Історія

Національна академія медичних наук України

Розвиток медичної науки в Україні почався давно. Достатньо згадати Києво-Могилянську академію, з випускників якої сформувалися такі видатні вчені, як Нестор Максимович-Амбодик (1744-1812) – учений-енциклопедист, автор перших підручників з акушерства та медичних словників; Данило Велланський (1774-1847) – відомий своїми науковими працями в галузі медицини і філософії; брати Шумлянські – Павло, Йосип і Олександр; Данило Самойлович (1744-1805) – засновник вітчизняної епідеміології, фундатор першого в Україні наукового товариства.

Протягом XIX сторіччя в Україні формувалися відомі наукові школи. У Київському університеті Святого Володимира постала славетна анатомічна школа Олександра Вальтера (1817-1889), учня М.І. Пирогова, з якої вийшов засновник вчення про цитоархітектоніку мозку Володимир Бец (1834-1894). Одним з організаторів медичного факультету Київського університету й його першим деканом був інший учень М.І. Пирогова – хірург Володимир Караваєв (1811-1892), засновник Київської хірургічної школи.

Гордістю української медицини є Київська школа терапевтів. Дві її потужні гілки на чолі з Василем Образцовим та Феофілом Яновським увійшли до історії світової клінічної медицини. У 1910 році В.П. Образцов разом із своїм учнем М.Д. Стражеском вперше в світі поставили прижиттєвий діагноз тромбозу вінцевої артерії.

Профілактичне спрямування медичної науки та практики набуло розвитку і соціального значення в земські часи. Земськими санітарними діячами були видатні гігієністи – О.В. Корчак-Чепурківський, Л.В. Громашевський і О.М. Марзєєв.

Відомі постаті повязані з формуванням славетної школи патологів в Україні. Серед них, перш за все, треба згадати М.І. Козлова (1814-1889), одного з організаторів медичного факультету в університеті Святого Володимира, Г.М. Мінха (1835-1896) – автора класичних робіт про проказу та інші інфекційні захворювання, П.І. Перемешка (1833-1893), який описав непрямий поділ тваринних клітин (мітоз), В.К. Високовича (1854-1912), який разом з І.І. Мечниковим створив учення про ретикулоендотеліальну систему.

І.І. Мечников (1845-1916) народився на Харківщині, закінчив Харківський університет, викладав в Одеському університеті, відкрив явище фагоцитозу і разом із Паулем Ерліхом отримав Нобелевську премію за розроблення теорії імунітету.

Засновником відомої школи патофізіологів був випускник Київського університету професор В.В. Підвисоцький.

У 1918 році була створена Всеукраїнська академія наук (ВУАН), у складі якої була і медична секція. Очолював ВУАН у 1928-1929 рр. Д.К. Заболотний. Після його смерті президентом ВУАН (а пізніше АН УРСР) був О.О. Богомолець. У 1931-1934 рр. О.О.Богомолець створив 2 інститути – Інститут експериментальної біології і патології та Інститут клінічної фізіології АН УРСР.

У повоєнні часи учнями О.О. Богомольця були створені самостійні інститути – Інститут ендокринології та обміну речовин (В.П. Комісаренко), Інститут проблем онкології (Р.Є. Кавецький), Інститут геронтології (М.М. Горєв).

30 жовтня 1990 року Постановою бюро президії АН УРСР було створено Відділення проблем медицини. На початку 1993 року у Відділенні проблем медицини було 19 дійсних членів і 42 члени-кореспонденти. Протягом всього періоду існування відділення його академіком-секретарем був Ю.І. Кундієв.

В листопаді 1992 року Верховна Рада України прийняла Закон «Основи законодавства України про охорону здоровя», до 20-ї статті якого було включено наступне: «Вищою науковою медичною установою України із статусом самоврядної організації і незалежною у проведенні досліджень та розробці напрямів науково пошуку є Академія медичних наук України». На виконання цього Закону і було започатковано створення Академії медичних наук України.

Створенням Академії медичних наук 24 лютого 1993 року було підтверджено наміри держави розвивати медичну науку з метою підтримання на належному рівні охорони здоровя населення України, а також підтверджено розуміння того, що без розвитку науки, освіти, культури держава не матиме перспектив на майбутнє.

Принципи організації АМН України були обговорені на зустрічі президента НАН України академіка Б.Є. Патона і академіків М.М. Амосова, О.Ф. Возіанова, Ю.І. Кундієва, О.М. Лук’янової, В.В. Фролькіса, О.О. Шалімова з президентом України Л.М. Кравчуком. 24 лютого 1993 року був підписаний Указ, яким було засновано Академію медичних наук України, визначено її статус, головні завдання і установлена її чисельність – 30 дійсних членів і 60 членів-кореспондентів. 22 березня 1993 року вийшла Постанова Кабінету Міністрів України, відповідно до якої призначено 25 академіків-засновників, а також визначено перелік наукових установ, що мали війти до складу АМН України. На Загальних зборах АМН України, які відбулися 05.04.1993 року, президентом АМН України було обрано видатного ученого-хірурга академіка О.Ф. Возіанова. До першої президії АМН України (до 1996 року) входили академіки О.Ф. Возіанов (президент), академік Ю.П. Зозуля (віце-президент), академік В.В. Фролькіс (віце-президент), професор Ю.І. Губський (головний учений секретар), члени президії – академіки М.М. Амосов, Є.Г. Гончарук, А.Д. Візір, Ю.І. Кундієв, О.М. Лук’янова, А.П. Ромоданов.

У подальшому Загальні збори НАМН України декілька разів переобирали академіка О.Ф. Возіанова на посаду президента академії на наступний 5-річний термін роботи.

24 лютого 2010 року Указом президента України В.А. Ющенка Академії медичних наук України було надано статус національної.

На Загальних зборах НАМН України 31 січня 2011 року президент академік О.Ф. Возіанов звернувся до членів академії з клопотанням про його відставку з посади президента в звязку із станом здоровя. Прийнявши відставку першого президента, учасники Загальних зборів прийняли постанову, в який було відзначено видатні заслуги академіка О.Ф. Возіанова як фундатора НАМН України та її незмінного президента протягом 15 років. На підставі таємного голосування на посаду нового президента НАМН України було обрано відомого вченого-гігієніста і організатора охорони здоров’я академіка НАМН України А.М. Сердюка. На посади віце-президентів – академіка Ю.І. Кундієва та академіків НАМН України В.М. Запорожана та В.Ф. Москаленка.

На сесії Загальних зборів НАМН України 15 січня 2016 року президентом НАМН України було обрано видатного вченого-нейрохірурга академіка В.І. Цимбалюка. Були обрані також перший віце-президент академік Ю.І. Кундієв, віце-президенти академік Д.І. Заболотний, академік В.М. Коваленко, член-кореспондент НАН України і академік НАМН України М.Д. Тронько, головний учений секретар член-кореспондент НАМН України В.А. Міхньов.

5 квітня 2016 року Загальними зборами НАМН України було розглянуто і затверджено нову редакцію Статуту НАМН України. Відповідно до Статуту НАМН України було створено два відділення – Відділення теоретичної та профілактичної медицини і Відділення клінічної медицини. Академіком-секретарем Відділення теоретичної та профілактичної медицини обрано академіка Базику Д.А., академіком-секретарем Відділення клінічної медицини обрано академіка Антипкіна Ю.Г.

10 березня 2021 року відбулися Загальні збори НАМН України, на яких президентом НАМН України було обрано на новий 5-річний термін роботи академіка В.І. Цимбалюка, обрано віце-президентами академіка Заболотного Д.І., академіка Коваленка В.М., академіка Лазоришинця В.В., академіка Луріна І.А., академіка Тронька М.Д., головним ученим секретарем члена-кореспондента НАМН України В.А. Міхньова. Членами президії було обрано академіка Антипкіна Ю.Г., академіка Базику Д.А., академіка Біловола О.М., академіка Вороненка Ю.В., члена-кореспондента НАМН України Задорожну В.І., академіка Комісаренка С.В., академіка Педаченка Є.Г., академіка Сердюка А.М., академіка Усенка О.Ю., академіка Фещенка Ю.І.

Зараз до складу НАМН України входять 35 наукових установ, в яких працюють біля 15 тисяч осіб, в тому числі близько 3,5 тисяч науковців, серед яких, біля 2 тисяч докторів і кандидатів наук. Персональний склад академії налічує 45 академіків і 74 члена-кореспондента НАМН України. Це відомі вчені, які розвивають різні напрями в галузі клінічної, теоретичної і профілактичної медицини і які працюють в наукових установах або в закладах вищої медичної освіти.

Наукові установи НАМН України у своїй діяльності завжди намагаються концентрувати усі наявні ресурси на пріоритетних і найбільш перспективних напрямах теоретичної і практичної медицини у відповідності до світових тенденцій розвитку медичної науки. Більшість наукових досліджень спрямовані на розкриття уявлень про механізми розвитку найбільш поширених захворювань людини, розроблення і удосконалення методів їх лікування і профілактики, створення нових лікарських засобів, використання стовбурових клітин з лікувальною метою, розроблення нових технологій лікування і профілактики інфекційних хвороб, в тому числі викликаних вірусами.

За результатами фундаментальних досліджень вченими Академії створюються нові теорії і концепції.

28 наукових установ мають клініки, ліжковий фонд яких складає понад 7000 ліжок. Клініки є важливим науковим підрозділом, де хворі є об’єктом наукових досліджень і саме за участю хворого вивчаються особливості перебігу захворювань, механізми їх розвитку з метою розроблення нових ефективних методів діагностики, лікування, профілактики. Одночасно хворим надається спеціалізована високотехнологічна медична допомога і саме в клініках впроваджуються результати наукових досліджень. Переважна більшість хворих (80-90%) відносяться до найвищих IIIV категорій складності.

Однією з найважливіших складових діяльності НАМН України є реалізація стратегічного пріоритетного напряму інноваційної діяльності «впровадження нових технологій та обладнання для якісного медичного обслуговування, лікування, фармацевтики», визначеного Законом України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні». Значна частина науково-дослідних робіт завершується створенням розробок, на які подаються заявки на отримання охоронних документів для отримання промислової власності.

Упровадження здійснюється шляхом видання монографій, підручників, посібників, довідників, публікацій у вітчизняних та закордонних наукових фахових журналах, збірниках наукових праць, тез, методичних документів.

Щорічно Академією видається інформаційний бюлетень, в якому надаються відомості про нововведення для упровадження у мережу закладів охорони здоровя з метою отримання лікувального, економічного та соціального ефекту.

Велика увага приділяється поширенню серед лікарів і широких верств населення інформації щодо досягнень у сучасній медичній науці. Науковці Академії виступають по телебаченню, радіо, публікуються в науково-популярних виданнях.

Фахівці НАМН України беруть участь у законотворчій діяльності, спираючись на досвід, отриманий при виконанні науково-дослідних робіт. Ці напрацювання використовуються при підготовці документів для Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, МОЗ України тощо і мають на меті покращення організації медичної допомоги населенню країни, подальший розвиток вітчизняної медичної науки.

НАМН України з початку свого існування активно співпрацює з Національною академією наук України. У 2023 році затверджено програму спільної діяльності наукових установ двох академій.

Важливим напрямом діяльності НАМН України є підготовка наукових кадрів, в тому числі в докторантурі і аспірантурі.

НАМН України щорічно демонструє свої досягнення на постійно діючий республіканський виставці, що працює в Національному комплексі «Експоцентр Україна».

Невід’ємною складовою діяльності НАМН України є міжнародні зв’язки. Біля 700 співробітників НАМН України є членами більш як 360 міжнародних наукових товариств, медичних професійних асоціацій, закордонних академій, радниками або експертами таких авторитетних міжнародних організацій, як ВООЗ, МАГАТЕ тощо. Установи НАМН України укладають і реалізують довгострокові угоди (1-2 роки) щодо співробітництва в галузі медицини з профільними іноземними установами. Нажаль, в складних умовах російської агресії, скорочується кількість міжнародних наукових стажувань, відвідувань міжнародних центрів та клінік.

У 2020 році в Україні було оголошено епідемічний стан в звязку із розповсюдженням пандемії COVID19. Клінічні відділення установ перейшли на карантинний режим роботи, що ускладнило прийом тематичних хворих. Наукові установи почали вивчати вплив COVID19 на перебіг основних соматичних захворювань.

Починаючи з 2014 року в зв’язку з військовими діями рф на сході України і проведенням антитерористичної операції (АТО) НАМН України є однією з інституцій держави, яка протягом тривалого часу здійснює вагомий внесок у надання медичної допомоги пораненим і хворим військовослужбовцям, а також внутрішньо переміщеним цивільним особам. З перших днів загострення ситуації під час Революції гідності, усвідомлюючи можливість надходження до клінік наукових установ значної кількості постраждалих, були створені оперативні штаби, організовані мобільні бригади із закріпленими за ними транспортними засобами, укомплектованими медичним обладнанням, виробами медичного призначення та лікарськими засобами, затверджені резерви волонтерів-лікарів (нейрохірургів, травматологів, анестезіологів, судинних хірургів), зарезервовані 1086 ліжок, кількість яких з початку війни було збільшено до 1280 одиниць.

Академія стала ініціатором створення воєнно-медичної доктрини України.

При президії НАМН України було створено Відділ військової медицини на чолі з віце-президентом НАМН України генерал-майором медичної служби академіком Луріним І.А.

Фахівці академії у співдружності з фахівцями воєнних шпиталів взяли участь у підготовці і виданні 13 книжок-посібників, в яких узагальнено досвід лікування постраждалих при бойових травмах різних органів і систем організму людини.

У зв’язку з воєнним станом в наукових установах поглиблено вивчаються особливості розвитку ранового процесу, наслідки ушкоджень внутрішніх органів та розробляються нові ефективні методи лікування та реабілітації постраждалих під час бойових дій.

В клініках Академії були здійснені унікальні операції при травматичних ураженнях серця, великих судин, хребта, суглобів, верхніх і ніжних кінцівок, очей і повернуто життя і здоров’я тисячам поранених.

Отже, сьогодні Національна академія медичних наук України є структурою, що впливає на розвиток медичної науки в державі і ефективно виконує роль найвищої наукової установи в галузі медицини, як це передбачено законодавством України.