Вікторія Задорожна, професор, епідеміолог. Як епідеміолог, я розумію, що призупинити поширення коронавірусу можна лише через повний локдаун

2028
Фото: screenshot з мультимедійної платформи іномовлення України УКРІНФОРМ

Джерело: Мультимедійна платформа іномовлення України УКРІНФОРМ

Пів року тому ми розмовляли з професоркою, доктором медичних наук, членом-кореспондентом НАМН України Вікторією Іванівною Задорожною. І тоді директор Інституту епідеміології та інфекційних хвороб імені Л.В.Громашевського НАМН України, котра водночас завідує відділом епідеміологічного аналізу і вакцинопрофілактики та є ключовим національним фахівцем щодо COVID-19, сумно констатувала: «Коронавірус – надовго. Людській цивілізації доведеться пристосовуватися до нього». 

Минуло півроку, запитань до експерта не поменшало.

Утім, відтепер вони, ці запитання, зовсім іншого калібру, а з огляду на бурхливий розвиток ситуації зі світовою пандемією, прогнози – ще більш невтішні.

СПОДІВАЄМОСЯ, ЩО ВЛАСТИВОСТЕЙ ДОВІЧНОЇ ПЕРСИСТЕНЦІЇ КОРОНАВІРУС НЕ МАЄ

– Вікторіє Іванівно, пропоную: почнемо з того, на чому в квітні 2020-го ми закінчили бесіду. Що особисто вам додає сил у ситуації з коронавірусом?

– Дуже важке питання, бо сил, взагалі, майже немає (голос у співрозмовниці втомлений, однак зібраний. – О.Р.)… Але спробую перерахувати. По-перше, те, що врешті-решт ми відкрили відділення для лікування хворих на COVID-19 в нашій клініці. По-друге, те, що відтепер можемо вести наукові дослідження щодо клінічних проявів, патогенезу, лікування цієї хвороби, віддалених її наслідків, тривалості специфічного імунітету, а значить – напрацьовувати власний досвід. По-третє, те, що нами нагромаджені власні знання щодо епідеміологічних особливостей цієї інфекції – хоча ще вивчати й вивчати! – і стосовно тих препаратів, які мають антивірусну дію. По-четверте – це те, що вчені світу згуртувались у подоланні цієї нової “пошесті”, що вразила людство, і спільними зусиллями ми її подолаємо..

– Як за ці пів року змінилися національні ознаки пандемії COVID-19? Чи уточнені вікові групи ризику?

– Про якісь особливі національні ознаки поки не слід говорити. Натепер у світі ми спостерігаємо “помолодшення” хвороби. Частіше починають хворіти діти, зокрема й молодшого віку, і – з тяжким перебігом. Слід наголосити, загалом в Україні летальність нижча, аніж у країнах Західної Європи. Щодо смертності у різних вікових групах, то її рівні залишаються майже тими самими, які були на початку епідемії, ще в Китаї. Щомісяця ми порівнюємо цифри, вони майже не змінюються.

– А саме?

– У групі ризику – люди, старші за 60 років, а ще ті, яким більше 70-ти. Фактично з підвищенням віку на десять років у кожній наступній віковій групі ризик летальності зростає майже вдвічі. Коли пацієнту 85 років і більше, летальність – понад 20 відсотків.

– Знайшов своє підтвердження факт, що хвора людина може стати довічним носієм вірусу SARS-CoV-2?

– Ні, це питання досліджується. Довічним носієм – то навряд чи, оскільки вірус SARS-CoV-2 репродукується не в ядрі клітини, а в цитоплазмі. Принаймні, це зміцнює сподівання, що довічної персистенції (тривале збереження збудника в організмі. – О.Р.) не буде. Хоча, хто його знає.

– Що ви маєте на увазі, Вікторіє Іванівно?

– Якщо у людини є порушення в імунній системі, тут щось передбачити неможливо. Адже якщо екстраполювати ситуацію на вірус поліомієліту, який також має РНК-складову, – у людей з імунодефіцитом у поодиноких випадках спостерігалася персистенція цього вірусу протягом 10-20 років, хоча зазвичай після інфікування він виділяється за 15-30 днів. Що буде у випадку з COVID-19, поки що не відомо. Сподіваємося, що довічної персистенції коронавірус не має.

– А двічі захворіти на коронавірусну інфекцію можна?

– Мабуть, ви читали про такі випадки – як у нас, так і за кордоном. Діагнози ставили – де за клінічними ознаками, де за даними ПЛР-тестів, але є задокументовані факти, коли в одного пацієнта збудник COVID-19 виявляли під час і першого, і другого захворювання.

– Такі дані науково достовірні?

– Олександре, є й інші повідомлення. Коли на підставі молекулярно-генетичних досліджень, які дозволяють виявляти генетичну спорідненість вірусів, було доведено, що це – різні (на слові “різні” зроблено підкреслений наголос. – О.Р.) віруси. Тобто це не той самий вірус, який під час першого захворювання тестувався і залишився в організмі людини, а зовсім інший штам, що потрапив до неї з іншого джерела… Таким чином, усе вказує на те, що маємо справу з повторним зараженням. Таке, до речі, трапляється за будь-якої інфекції і не є ознакою виключно коронавірусу. Зокрема, при захворюванні на кір теж мають місце випадки, коли за певних обставин пацієнт може двічі хворіти.

– За найсміливішими прогнозами, якщо у грудні цього року офіційно у продаж надійде перша вакцина проти COVID-19, в Україну вона раніше другого кварталу 2021-го не потрапить? Що нам робити у черзі? Адже для семи мільярдів жителів Землі потрібні мінімум п’ять мільярдів доз?

– Це – найскладніше питання… Поки що комерційного препарату проти COVID-19 офіційно ще немає. А вже вишикувалися черги, визначаються ціни ($25 = 1 доза. – О.Р.), встановлюється відсоток, що відпускатиметься населенню тієї чи іншої країни. На мій погляд, це питання на широкий загал виносити зарано, хоча країні до цього готуватися потрібно. Коли на ринок потраплять офіційні комерційні препарати, і ми, лікарі, знатимемо, що вони – справді ліцензовані, безпечні та ефективні, – тоді можна буде продовжити тему.

– З’явилося повідомлення, що ВООЗ готова надати лише 20 відсотків доз вакцини, потрібної Україні… Є якісь плани стосовно того, хто в першу чергу її отримає?

– Так. Наразі над цим працює Національна технічна група експертів з питань імунопрофілактики (НТГЕІ – постійний незалежний дорадчий орган, що надає на запит Міністерства охорони здоров’я України рекомендації з питань формування та реалізації політики у сфері імунопрофілактики. – О.Р.). Розробляються самі підходи, визначаються пріоритети, кого імунізувати в першу чергу.

– Тобто, найбільші групи ризику серед населення?

– Правильно. Але 20 відсотків – це той обсяг вакцин, який Україна планує безкоштовно отримати від Фонду глобального доступу до вакцин проти COVID-19 (скорочено: COVAX; його очолюють Gavi, Коаліція з питань інновацій щодо готовності до епідемій (CEPI) та ВООЗ. – О.Р.). Така система створена для підтримки тих країн, які вакцину не виробляють і які в інший спосіб її отримати не зможуть. Це, справді, передбачено на рівні Всесвітньої організації охорони здоров’я для більш-менш рівномірної вакцинації населення планети.

– Лунає малообнадійливо…

– Згодна, але забезпечити цілий світ вакциною одночасно кілька виробників не зможуть, хоч як вони намагалися б. Тому на міжнародному рівні й розробляються плани, певний алгоритм дій. Як це буде функціонувати, коли вакцини, які натепер розглядаються як кандидати, отримають статус комерційних препаратів, тобто тих, які будуть дозволені до використання, – покаже час. І чи зможуть виробники одразу забезпечити ті 20 відсотків, про які йдеться, чи це буде розтягнуто в часі – побачимо. Далі треба буде планувати комерційні закупівлі. Це буде непросто. Але найголовніше – щоб вакцини були безпечними й ефективними. 

– Тобто, подібний підхід до країн третього світу не слід розглядати, як певну медичну дискримінацію?

– Навпаки. Мова йде про те, щоб уникнути будь-якої дискримінації. Щоб у розподілі вакцин для таких країн забезпечити рівномірність. Коли говорити про групи ризику, то це, в першу чергу, – медичні працівники, які забезпечують функціонування самої медичної інфраструктури. На превеликий жаль, у нас уже близько 35 тисяч таких захворіли на COVID-19 і понад 300 померли.

ПОВІРТЕ, МЕНІ ВІДОМІ БЕЗЛІЧ ВИПАДКІВ, КОЛИ ПАЦІЄНТИ ІЗ COVID-19 НЕ УВІЙШЛИ ДО ОФІЦІЙНОЇ СТАТИСТИКИ 

– Ці пів року засвідчили: до свідомості частини українців, аби вони дотримувалися протиепідемічних і профілактичних заходів, – не достукатися. Це плем’я імені Хоми невіруючого має вимерти чи змінитися?

– Олександре, чому ви ставите найболючіші питання? (Довга, довга пауза. – О.Р.) Ніщо не може стримати розповсюдження коронавірусу, окрім найпростіших заходів, про які ми з вами говорили півроку тому.

– Прошу, ще раз перерахуйте задля COVID-скептиків?

– Це – носіння масок, соціальна дистанція, ретельна обробка рук (миття або санітайзерами). Поки немає ефективної вакцини, нічого іншого придумати людству не вдалося. Якби всі українці свідомо тих простих правил дотримувалися, держава не піднімалася б так стрімко у рейтингу країн щодо рівня захворюваності на COVID-19, посідаючи 17-е місце серед 218 країн світу, де зареєстровано хворобу. А тепер, коли ще й сезон для розповсюдження коронавірусу більш сприятливий, через таких людей – стримати розповсюдження вірусу вже неможливо.

– Так, щодня кількість хворих збільшується. Чому саме Україна ставить сумні рекорди?

– Тому що, в першу чергу, такою є свідомість наших громадян. У другу чергу, це відсутність належного контролю з боку держави за дотриманням протиепідемічних і профілактичних заходів, затверджених на найвищому рівні. Якщо ми цього сьогодні не зробимо, завтра ніяких ліжок не вистачить. Медичний персонал уже працює на межі виснаження, зміни тривають по 12-15 годин… І ті, хто не вірить в існування вірусу SARS-CoV-2, нехай змилосердяться до своїх близьких та лікарів.

– Так! Легковажність наражає на небезпеку не тільки себе, а й оточення!

– Із власного досвіду знаю, медичні працівники в Україні трудяться на межі повного фізичного виснаження. Якби COVID-скептики хоч раз побачили те, що бачу щодня я, і знали, скільки людей уже померло від коронавірусу, в тому числі – знайомих мені лікарів, – вони б такого не робили, а легковажність прибрали…

– Разом із тим, на державному рівні ви особисто, Вікторіє Іванівно, вважаєте серйозною рекомендацією карантин вихідного дня? Хіба штрафами поліція здатна перемогти пандемію?

– Справді, у такий спосіб перемогти пандемію неможливо. Але стримати поширення і зменшити кількість смертей – так. Як епідеміолог, я розумію, що призупинити поширення коронавірусу можна лише через повний локдаун. І ви знаєте, що такі жорсткі заходи застосовуються в європейських країнах: Франція, Німеччина, Велика Британія, Іспанія, Італія, Чехія. Якщо за економічних проблем якась із держав не в змозі запровадити повний локдаун, то нехай хоча б “карантин вихідного дня”. Але він має повністю виконуватися! Щоб втримати медичну інфраструктуру.

– Фахівці стверджують, це незначним чином зменшить поширення…

– Олександре, не загравайтесь у популізм. Ще на початку пандемії було на фактах доведено і – не в одній країні: заклади харчування (ресторани/кафе), спортклуби (клуби) є вогнищами, де спалахують пожежі поширення вірусу COVID-19. Відвідувачі, а тим паче – завсідники, там перебувають без масок, так вони звикли. Більше того, після вживання алкогольних напоїв вони втрачають відчуття небезпеки, що сприяє поширенню вірусу.

– Чи можете навести переконливі цифри, що після закриття розважальних закладів на минулих вихідних епідеміологічна ситуація покращилася?

– Ці цифри я не наведу за об’єктивних причин.

– Чому?

– Бо їх ніхто не наведе. Ми, епідеміологи, й не побачимо цього зменшення, бо лише такими заходами епідемію не зупинити. Як працює епідемія? Десять людей інфікують/заражають приблизно 12-14 інших. Тенденцію зростання випадків карантин вихідного дня однаково не зупинить. Він може її уповільнити.

– За якої причини ми не побачимо достовірне зменшення?

– Ще раз наголошую, зменшення не очікуємо. До зменшення за теперішніх умов може призвести лише локдаун. Крім того, треба брати до уваги той факт, що в Україні, як і по цілому світі, фіксуються лише випадки інфікування, підтверджені ПЛР-тестами. Ви, сподіваюся, знаєте, які сьогодні в українських містах черги стоять, щоб пройти тести й отримати результат?! Будемо відвертими: те, що за кількістю зареєстрованих випадків ми бачимо сьогодні, подається як сума тестів за кілька днів. Інколи – тижневої давнини. Це – по-перше. По-друге, ПЛР-тест не завжди підтверджує діагноз. По-третє, пацієнти із легким перебігом коронавірусу взагалі можуть не звертатися, або їх навіть не направляють на ПЛР-тест через перевантаженість лабораторної системи в містах, а в містечку чи селі не завжди взагалі є така можливість. Тому в офіційній статистиці подібні пацієнти потрапляють у розділ “ГРВІ, грип”. По-четверте, якщо пацієнти, які мали негативний тест ПЛР або не обстежувалися взагалі, за власної ініціативи обстежуються методом ІФА і підтверджують наявність у себе специфічних антитіл до SARS-CoV-2, тобто підтверджують діагноз COVID-19, – у статистику вони також не потрапляють. Повірте, мені відома безліч випадків, коли за купи причин пацієнти із COVID-19 не потрапили до офіційної статистики. Тому з коронавірусною статистикою, зокрема й карантину вихідного дня, слід поводитися дуже обережно.

– Кажуть, за будь-яким карантином, а тим паче – локдауном, спостерігається стрибок епідемії. Бо у більшості своїй налякані громадяни все-таки сидять вдома, а потім, після зняття блокади, кидаються робити невідкладні справи, а значить – кількість контактів різко стрибає.

 

– Такої точки зору я не поділяю. Ви самі бачили, за тієї шаленої щільності населення і того темпу життя, який є в Китаї, повний локдаун у КНР за місяць дав змогу зупинити епідемію. І це – найпереконливіший доказ ефективності. Так сталося, до речі, й в Австралії, де також побороли цьогорічну епідемію COVID-19.

ЯКЩО НА ПОЧАТКУ ЕПІДЕМІЇ ХВОРИХ ІЗ ПОЗИТИВНИМ РЕЗУЛЬТАТОМ ПЛР-ТЕСТУ ОБСТЕЖУВАЛИ ДОТИ, ПОКИ РЕЗУЛЬТАТ НЕ ОТРИМУВАЛИ НЕГАТИВНИЙ, ТЕПЕР НА ПІДСТАВІ КЛІНІЧНОГО ОДУЖАННЯ І ТЕРМІНУ ВІД ПЕРШИХ ОЗНАК COVID-19 – ЗМІНИЛИСЯ САМІ ПІДХОДИ

– За останній рік коронавірус змінив світ. Чи змінилася Україна?

– Дуже змінилася. На початку більшість медпрацівників, взагалі, відмовлялися працювати з такими хворими. Тепер проблема майже вирішена, хоча через безпрецедентну кількість хворих медичних працівників катастрофічно бракує. Люди, з одного боку, призвичаїлися до кризової ситуації, здолавши психологічний бар’єр. З іншого боку, помітно посилився особистий захист медпрацівників. Зважте, не тільки Україна, взагалі ніяка країна світу не була готова до пандемії такого рівня.

– А звинувачення в тому, що у нас виявилося замало апаратів ШВЛ?

– Олександре, хіба у таких обсягах вони раніше були потрібні? Так само, як ПЛР-тестування. В екстреному порядку на державному рівні тепер робиться все, аби пристосуватися до надзвичайної ситуації. Але найголовніше: змінилося психологічне ставлення до COVID-19 медичних працівників. Серед моїх підлеглих та серед колег інших медичних інститутів більше немає страху перед категорією таких хворих, що спостерігалося на початку епідемії… Створюються нові відділення, напрацьований протокол лікування, що постійно уточняється. Відтепер кожен, сподіваюся, медпрацівник знає, що таке коронавірус, а більшість знають, яку допомогу слід терміново надати потенційно інфікованому, а головне – як її надати, щоб не наразити на небезпеку себе і тих пацієнтів, які знаходяться поруч.

– За цей час, Вікторіє Іванівно, чи виникла у нас національна стратегія боротьби з епідеміями? Чи ми й досі бігаємо з відром та просто заливаємо водою там, де спалахує нове місце займання?

– Розумієте, у хаосі, що діється навколо, створити стратегію, коли всі включені у подолання пандемії, – важко. Напередодні пандемії, рік тому, 27 листопада 2019 року (№1416-р) на своєму засіданні Кабмін України затвердив Стратегію забезпечення біологічної безпеки та біологічного захисту за принципом “Єдине здоров’я” на період до 2025 року та план заходів щодо її реалізації… Створена вона була ще при попередньому Уряді. Разом із академіком Сергієм Васильовичем Комісаренком, головою Комісії з біобезпеки і біозахисту при РНБО України, директором Інституту біохімії імені О.В.Палладіна НАН України ми наголошували, що це нежиттєздатний документ. Пандемія це підтвердила. Тепер, два тижні тому, з’явилося рішення про створення робочої групи із розробки проєкту Стратегії біобезпеки та біологічного захисту… Ми вже почали працювати. Попри епідемічну ситуацію в країні, де все скрізь палає.

– Це обнадіює. Чи в Україні готується “дорожня карта зі зняття карантину”? У Сполучених Штатах така подана уряду в квітні 2020-го.

– На це питання поки що відповісти вам я не можу, бо, відверто кажучи, сама не знаю, чи готується така карта в Міністерстві здоров’я України… Але певна, що про подібні речі ще зарано дбати. Нам треба пережити зиму 2020/2021, коли кількість захворювань на COVID-19 стрімко збільшуватиметься. 

– За останні півроку які нові поведінкові ознаки COVID-19 стали відомі?

– Тут, дякувати Богові, є такий інструмент, як Інтернет! Бо лише-но з’являються нові дослідження, вони миттєво стають доступними для всіх. Щоправда, треба бути обережними з фейковими матеріалами та недостовірними повідомленнями. Що стосується нових поведінкових ознак, то сподіватимемося: на відомі особливості COVID-19 новітні мутації вірусу суттєво не вплинуть, а ті вакцинні препарати, які розробляються на підставі генетичних ознак штамів вірусу, виділених раніше, – будуть ефективними.

– Насторожує епідемія норок у Норвегії. Кажуть, вірус у них дуже змінений.

– Ось приклад, коли повідомлення з’явилося, але наукової інформації, що цей вірус просеквенований (протестований на специфічність, – О.Р.) і доведено, що є генетичні зміни, що впливають на протективний антиген (до якого виробляються антитіла, що нейтралізують вірус), – поки немає. Поки що мовиться про зниження нейтралізації цього вірусу антитілами в сироватці крові перехворілих на COVID-19. Дослідження продовжуються. Чекатимемо на результат, щоб можна було щось точніше коментувати.

Тепер – про поведінкові ознаки, про які ви запитали раніше. Хоча вони стосуються не самої хвороби, а алгоритму обстеження пацієнтів. Якщо на початку епідемії хворих із позитивним результатом ПЛР-тесту обстежували доти, поки результат не отримували негативний, тепер на підставі клінічного одужання і терміну від перших ознак COVID-19 – змінилися самі підходи.

– Що мається на увазі?

– Тепер для того, щоб виписати пацієнта або вважати його таким, що одужав, ПЛР-обстеження не є обов’язковим. Вважається, якщо у людини протягом трьох днів немає ознак гострого респіраторного захворювання і минуло щонайменше 10 днів від початку цих симптомів або 10 днів від позитивного тесту ПЛР, – така людина вже не може інфікувати навколишніх. Щоправда, у науковій літературі з цього приводу поки що не існує єдиної думки, а дослідження продовжуються.

– Стосовно повідомлень, мовляв, хворі начебто виділяють вірус із фекаліями, і в такий спосіб COVID-19 потрапляє у стічні води.

– У цьому питанні дискусія також продовжується: чи може людина заразитися через таку воду, що згодом потрапляє в річки, водогін і таке інше? Тобто чи реалізується фекально-оральний механізм передачі збудника? Поки що наукових даних, які б це повністю спростовували, – немає.

Знаєте, Олександре, у деяких випадках запитань більше, ніж відповідей. І – що стосується клінічного перебігу хвороби. Активно розширюються дані стосовно того, як протікає перебіг захворювання на COVID-19. Тобто, відтепер лікарі орієнтуються не на класичні ознаки, а навпаки – розширюються знання про різноманітність клінічного перебігу цієї хвороби. Маємо справу із так званим поліформізмом (здатність деяких організмів існувати в станах з різною внутрішньою структурою або в різних зовнішніх формах. – О.Р.) клінічного перебігу, коли не можна сказати, що ось лише такі ознаки точно є, а інших – точно не має бути.

– Тобто про коронавірус лише триває набір інформації?

– У тім-то й справа! У порівнянні з весною 2020-го з’явилися більш детальні дані, але їх повсякчас уточнюють і розширюють нові й нові повідомлення. На жаль, усе, що стосується COVID-19, ще важко звести воєдино. Так, тепер ми знаємо певні медичні особливості, але навіть точно визначити максимальний інкубаційний період не в змозі. У середньому він триває чотири-п’ять днів, найдовша його тривалість, офіційна – начебто, 14 днів. Але те, що випливає з наших наукових досліджень чи спеціальної літератури, – конкретно не дозволяє визначитися навіть із цим терміном. Особливо це стосується випадків безсимптомного перебігу інфекції.

ДИТСАДКИ Й ШКОЛИ Є МІСЦЯМИ РИЗИКУ, ДЕ МАСОВО ФОРМУЄТЬСЯ ПЕРЕДАЧА ВІРУСУ, ЩО ЗГОДОМ ПОТРАПЛЯЄ В СІМ’Ї 

– Як і решта країн, Україна ввійшла у сезонний підйом захворюваності на ГРВІ. Накладаючись на штам грипу, чи може, Вікторіє Іванівно, COVID-19 мутувати у новий для людської популяції вірус?

– Так, ми ввійшли у пору року, характерну для сезонного підйому ГРВІ й грипу. Але в цьому сезоні віруси грипу, як і інші респіраторні віруси, в нашій країні ще не виділені ні від кого. Це пояснюється тим, що карантинні заходи проти COVID-19 активно впливають й на інші респіраторні вірусні інфекції, рахуючи грип. Тому сподіватимемося, що цьогоріч підйом ГРВІ не буде таким сильним. Нині аналізуються особливості таких хвороб, і ми бачимо, що за епідеміологічними ознаками більшість випадків, зареєстроваих як ГРВІ та грип, насправді є… недіагностованими COVID-19.

– Ця сезонна картина, типова лише для України?

– Ні, в сусідніх країнах за рахунок карантинних заходів також не спостерігається інтенсивного підйому грипу й ГРВІ. Якщо подивитись, як минув епідемічний сезон грипу в південній півкулі (тобто весна-літо 2020, зазвичай, коли у нас спадає епідемія грипу, там захворюваність зростає), ми побачимо: за минулий сезон вірусів грипу там було виділено значно менше, ніж у попередні сезони. Крім того, і підйом захворюваності був незначним.

– Так треба чи ні цього року вакцинуватися від грипу?

– Обов’язково! Те, що підйом захворюваності на грип, сподіваємося, не буде таким інтенсивним, як зазвичай, саме по собі не захищає… У деяких європейських країнах уже відзначається циркуляція вірусу грипу. Для того, щоб бути захищеним, слід вакцинуватися. Важко уявити, як протікатиме хвороба за одночасного інфікування двома вірусами – SARS-CoV-2 та грипу, або як людина, перехворівши на грип, у подальшому перенесе COVID-19 чи – навпаки. Зайвий раз не треба ризикувати.

– Хочу звернути увагу на те, де кричуще не допрацьовує державна інформаційна профілактика, адже ніякі матеріали до молодих матусь не доходять. Сам був свідком – у супермаркеті вагітна мама (в масці) стоїть у черзі, а поруч бавиться дівчинка років трьох – без захисної маски…

– Так, Олександре, це для мене також болюча тема. Коли бачу подібні ситуації, я втручаюся, прагну виправити, хоча тебе не завжди розуміють.

– Можливо, на державному рівні слід вирішувати такі питання: зробити для центральних телеканалів спеціальний відеоспот чи повідомлення?

– Громадян треба регулярно попереджувати про небезпеку. Якщо в дитсадках і початковій школі (1-4 класи) дітям дозволено бути без масок через неможливість інше забезпечити фізично, то це не значить, що для дітей коронавірус не страшний, що вони не можуть захворіти або заразитись і потім інфікувати батьків та родичів (на жаль, саме так зараз і відбувається). Але деякі матусі переконані, що для їхніх дітей коронавірус не складає небезпеки. У магазини та інші громадські місця дітей взагалі бажано не брати з собою або, у крайньому разі, вони мають бути в масці.

– Просто неприпустима легковажність!

– Я з вами абсолютно згодна. І кажу нашому керівництву про це за першої-ліпшої нагоди. Так само, я кажу, що треба на державному (!!! міг би – поставив би три наголоси. – О.Р. ) рівні забезпечити дотримання прийнятих законів щодо сучасної національної медицини, дотримання та неухильного виконання всіх нормативних документів. Якщо в Україні приймаються невідкладні рішення, для всіх без винятку вони мають ставати обов’язковими до виконання.

– Свого часу, народжених у 1986-му році називали чорнобильськими” дітьми. Чи називатимуть дітей, народжених у 2020-му, – ковідними? І чим вони вирізнятимуться від малюків, що на світ з’явилися в інші роки?

– Дуже, дуже хотілося б, щоб такого не сталось, Олександре. Але як діятиметься – ми не знаємо. Знову-таки, питання впливу збудника COVID-19 на перебіг вагітності, його трансплацентарна (внутрішньоутробна, – О.Р.) передача, вплив на сам плід, – це потребує ретельного вивчення. Не прогнозуватиму, проте вагітні жінки сьогодні мають бути уважними до себе, докладаючи всіх зусиль, аби не інфікуватися.

НА ЖАЛЬ, НЕ ЛИШЕ УКРАЇНА, А БІЛЬШІСТЬ КРАЇН СВІТУ ЗВАЖАЮТЬ НА РЕКОМЕНДАЦІЇ ВООЗ, А НЕ ДОСЛУХАЮТЬСЯ ДО ПОРАД НАЦІОНАЛЬНИХ ФАХІВЦІВ

– Тепер зрозуміло: коронавірус циркулюватиме, поки у природний чи штучний спосіб 80 відсотків українців не здобудуть колективний імунітет. Що краще: перехворіти у легкій формі чи першим вакцинуватися?

– Дуже, ду-же, ду-у-у-же важке питання. На жаль, популяційний імунітет повністю не спинить циркуляцію вірусу, а лише покладе край пандемії. Скільки триватиме набутий імунітет чи то після перенесеної хвороби, чи то після вакцинації, – не відомо. Є одне повідомлення, яке дає надію на захищеність після захворювання протягом восьми місяців. Проте це – період спостереження. А може бути й більше. Однак треба розуміти, що не в усіх перебіг хвороби відбувається однаково. У когось антитіла можуть зникнути раніше.

– Чи повторні захворювання на COVID-19 пояснюються тим, що у хворого зникли антитіла?

– Ми поки що не знаємо. Чи існуватиме імунологічна пам’ять, як за перебігу інших хвороб, коли в організмі начебто немає антитіл або їх рівні є низькими, але при повторному потраплянні збудника вони починають інтенсивно продукуватися і його нейтралізувати – до кінця ми теж не знаємо. Недавно з’явилося повідомлення про існування імунологічної пам’яті організму на COVID-19. Але на практиці ми в цьому переконаємося лише з часом. Так само ми не знаємо, який період захищатиме вакцина. Не знаємо, з якою частотою пацієнту слід ревакцинуватися? Чи й надалі вірус матиме мутації? Чи треба повсякчас замінювати у вакцинах штами так само, як нині відбувається за вакцинації проти грипу. Ми всього цього, Олександре, ще не знаємо… А якщо людина перехворіла, то як протікатиме хвороба за повторного зараження? Поодинокі розрізнені дані, зібрані сьогодні, свідчать: одні хворіють важче, інші – легше. Купу відкритих питань треба вивчати.

– Діла…

– Щодо запитання «Що краще: перехворіти у легкій формі чи вакцинуватися?” Однозначно відповісти важко. Ніхто не знає, в якій формі протікатиме хвороба, які слід чекати ускладнення, якими стануть віддалені наслідки? Що стосується ефективності майбутніх вакцин… Достовірний показник можна буде визначити за широкими післямаркетинговими (!!!) спостереженнями. 

– Якщо пішла така відверта розмова, скажу: мені особисто здається, наше Міністерство охорони здоров’я веде хибну інформаційну політику. Щодня звітують про кількість захворювань COVID-19, тоді як слід орієнтуватися на кількість обстежених, зокрема – на кількість пацієнтів, які перевірені сертифікованими ПЛР тест-системами. І – дивитися прогресію…

– Зробимо уточнення: треба орієнтуватися і на різних пацієнтів – які були зареєстровані після проходження ПЛР-тесту і діагноз яких точно визначений, і у яких ПЛР-тест негативний, але є найбільш характерні клінічні ознаки COVID-19 (атипова пневмонія, втрата нюху, смаку тощо). Слід враховувати і тих, хто лише обстежується і ще не має результатів ПЛР-тестів. Так, щодня подається інформація про те, скільки громадян обстежено, але ці відомості, м’яко кажучи, не є інформативними. Окремо повідомляється, скільки пацієнтів обстежено методом ПЛР-тесту, скільки методом ІФА, але не зазначається, скільки серед них позитивних результатів і скільки на підставі цих результатів включено до офіційної статистики. 

– Справді, Вікторіє Іванівно, а де ті громадяни, котрі контактували з хворими, але не пішли на обстеження? Де ті хворі, які після лікування обстежуються повторно, щоб переконатися: вони не є носіями вірусу?

– При тій величезній кількості захворілих, яку ми маємо натепер, і тих, хто з ними контактував, епідеміологічні розслідування, як то передбачається для особливо небезпечних інфекційних хвороб і як робилося на початку пандемії, – не проводяться. Лише свідомі громадяни добровільно ідуть на самоізоляцію. Якщо вони обстежуються, то, головним чином, власним коштом. Притому далеко не завжди в терміни, визначені епідеміологічними показаннями. І якщо вони навіть отримують позитивні результати, то не факт, що надалі потраплять до офіційної статистики. Тобто, питань щодо об’єктивної інформаційної картини дня – безліч.

– Як провідний національний фахівець, директор Інституту епідеміології та інфекційних хвороб імені Л.В.Громашевського, до того ж – завідувач відділу епідеміологічного аналізу і вакцинопрофілактики, яку б систему визначення поширення захворювання запропонували б ви?

– У цьому хаосі запропонувати систему важко. Проте… Якщо повернутися до пандемії грипу 2009-2010 років чи до будь-якої іншої епідемії, наприклад, епідемії кору, що вирувала протягом трьох попередніх років, – слід почати із постановки діагнозу. Лабораторного підтвердження вимагали випадки на початку епідемії і коли діагноз потребував диференціації, тобто виключення іншої причини захворювання. В інших випадках діагноз ставився за клінічною картиною та на підставі епідеміологічного анамнезу (контакту захворілого протягом інкубаційного періоду з хворим на цю інфекцію. – О.Р.). Такі випадки офіційно реєструвалися, а хворих – лікували. За епідемії кору виявляли контактних, за необхідності – запроваджували протиепідемічні й профілактичні заходи. Масового тестування ніколи не проводили. 

– А чому?

– Це дуже витратний і працемісткий процес. А ще він… кардинально не впливає на тактику лікування. Це все стосується COVID-19, особливо враховуючи, що нині контактних фактично не виявляють і з ними належним чином не працюють. Крім того, негативний результат не завжди є запорукою відсутності хвороби. Треба чітко визначитися з показаннями до обстеження – чи то метод ПЛР, чи то ІФА. Це в рази зменшить навантаження на лабораторії й матиме набагато більше інформаційне значення для охорони здоров’я.

– Чому тоді на масове тестування націлені деякі європейські країни?

– За масштабами та особливостями цьогорічна пандемія є такою, яку світ не бачив, принаймні – протягом останніх ста років. Тому в перші місяці після виявлення коронавірусу навіть Всесвітня організація охорони здоров’я демонструвала… суперечливі підходи: спочатку – “Маски не носити” (хоча кожен епідеміолог розуміє, що носити треба), потім – “Всю увагу зосередити на тестуванні, а маски – обов’язкові”. Тим часом від початку було зрозуміло: розширити тестування до планетарного масштабу, щоб охопити всіх мешканців планети, – неможливо. А якщо організовувати тотальне обстеження населення, то треба розуміти – нащо. За цим мають стояти чіткі подальші дії, спрямовані на належну ізоляцію інфікованих, щоб припинити передачу вірусу. Бо якщо лише виявляти інфікованих, а вони продовжуватимуть ходити по медичну допомогу, в аптеки, їздити в транспорті тощо, – це позитивно не вплине на епідемічну ситуацію.

– Тим часом деякі країни такі обстеження організовували: Китай, наприклад, Чехія.

– Яка у них стояла мета? По-перше, перервати передачу вірусу, по-друге, вони таку можливість мали. В Україні щодня виконується лише 45 тисяч обстежень ПЛР. Щоб із такою пропускною здатністю обстежити населення країни, знадобиться понад два (!!!) роки. Тому слід визначатися з діагнозом, у першу чергу – за клінічною картиною та епідеміологічним анамнезом. Коли спостерігається зв’язок між захворюваннями: поставлено перший підтверджений діагноз, а далі – захворіли члени сім’ї пацієнта, тоді однозначно – це COVID-19. Ось так, поетапно, слід ставити діагноз. І лише такі хворі мають потрапляти до офіційної статистики COVID-19, а не хворі на ГРВІ. 

– За такого підходу лікарі змогли б охопити більшу кількість українців.

– Ситуація в Україні вкрай складна… Якщо легкий випадок перебігу коронавірусної інфекції – лікарі навіть не направляють хворого на обстеження. А коли легкий випадок перейде у важку форму, ситуація стане прикрою… Чи втрачаємо час. Коли, зрештою, такий хворий направляється на обстеження, в його організмі вірус уже може не визначатися, разом із тим – хворий залишається з діагнозом “пневмонія”.

– Вікторіє Іванівно, який вихід?

– Ставити діагноз за клінічною картиною. Якщо ми, наприклад, виразно бачимо гостру пневмонію, типові її складові, – значить, це ковідна природа. Подібний підхід зменшив би не лише людські страждання, бо допомога б надавалася вчасно, але й помітно розвантажив би медичні лабораторії, що захлинаються від ПЛР-тестування. Це значно збільшило б кількість зареєстрованих випадків COVID-19, тобто наблизило статистику до реальної ситуації, а пацієнти отримували б безкоштовне лікування.

Щось своє, національне з точки зору сучасної фармакології розробляти ми повинні. Це – престиж держави, це наш маркер для цілого світу…

– Чомусь в Україні перестали говорити про вітчизняних виробників, які мають власні ПЛР-тест-системи: науково-виробнича компанія “Діапроф-Мед”, ТОВ “Біокор Текнолоджі ЛТД”. Чи тут нам чекати на прорив?

– На прорив можна чекати за умов, якщо є належне фінансування. Зокрема, ще на початку цього року, в лютому 2020-го, коли у світі тільки почав поширюватися коронавірус, а в Україні ще не було випадків, Інституту молекулярної біології та генетики Національної Академії наук було запропоновано розробити тест-системи на основі ПЛР для його визначення. Фахівці власним коштом справилися із важливим замовленням. Але щоб почати виробляти тест-системи, має бути державна підтримка, яку, на жаль, я не чула, щоб вони отримали… Що стосується НВК “Діапроф-Мед”, то ця компанія створила вітчизняні тест-системи ІФА для визначення специфічних до SARS-CoV-2 імуноглобулінів M і G, які нині широко використовуються. Крім того, є й інші вітчизняні виробники. Може, про них говорити перестали, бо вже забули, що є не тільки іноземне, але й наше, вітчизняне.

– Які останні новини із царини лабораторних розробок української вакцини проти COVID-19? Про це можна говорити серйозно?

– Це питання не до мене, бо наш Інститут такими розробками не займається. Але я дуже щаслива, що у вітчизняних науковців є ідеї, що вони починають задумане реалізовувати, що вони отримали обнадійливі результати, нехай поки що – на лабораторному рівні. Чи буде це втілено в життя, чи з’явиться фінансування – я не знаю. Але працювати в цьому напрямку ми обов’язково повинні й повинні мати підтримку держави. То, що це – престиж держави, я вже не кажу. Українські вчені повинні мати змогу реалізовувати свій інтелектуальний потенціал, який аж ніяк не менший, аніж у зарубіжних вчених, але в останніх фінансові й технічні можливості незрівнянно більші. Треба розуміти, що якщо в державі розвивається наука, то і населення буде багатше та здоровіше. А взагалі, особисто я поки що ставлюся до всіх вакцин проти COVID-19 із пересторогою.

– Чому, Вікторіє Іванівно?

– У мене, як у науковця, дуже-дуже багато запитань щодо властивостей самого вірусу, який ще недостатньо досліджений, до патогенезу хвороби, яку він викликає, до особливостей імунної відповіді. Розумію, наскільки складно отримати вакцину, тим паче у такі стислі строки, визначити її безпечність та ефективність… У цьому глобальному процесі беруть участь понад 200 виробників. Дехто заявляє, що знаходиться на фінішній прямій. Тому дочекаймося готових комерційних препаратів із доведеною якістю, ось тоді й поговоримо про конкретні вакцини. Натепер вчені світу всі сили об’єднали довкола чергового виклику людству, тому сподіватимемося, що вийде не просто щось путнє, а матимемо справжній прорив у медицині.

– Ще одне “незручне” запитання… Чи може рекомбінантна вакцина, як стверджує міністр Максим Степанов, коштувати державі 150 мільйонів гривень? Таку розробляють українська компанія “Діапроф-Мед”, американська компанія “DiaPrep System Inc” та вітчизняні вчені з Інституту мікробіології і вірусології НАН України. Разом із тим, шести великим фармакологічним компаніям, рахуючи й “Gilead Sciences”, влада США улітку 2020-го виділила $9,2 млрд на розробку і постачання вакцини. Невже ми щось здатні зробити у півтори тисячі разів дешевше!?

– Запитання не до мене. Тут я нічого не відповім.

– Друге риторичне запитання… Мене здивував факт, що американську фірму “DiaPrep System Inc” очолює… колишній українець із міста Гайворона Кіровоградської області, 67-річний доктор медичних наук Михайло Фаворов, тепер – мешканець Атланти, штат Джорджія. Разом із тим, свого часу він був заступником гендиректора Міжнародного інституту вакцин при ООН. Це – гарний фахівець?

– Це також некоректне запитання, принаймні – до мене. Особисто я просто його, як фахівця, не знаю.

ТАКІ ХВОРОБИ ЦИКЛІЧНІ: П’ЯТЬ-ШІСТЬ РОКІВ ПОМІРКОВАНА ЗАХВОРЮВАНІСТЬ, А ПОТІМ ЗНОВУ ПІДЙОМ

– Розумію, ніхто не зробить прогноз, якою буде модель пандемії COVID-19 у 2021-му. Проведу паралель з епідемією “іспанки”, що почалась у світі в 1918 році. В Україні, щоправда, тоді облік не вели: кого застрелили, а хто помер від грипу, – тоді як у Сполучених Штатах статистика є. Так ось, після 1918-го, першого року пандемії “іспанки”, епідемія 1919-го здійснила стрибок уп’ятеро вищий. На що українцям чекати у 2021-му?

– Це одному Богові відомо… За тими статистичними даними, які є в доступі, на COVID-19 у США офіційно перехворіло близько чотирьох відсотків населення, у Бельгії й Чехії – близько 5%, у Франції – 3,3%, в Україні – близько 1,5%. Це – офіційно. Якщо помножити ті числа на 10, – такими є наші дані! – вийде 15 відсотків.

– У десять разів?! Це – спираючись на які дані?

– Влітку ми, Інститут епідеміології та інфекційних хвороб імені Л.В.Громашевського НАМН України, провели методом ІФА-тестування вибіркове дослідження в Київській області, визначаючи специфічні імуноглобуліни. Після обробки даних вийшло, що близько чотирьох відсотків людей уже мали антитіла, тобто уже перехворіли на коронавірусну інфекцію. Діялося це в червні.

– Яка, на вашу думку, картина зараз?

– Думається, приблизно 10-15 відсотків, тоді як у медичних працівників – ще у червні! – було 20. Щоправда, наша вибірка щодо медичних працівників була невеликою. Але збільшення прошарку тих людей, які вже мають антитіла, триває. Якщо навіть 80 відсотків населення в Україні матимуть імунітет за рахунок вакцинації, а також і за рахунок того, що вірус інтенсивно циркулював, – це ніяк не значить, що вірус сам зникне.

– Цікаво, а що з ним станеться?

– Він продовжуватиме циркулювати. І – шукатиме тих, хто без імунітету. Або у кого знизилася його напруженість. Такий прошарок сприйнятливих формуватимуть діти, які будуть народжуватися, але не будуть вакциновані. Думаю, що вірус SARS-CoV-2 міцно і надовго ввійде в наше життя, але надалі за наявності вакцини – масового поширення, як тепер, не матиме. Фіксуватимуться окремі спалахи захворювання, із більш вираженими підйомами в осінньо-зимовий період.

– Так буде, поки сто відсотків українців не перехворіють на COVID-19?

– Такого не буває, щоб під час епідемії перехворіло сто відсотків населення. Візьміть той самий кір. Якби ми вчасно не імунізували дітей, то й досі мали б такі ж підйоми, як і в довакцинальний період. Такі хвороби циклічні: п’ять років більш-менш поміркована захворюваність, а потім знову епідемічний підйом…

– Я – в розгубленості. На що тоді сподіватися?

– Якщо вакцина, на яку чекає людство, виявиться ефективною і тривалий час захищатиме людину… Якщо антитіла в людському організмі зберігатимуться рік (краще два), а ще краще – формуватиметься імунологічна пам’ять… Якщо будуть збудовані в Україні промислові потужності з виробництва вакцини, і ми не залежатимемо від іноземних виробників… Якщо протиепідемічних і профілактичних заходів населення масово дотримуватиметься… Якщо ми досягнемо стабільної ситуації й контролюватимемо цей епідеміологічний процес. Такою у своїх сподіваннях я бачу ситуацію. Проте, як вона насправді розвиватиметься, – подивимося.

НЕХАЙ КОЖЕН COVID-СКЕПТИК ХОЧА Б ПІВ ГОДИНИ ПРОПРАЦЮЄ БІЛЯ ЛІЖКА ВАЖКОХВОРОГО

– Читав думку американського вірусолога, мовляв, за пять-десять років коронавірус викликатиме у нас, хіба що, легку нежить, на яку людина й уваги не звертатиме. Така закономірність всіх зоонозних інфекцій?

– Поки що я не бачу будь-яких підстав для такого припущення. Про закономірності цього вірусу говорити зарано. Їх треба вивчати, і вони можуть змінюватися. Виникла нова паразитарна система, яка складається із взаємовідносин між людською популяцією і популяцією вірусу SARS-CoV-2. Формування цих взаємовідносин ще не закінчилося… А ще додаються норки, коти, собаки, інші тварини. Наскільки вірус укоріниться серед них? Чи не стануть вони додатковим резервуаром для нього? Будемо пристосовуватися. Але пам’ятаймо: з’явиться вакцина – вірус SARS-CoV-2 теж почне пристосовуватись, щоб самозберегтися. Так, він стане менш вірулентним, але для певної групи пацієнтів він залишиться таким же небезпечним, як і тепер.

– Не один раз бачив, як, заходячи в метро, знехотя люди вдягають маски. Тим часом мінімум пять років у Південній Кореї – у метро та інших громадських місцях – усі громадяни носять маски, бо профілактичні заходи подовжують їхнє здоров’я.

– Там це можливо, бо вони законослухняні. Це – внормована етика соціальної поведінки. Це – виховання. Цього корейців вчать змалку – і вдома, й у школі, в телевізорі… Я не втомлююся повторювати: нехай кожен COVID-скептик вдягне костюм захисту, маску, спеціальні окуляри, в яких працюють медпрацівники, і хоча б півгодини пропрацює біля ліжка важкохворого. Переконана, тоді б він збагнув – що значить “незручно”, що значить “маска”, що значить робота біля самої смерті.

– Вікторіє Іванівно, зараз ви можете особисто звернутися до тих людей, які, подібно до Хоми невіруючого, не вірять у реальність… Говоріть.

– Схаменіться! Подумайте, в першу чергу, про ваших рідних і близьких. Гарантуйте їм безпеку простим способом – носіть маску. Ще 70 років тому академік Лев Васильович Громашевський, фундатор епідеміології як науки, який свого часу долав епідемії чуми й холери і чиє ім’я носить наш інститут, стверджував: “Якби в період підйому грипу люди одягли маски, цього підйому не сталося б”…

– Дякую вам за розмову. Переконаний, вона буде корисною для читача.

– Спасибі й вам. Бажаю здоров’я!

Олександр Рудяченко. Київ
Фото Геннадія Мінченка