Одним із порушень стула, яке може бути симптомом серйозних захворювань з дуже важкими наслідками, або навіть з летальністю, вважається діарея. Під діареєю розуміють виділення неоформленого або рідкого кала тричі або більше разів на день (або частіше ніж зазвичай для конкретної людини). Частий оформлений стілець не є діареєю. Неоформлений, “пастоподібний” стілець дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні, також не є діареєю.
Спектр причин, що викликають діарею, достатньо широкий. Зазвичай діарея є симптомом інфекції кишкового тракту, яка може бути викликана різними бактеріями, вірусами і паразитами. Інфекція поширюється через забруднені харчові продукти, питну воду або від людини до людині в результаті неналежної гігієни.
Крім цього існує і так звана неінфекційна діарея, причиною якої можуть стати різноманітні фактори.
Деякі види харчових продуктів.Часто діарея викликається алкоголем, великою кількістю кави, може бути спровокована занадто жирної або гострої їжею. При вживанні великої кількості цукрових спиртів (наприклад, сорбітолу, маннитола, ксилітолу) або багатого фруктозою кукурудзяного сиропу, які включають в якості підсолоджувачів в кондитерські вироби, жувальну гумку, фруктові соки. Можлива поява осмотичної діареї, яка розвивається внаслідок підвищеного залучення води цими речовинами по осмотичному градієнту. Також осмотична діарея розвивається при непереносимості вуглеводів (наприклад, непереносимості лактози внаслідок дефіциту лактази).
Прийом ліків. Серед побічних ефектів багатьох препаратів є порушення роботи шлунково-кишкового тракту, в тому числі і проноси. Окреме місце займає діарея, викликана прийомом антибіотиків. Порушуючи мікробний пейзаж кишечника, антибіотики вбивають частину корисних бактерій в кишечнику та можуть спровокувати розмноження умовно-патогенної мікрофлори. Це проявляється як легкими розладами стільця, так і важким багаторазовою діареєю з домішками крові та зневодненням. У таких випадках треба терміново звертатися до лікаря, тому що важку діарею, що виникла внаслідок прийому антибіотиків, необхідно лікувати іншими антибіотиками.
Інші неінфекційні захворювання. Діарея може бути симптомом коліту, глистяних інвазій кишечника, харчової алергії, первинних або вторинних імунодефіцитів, синдрому подразненої кишки, гастриту, хронічного панкреатиту, синдрому дисбіозу кишечника, виразкової хвороби а також новоутворень. Деякі ендокринні патології також можуть супроводжуватись діареєю, наприклад, цукровий діабет, патологія щитоподібної залози.
Необхідно пам’ятати про уявну діарею – часті випорожнення малими кількостями рідкого стільця коричневого кольору, які зазвичай пов’язані з нетриманням стільця в наслідок перенаповнення та розширення ободової кишки, що може бути наслідком калових завалів в прямій кишці при важких запорах або органічних звужень сигмоподібної кишки ( прямої кишки), в т.ч. пухлинами.
За тривалістю розрізняють гостру діарею, яка продовжуєтьсявід кількох годин до 14 днів, та хронічну, що триває більше 2 тижнів.
Залежно від причини, діарея може супроводжуватись такими симптомами як біль або дискомфорт у животі, нудота, блювота, зниження апетиту, спрага, здуття живота, слабкість, підвищення температури тіла.
У разі діареї, що повторюється, необхідно звернення до лікаря. Зазвичай проводиться обов’язковий перелік процедур, який включає стандартний набір аналізів крові: загальний аналіз крові, біохімічний аналіз крові з визначенням рівнів електролітів та С-реактивного білка, аналізи кала з метою оцінки стану мікрофлори кишечника, наявності запальних змін, присутності крові у випорожненнях. Дуже часто, особливо при хронічній діареї, призначається ендоскопічне дослідження товстого кишечника у об’ємі сигмоскопії та колоноскопії, при яких є можливість з високою точністю оцінити стан слизової оболонки кишечника, а також за потребою, взяти біопсію для уточнення діагнозу. Не втратило своєї актуальності рентгенологічне дослідження кишечника. У разі необхідності з метою виключення синдрому надлишкового бактеріального росту у тонкому кишечнику проводиться дихальний водневий тест.
При необхідності проводяться тести на порушення всмоктування кальцію, вітаміну В-12, заліза. З метою виключення ферментопатій як причини діареї, проводяться тести на рівень специфічних антитіл.
У державній установі «Інститут гастроентерології НАМН України» проводиться весь спектр діагностичних процедур, необхідних для встановлення етіології діареї.
Особливу увагу треба звернути на наявність так званих тривожних симптомів таких як: кров або гній в калі, лихоманка, втрата ваги, ознаки дегідратації, хронічна діарея, зниження ваги. При появі цих ознак звернення до лікаря обов’язкове.
Епізодична діарея зазвичай швидко проходить без лікування. Щоб впоратися з цим симптомом слід уникати кофеїну та алкоголю, додати напівтверді і з низьким вмістом клітковини продукти, уникати вживання молочних продуктів, жирної їжі.
Однак в деяких ситуаціях звернутися до лікаря необхідно якщо:діарея триває 3 дні або довше, у калі присутні кров або гній, є висока температура тіла (більше 38,5° C), виділення рясного водянистого стільця частіше 15-20 разів на добу, діарея супроводжується порушеннями свідомості, спостерігається сильне зневоднення або неможливість поповнити запас рідини в організмі.
Лікування діареї повинно бути комплексним. І зазвичай, починають лікування з дотримання необхідної дієти. Рекомендується часте дробове харчування (5-6 разів на добу) невеликими порціями. Їжа і напої повинні бути кімнатної температури. Основу харчування повинні складати каші (за винятком пшоняної, перлової, ячної), зварені на воді. Корисними будуть нежирні сорти м’яса і риби – у відварному або запеченому вигляді. Дозволяється включення до раціону нежирного сиру, допускається невелика кількість вершкового масла. Що до овочів та фруктів, то корисним буде їх вживання у запеченому виді або у вигляді пюре. Дозволені сухарі, хлібці, нездобне печиво.
Основа етіологічного лікування це антимікробні препарати, дія яких направлена на знищення збудника і усунення всіх симптомів. Відповідно до клінічних стандартів, для лікування кишкової інфекції використовуються препарати переважно нітрофуранового ряду, які ефективно справляються з більшістю збудників і не всмоктуються з кишечника, тобто працюють тільки в його просвіті, не надаючи системної дії. Такі антимікробні препарати обов’язково повинні бути в домашній аптечці, особливо якщо планується поїздка в жаркі країни або в сім’ях, де є діти молодшого віку. Але вживання таких препаратів повинно бути тільки за призначенням лікаря.
Головним ускладненням при діареї є порушення водно-сольового балансу, особливо у дітей. В силу фізіологічних особливостей вони швидко втрачають критичні обсяги рідини, що загрожує порушенням функції всіх органів і систем. Тому регідратація (поповнення втраченої рідини) – це один з основних етапів лікування діареї. Ступінь зневоднення визначає спосіб і інтенсивність регідратаційної терапії. У більшості хворих з легким або помірним ступенем зневодненням регідратацію можна проводити в амбулаторних умовах або вдома. Як правило, достатньо приймати велику кількість рідини (воду, соки, ізотонічні напої, супи). Необхідно приймати розчини для регідратації, в їх основі цукор і сіль, речовини, що допомагають замістити втрачені важливі електроліти (натрій, калій, хлориди). Ці мікроелементи також сприяють всмоктуванню води в кишечнику. Якщо жодного з цих розчинів немає під рукою, можна приготувати розчин самим, розмішавши в кип’яченій воді (40° C) дрібку солі і цукру.
Приймати розчини потрібно часто (через кожні 10-15 хвилин), але потроху (100-150 мл), повільно і невеликими ковтками – занадто швидкий їх прийом може викликати блювоту. Особливо важливо проводити ці заходи при діареї у маленьких дітей. Зневоднення тяжкого ступеня потребує госпіталізації хворого у стаціонар.
З метою корекції дисбалансу мікрофлори кишечника можуть допомогти пробіотики, пребіотики та сінбіотики – препарати, які вміщують живі культури лакто-і біфідобактерій, та субстрат, що стимулює їх ріст та розвиток. Вони доступні в капсулі або рідкій формі, а також додаються до деяких харчових продуктів. Переважно починати їх прийом ще на етапі лікування антимікробними препаратами, бажано використовувати лікарські засоби, що містять обидва цих компонента.
Для зменшення частоти кишкових випорожненьта зниження проявів діареї призначують засоби, які гальмують перистальтику. Важливо відзначити, що ці препарати не є лікувальними, а виключно симптоматичними і не застосовуються при інфекційній діареї, особливо якщо вона протікає з підвищенням температури. Вони затримують виведення з організму мікробів і їх токсинів і обтяжують стан. Не слід також приймати антибіотики без призначення лікаря.
Наступна група препаратів, що показана при діареї є ентеросорбенти – препарати, що поглинають токсини і гази, які продукуються патогенними бактеріями і є причиною здуття живота та інших неприємних проявів діареї. Ентеросорбенти покращують загальний стан, знижують вираженість симптомів, але не вважаються основним компонентом лікування.
Слід пам’ятати про профілактику діареї, основними моментами котрої являються: вживання чистої питної води; дотримання елементарних правил гігієни (миття руки з милом після дефекації, перед приготуванням їжі та перед їжею);дотримання своєчасної вакцинації;харчування якісними і очищеними продуктами; вживання пре і пробіотиків при застосуванні антибіотиків; грудне годування дитини до 6 місяців.
Інформація надана ДУ «Інститут гастроентерології НАМН України».
