Кардіохірург Василь Лазоришинець оперує вади серця немовлятам п’ятий рік. Щороку в Україні таких народжується близько 300
— Доктор на операції затримується, зачекайте хвилин 20, — секретарка пропонує каву. За 20 хв. повертається з операційної дитячий кардіохірург Василь Лазоришинець.
— Вибачте, дитину зі Львова привезли. Вроджена вада серця — не було лівого шлуночка. Прооперували так, що лівий почав працювати за два одночасно. Дитині три дні від народження. З такою вадою треба оперувати до 10 днів. Інакше помре.
Запрошує до кабінету. У ньому білі стіни й меблі. Спинка світлого дивана заставлена м'якими іграшками.
— Замовив біле, щоб чорним не лякати дітей на прийомі, — пояснює. — На столі дитячий малюнок фарбами — снігурі на горобині.
Професора 58-річного Василя Лазоришинця щойно призначили першим заступником директора Національного інституту серцево-судинної хірургії ім. Амосова.
— Першу операцію вродженої вади серця зробив Микола Амосов 60 років тому. Оперувати новонароджених ми почали на початку 1990-х. Навчався в Німеччині та США. Такі втручання, як щойно, роблю п'ятий рік. Щороку приблизно 300 таких діток народжуються в Україні. Оперуємо 25–30. Не всі матері погоджуються народжувати таких дітей. Це тривале лікування. У півроку — повторна операція. Третя — у 2 роки. Як подорослішають — трансплантація серця від донора.
Секретарка приносить каву й мінеральну воду в склянці. Ставить біля вазочки з мигдалем і курагою.
— Це для серця корисно. Не замовляю. Персонал підгодовує, — усміхається й пригощає. — Із серцем в Україні проблеми. 66 відсотків смертності — від серцево-судинних хвороб. З 2006-го по 2010 роки була державна програма боротьби з ними. Щороку робимо п'ять тисяч операцій. З них майже тисячу — дітям. На це 2003-го отримали 130 мільйонів гривень. Цього року — 52.
Відхиляється на спинку крісла. Під білим халатом видно червону футболку.
— Напишіть про Юлю й Поліну, — просить. — Юлі ми вперше в світі 19 років тому зробили операцію з усунення дефекту міжшлункової перетинки серця. Лівий і правий шлуночок розділяє перетинка. Юля народилася з діркою у ній. Вона від півтора до 2 сантиметрів. Удвічі-втричі підвищує тиск у судинах легенів. Ті поступово тверднуть, стають, як скло. Розвивається легенева недостатність. Діти задихаються. Синіють пальці, далі — все тіло. Не доживають і до 20. Юлі у 7 років нашили латку зі штучного матеріалу. В ній теж зробили отвір. На нього поставили латочку, але не дошили на 4 міліметри. Працює, як клапан у серці. Тиск починає нормалізуватися під час операції. Цю методику ми розробили з кардіохірургом із США Вільямом Новіком. Його батьки з Києва емігрували в Канаду. Допомагав нам обладнанням, ділився досвідом. Зараз за нашим методом оперують у всьому світі. За 19 років зробили близько сотні операцій. Майже половину — у нас. Юлії вже 26. Днями приїжджала на обстеження. Того дня зробили таку ж операцію5-річній Поліні із Закарпаття.
Подвійну латку накладають 5–6 год. В операційній бригаді працюють понад 10 медиків. Марія Руденко була лікарем Поліни.
— Її привіз батько ще два роки тому — у 3,5. В обласній лікарні направили на операцію. Дівчинка мала бронхіт, не могли її взяти. Виписали ліки, щоб стримувати гіпертонію легень. Чекали, що приїде за місяць, як одужає. А приїхали за півтора року, — згадує Марія Руденко. — Запустили дитину. Але операцію провели успішно.
Василь Лазоришинець поспішає. Для пацієнта знайшли донора, але родичі передумали віддавати його серце. Їде до них. Сподівається переконати.
5 000 дітей щороку народжуються з вадами серця в Україні. 30–40% без операції помирають до року. Відомо 160 вроджених вад серця. Для збереження життя таким дітям винайшли понад 210 видів оперативних втручань.
Gazeta.ua
Мирослава Мигидюк
07.09.2015
