Який вибір зробить медакадемія?

1622
Фото: Прес-служба НАМН

Медицина без науки — ремесло. / Микола Бурденко/
Національна академія медичних наук готується до виборів президента. За 23 роки її існування це будуть другі вибори, які, як обіцяє керівництво, відбудуться прозоро та демократично. На посаду президента НАМН можуть претендувати не тільки кандидати, висунуті інститутами, а й самовисуванці, чиї програми наберуть найбільшу кількість голосів. 

Після заснування Академії медичних наук у лютому 1993 р. її тривалий час очолював академiк Олександр Возіанов. Тоді він міг у всьому розраховувати на підтримку президії та ради старійшин, які стояли біля витоків створення академії. Багато міністрів охорони здоров'я не хотіли миритися з тим, що в медицині є другий трон, вищий за міністерський, і публічно заявляли про бажання приєднати академію до свого царства. Міністрів у нас змінюють часто. Напередодні відставки декотрі з них виявляли в себе велетенський потенціал, у тому числі й науковий, що дозволяв не тільки стати доктором наук, а й влитися в ряди членкорів та академiків. 

Спочатку до складу АМН входило трохи більше десятка наукових установ. Сьогодні вона об'єднує 36 інститутів, які охоплюють усі напрями медицини. Вчені пам'ятають, що новий 2011 р. академія зустрічала як останній, — тодішня влада вирішила її реорганізувати. Точніше — забрати майновий комплекс, а людей відпустити у вільне плавання, і нехай займаються наукою. При цьому ніхто не знав, кому і як будуть передані сотні дослідницьких, лікувальних, адміністративних корпусів та десятки гектарів землі, на яких вони розміщені.

Ні програми розвитку, ні фінансових розрахунків — нічого не було. Були, як тепер кажуть політики, чиїсь хотілки, ледь прикриті хитросплетеними мереживами обіцянок. По суті це було рейдерське захоплення, яке вдалося зупинити в останню хвилину. На початку лютого 2011 р. О.Возіанов написав заяву про відставку, основна версія — за станом здоров'я. Наступного ж дня провели вибори. Таємним голосуванням президентом НАМН України було обрано директора Інституту гігієни та медичної екології ім. О.Марзєєва Андрія Сердюка.

Під час обговорення кандидатур на посади віце-президентів він запропонував ректорів київського та одеського медуніверситетів — щоб зміцнити зв'язок науки з освітою. Обрали обох — і В.Москаленка, і В.Запорожана. Що, взагалі-то, для багатьох директорів академічних інститутів стало прикрою несподіванкою. Залом прокотився гамір незадоволених, — донецькі вчені, за підтримки депутатів-регіоналів, вимагали підвищену квоту для Донбасу, нагадуючи про особливу місію своїх земляків. Хто б знав, що саме тоді в академії було закладено міну вповільненої дії.

За п'ять років в АМН змінили багато що. Точніше, хотіли змінити, але вдалося не все. В усіх інститутах пройшли вибори директорів, на яких могли голосувати не тільки вчені, а й працівники клінік та інших підрозділів. Керівника одного з дніпропетровських інститутів звільнили за численні порушення, інформацію оприлюднили, чого раніше не траплялося. Більшість же директорів зберегли свої посади. У кількох столичних інститутах спрацювало телефонне право, — колектив проголосував за одного кандидата, а контракт підписали з іншим. Були скандали, суди, хтось домігся справедливості, а комусь довелося змиритися, бо так вирішили в кабінетах на вулиці Грушевського. Чиновники нерідко "підказували", хто в списках претендентів найдостойніший стати на найближчих виборах членкором чи академiком АМН, забуваючи про такі "дрібниці", як внесок у науку або процедура таємного голосування.

Не секрет, що Кабмін, який чіпко тримає академію в бюджетних рукавицях, завжди втручався в її справи, не рахуючись ні з її самоврядуванням, ні з нормами етики та моралі. Кажуть, можна було вийти з-під цієї опіки. Мабуть. Як при розлученні з багатим чоловіком, який виставляє дружину за двері, залишивши собі все рухоме й нерухоме майно. Бо впевнений: у кого гроші, того й правда. 

Чиновники, хоч і поглядають на вчених звисока, намагаються заручитися їхньою підтримкою, коли ситуація виходить з-під контролю і хтось мусить узяти відповідальність на себе. Коли це вигідно, в нас люблять прикриватися рекомендаціями вчених. Мабуть, найбільш резонансним був випадок, коли уряд приймав рішення, як боротися з Майданом. Коли дійшло до застосування водометів проти мирних протестантів, тодішній прем'єр-міністр звернувся до медиків: вирішуйте — можна чи ні. Екс-міністр охорони здоров'я, член-кореспoндент АМН (останньої хвилі) Р.Богатирьова негайно поставила свій підпис. Хоча, безумовно, знала про заборону застосовувати водомети в умовах низьких температур, тим більше на морозі. Кілька людей з Небесної сотні загинули саме через тяжкі пневмонії, — їм випало захищати Майдан, стоячи під крижаними струменями водометів. 

Тоді ж вчених з Інституту ім.О.Марзєєва вивезли на полігон, де досліджували вплив сльозогінного газу та інших спецзасобів, які планували масово застосовувати проти майданівців. Усе, що від них вимагалося, — підписати документи з дозволом застосовувати цей хімічний арсенал для розгону демонстрантів як такий, що "не становить загрози життю та здоров'ю". Незговірливих жінок тримали там до самої ночі. Вони ж, напівпритомні від холоду й напруги, вкотре розповідали про хімічні сполуки і про те, як згубно вони впливають на людський організм.

За останні два роки наша країна змінилася до невпізнанності. І Академія медичних наук теж. Вона знаходить сили й можливості, щоб активно відповідати на виклики часу. Не знаю, чи багато працівників академічних клінік стояли на Майдані в ті дні. Але впевнена, що до Небесної сотні приєдналося б дуже багато людей, якби спеціалісти АМН не стояли вдень і вночі в операційних та реанімаційних, рятуючи поранених.

"У найгарячіші дні — 18—20 лютого — медичну допомогу отримали 187 поранених, — розповідає віце-президент НАМН, академiк Віталій Цимбалюк. — Це ті, хто зареєструвався. Потік потерпілих був набагато більший, люди часто відмовлялися від реєстрації, знаючи, до чого це може призвести. Вони отримували медичну допомогу і від'їжджали. З міських лікарень міліція забирала поранених майданівців, — згадайте історію Вербицького та Луценка. Але з академічних клінік жодного пораненого в міліцію не здали. Хоча всі знали про наказ. Наші фахівці їздили на консультації в лікарні, забирали тих, кому потрібна була високоспеціалізована допомога.

Коли почалися бойові дії на Донбасі, ми створили академічну базу на 500 ліжок. Кожен інститут підготувався до прийому поранених і хворих свого профілю. Дуже тяжким був період, коли точилися бої під Дебальцевим. Разом із лікарями медслужби Міноборони ми приймали борти з пораненими й розподіляли, кого до якої клініки відправляти. Всі відділення були заповнені, місць катастрофічно не вистачало, — 20 бійців довелося відправити у Феофанію.

Ми підготували список вогнепальних поранень та ускладнень, із якими можуть забирати академічні клініки, передали його в міжвідомчий штаб із надання медичної допомоги та в парламент. У шпиталях надають першу допомогу, а в наших клініках роблять складні операції, інколи не одну, а кілька, що дозволяє значно поліпшити стан бійців. Одного разу в Інститут ім. Шалімова доставили молодого хлопця, якому вибухом майже відірвало руку, в животі повно осколків — суцільне криваве місиво. Його прооперували, попри все виходили і навіть руку врятували.

У шпиталях не завжди розуміють, чому таких поранених треба відправляти саме в академічні клініки. Та тому, що в інститутах надається високотехнологічна спеціалізована медична допомога рівня 3+. Тут є необхідне обладнання і, що найголовніше, досвідчені висококваліфіковані кадри. 

У клініках НАМН пройшли лікування 923 учасники АТО. Найбільше навантаження було в інститутів хірургічного профілю".

Сьогодні на перше місце виходять проблеми психологічної реабілітації, якої гостро потребують 25—30% бійців АТО.

"Наша клініка половину ліжкового фонду виділила для лікування тих, хто постраждав, захищаючи країну, — пояснює директор Інституту медицини праці, віце-президент НАМН академiк Юрій Кундієв. — Ми створили науково-практичний підрозділ, який займається психофізіологічною реабілітацією бійців, котрі повернулися із зони АТО. Наші лікарі працюють спільно зі спеціалістами Інституту психології Академії педагогічних наук. Понад 300 бійців уже пройшли лікування в клініці. Як свідчить досвід, ця робота має тривати роками, — у США ще й досі переживають в'єтнамський синдром".

Академія медичних наук ініціювала створення сучасної військово-медичної доктрини України. Досвідчені спеціалісти з різних інститутів підготували методичні рекомендації і відіслали їх лікарям, які рятують бійців АТО у шпиталях та лікарнях.

"Ми регулярно проводимо конференції та семінари спільно з військовими лікарями, — підкреслює директор Інституту травматології та ортопедії Георгій Гайко. — Аналізуємо найпоширеніші помилки, показуємо, як їх потрібно виправляти. Результати є — помилок стало менше, хірурги почуваються набагато впевненіше, коли їм доводиться витягувати осколки, оперувати поранені суглоби, судини.

Зі шпиталів до нас відправляють важких поранених, яким потрібна спеціалізована допомога. Ми вже прооперували і пролікували понад 400 бійців. Багатьом поставили ендопротези, — хлопці не сподівалися, що стануть на ноги, а тепер вони бігають. Що дуже важко вирішується — питання реабілітації. Це стосується поранених усіх профілів". 

Будь-яка розмова про роботу інститутів сьогодні починається з війни на Донбасі. Ніколи раніше у клініках АМН не доводилося рятувати від смерті стільки молодих хлопців, як за останні півтора року. В Інституті ім. М.Амосова прооперували бійця, з серця якого витягли чотири осколки. Хірурги кажуть — встигли врятувати, тому що його доставили літаком.

"Бригади спеціалістів з інститутів ім. Шалімова та ім. Амосова часто виїжджають у зону АТО, де надають медичну допомогу не тільки бійцям АТО, а й мирному населенню, — розповідає в.о. директора Інституту серцево-судинної хірургії ім. М.Амосова Василь Лазоришинець. — Там люди взагалі відрізані від медичної допомоги, тим більше від високоспеціалізованої такого профілю й такого рівня, як в академічних клініках. За півтора року було прийнято понад 25 тис. пацієнтів різного профілю з Донецької та Луганської областей.

Наш інститут не тільки розробляє нові методики лікування, а й передає свій досвід у кардіоцентри, які працюють у кожній області. Багато видів операцій уже роблять у цих клініках, але найскладніших хворих, яких неможливо врятувати без новітніх технологій та методик, ми забираємо до себе.

В Україні щорічно народжується приблизно 4,5—5 тис. дітей з уродженими пороками серця. З них 30—40% потребують операцій на першому році життя. Є немовлята, на порятунок життя яких відведено всього 2—3 доби. Без науки цього не зробити. 

Ми сьогодні маємо унікальні результати хірургічного лікування, наукові розробки високого рівня, які, як засвідчив Європейський конгрес кардіохірургів, досить цікаві нашим колегам із європейських клінік. Але матеріально-технічна база, на жаль, відстає. Суспільство повинне підтримувати медичну науку, бо ніде, крім академічних інститутів, люди не зможуть одержувати медичну допомогу такого високого рівня — ні в обласних, ні, тим більше, в районних лікарнях".

"Без науки наша медицинa не підніметься вище рівня райлікарні, — упевнений директор Інституту ендокринології та обміну речовин
ім. В. Комісаренка Микола Тронько
. — У світі пам'ятають, що у квітні 2016 р. виповнюється 30 років аварії на ЧАЕС. У Японії та США заплановано світові форуми, присвячені науково-медичним наслідкам аварії на ЧАЕС. А в Україні? Тиша. А це ж питання престижу держави, свідчення її турботи про наступні покоління.

До нас звернулися експерти ВООЗ із питань, які стосується тактики і стратегії ведення дитячого радіоіндукованого раку щитоподібної залози. Спільно з Національним інститутом раку ми запустили проект, проводимо унікальні дослідження, яких немає навіть у Європі. 

Ми — четверта країна у світі, яка має реєстр дітей, народжених від батьків, хворих на цукровий діабет. Наші фахівці поєднують фундаментальну науку і клінічну практику — ведуть цих дітей, вивчають стан імунної системи, шукають ефективні методи профілактики та лікування".

Доки одні займаються науковою та клінічною роботою, інші, облишивши всі справи, готуються до наступних виборів. Будь-яка виборча кампанія в нашій країні, на жаль, проходить із порушеннями, обвинуваченнями та скандалами. Академія — не виняток. Днями всі інститути отримали лист на офіційному бланку за підписом одного з віце-президентів НАМН, у якому він обвинувачує президента академії не тільки в корупції, а й в усіх смертних гріхах.

На сайті НАМН з'явилося попередження про шахрайство: вихідний номер на листі липовий, підпис — підроблений. Академiк заявив, що листа він не писав. Але має намір написати заяву в компетентні органи, щоб ті знайшли справжнього автора й "подякували" за виконану роботу.

В усьому цьому відчувається рука майстра. Майстра інтриг і чорного піару. По-перше, такий прийом допоможе посіяти чвари між керівниками академії, інститутів, клінік, асоціацій. Тому лист не просто адресували всім, хто бореться з корупцією, а персонально кожному директорові інституту. Один із листів, кажуть, відіслали директору Інституту ім.М.Амосова Г. Книшову. Очевидно, автори не в курсі, що Геннадій Васильович Книшов залишив цей суєтний світ ще 1 листопада.

По-друге, передвиборна кампанія розпочалася заздалегідь, більше року тому. Розхитують човен представники громадської організації, які нібито образилися на президента А. Сердюка за те, що він виселив їхню клініку з території Лаври. Ні для кого, крім цих активістів, не було секретом, що розпорядження підписав екс-прем'єр-міністр, аби догодити керівникам Лаври та їхнім московським покровителям. Але під Кабмін обурені пацієнти ходити не ризикнули, вони воліють лякати вчених, з'являючись у дні засідань із образливими плакатами. Вони вважають, що найбільше вогнище корупції в нашій країні — НАМН; що врятувати науку може тільки відставка президента А.Сердюка.

За всім цим неважко помітити людей, готових у будь-який момент очолити цю ж таки корупцію — в сенсі зайняти крісло президента НАМН. Є бажаючі й на посади віце-президентів. Допомагав їм у цій справі народний депутат, нині вже колишній, який розсилав гнівні листи на своєму бланку в усі компетентні органи.

До речі, в архівах DT.UA набралося кілька кілограмів таких листів і звернень. Їх не тільки надсилали поштою, а й передавали через різних людей, які думали, що вони також долучаються до боротьби з корупцією. Були докори, що ми покриваємо корупціонерів, не використовуємо матеріалів, роздобутих нардепом. Насправді пакет документів — це розтиражований лист, копії якого відсилали в прокуратуру й т.п. У ньому багато слів, але мало фактів. Мабуть, тому й не дійшло до судів. 

На шпальтах DT.UA неодноразово з'являлися статті, присвячені НАМН. Наші читачі інформовані як про позитивні, так і про негативні події, які відбуваються в установах академії. Ми писали і про лікарські помилки, на які скаржилися пацієнти, і про зловживання при здачі площ в оренду, і про дороге обладнання, яке довго простоює на складах через непідготовлені відповідні приміщення, тощо. Кожен факт у публікаціях був підтверджений результатами перевірки КРУ, Рахункової палати, прокуратури. 

Чим ближче вибори, тим нахабніше діють ті, хто хоче впливати на їх результати. Останнім часом на засідання президії академії, де присутні й директори інститутів, навідуються люди специфічної зовнішності, в камуфляжі. Вони називають себе представниками автомайдану, які прийшли боротися з корупцією. Організатори таких акцiй не тільки перетворюють академію на посміховисько, а й ставлять під загрозу її подальше існування. 

Бюджетний процес, як відомо, затягнувся. Чиновники завзято шукають, скільки в кого можна відібрати, щоб зменшити фінансову діру. Наука, освіта, охорона здоров'я — це саме ті статті бюджету, які в наші дні ніким і нічим не захищені. Чи треба фінансувати академію, коли на кожному розі кричать про неймовірну корупцію під її дахом? Згодиться будь-який привід, щоб здійснити те, що не вдалося п'ять років тому. Вигода подвійна — економія бюджетних коштів і передача майнового комплексу академії в потрібні руки. 

Ще кілька скандалів — і новий, 2016 рік, НАМН зустрічатиме як останній у своїй історії. Непотрібними стануть не тільки вибори, а й спеціалісти, які працюють в академічних інститутах, і тисячі хворих та поранених, які сподіваються на їхню допомогу.

"Дзеркало тижня", № 46
Ольга Скрипник
27.11.2015 р.

Джерело: http://gazeta.dt.ua/HEALTH/yakiy-vibir-zrobit-medakademiya-_.html