченим і Педагогом, але й прекрасним організатором системи охорони здоров’я, засновником системи надання допомоги хворим на гострий інфаркт міокарду, одним з провідних ініціаторів з’їздів терапевтів України, численних міжнародних конгресів, активним учасником суспільного життя. Піонерські роботи Л. Т. Малої сприяли визнанню терапевтичної школи Харківщини як в Україні, так і за її межами.
Вона була вимогливим, суворим Учителем, але ніколи не нав’язувала своїх думок. Вона не терпіла неуваги до хворого, запізнень на роботу, приходила на службу раніше, уходила пізніше за інших. Л.Т. Мала відома також як «відданий читач» Харківської наукової медичної бібліотеки. Л. Т. Мала була дбайливою донькою, тепло згадувала свого батька, влаштовувала дні його пам’яті, а після смерті матусі завжди відвідувала її поховання у рідних місцях, які зараз, на жаль, перебувають під окупацією загарбників.
Харків’яни, учні та колеги Любові Трохимівни Малої пам’ятають і цінують цю неординарну людину. Ім’я Л.Т. Малої відоме не тільки серед медичної спільноти в Україні та за її межами, а й серед пересічних громадян. Вона хотіла і вміла робити добро і досягла успіху в цьому, як ніхто інший, їй присвячували книжки, поетичні збірки, статті, популярні публікації. За життя вона набула всенародного визнання, а після смерті – скорботу від її відходу.
Її ім’ям названий проспект, де розташований Інститут, галузева академічна премія, обласна стипендія для молодих вчених. Пам’ять щодо цієї видатної Людини зберігають меморіальні дошки на будівлі Національного Інституту терапії, меморіальна композиція на будинку, в якому вона жила, бронзовий бюст на могилі, погруддя перед Зимовим садом нашої Установи.
В усіх своїх вчинках вона була дійсно Великою, в повній протилежності до написання свого прізвища українською. І недарма батьки дали їй ім’я Любов, яке вона з честю виправдовувала. Їй була притаманна любов до країни, рідних місць, батьків, до міста в якому вона жила, любов до знань, до людей, хворих, студентів, молодих вчених, колег, любов до життя…
Сьогодні ми віддаємо данину Л. Т. Малій як живій легенді нашої медицини, берегині і славному продовжувачу традицій вітчизняної терапевтичної школи, видатній особистості XX століття. Вченому, Лікарю, Учителю і Людині з Великої Літери світла пам’ять…
Джерело інформації: Державна установа “Нацiональний iнститут терапії iменi Л.Т. Малої Національної академії медичних наук України”
