Дефект міжшлуночкової перегородки (ДМШП) — одна із найпоширеніших вроджених вад серця (ВВС). Дана патологія зустрічається з досить великою частотою — до 20%, серед усіх пацієнтів із вродженими вадами серця та у 0,13 % від усіх новонароджених.
При цьому такі ускладнення, як легенева артеріальна гіпертензія (ЛАГ) та обструктивне захворювання легеневих судин призводять до високих показників ускладнень та смертності (до 20%) у даної групи хворих.
Шанс на життя українським діткам з такою патологією вже 19 років поспіль дарують наші кардіохірурги.
Лікарі Національного інституту серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова НАМН України на чолі з відомим дитячим кардіохірургом, професором, доктором медичних наук, членом-кореспондентом НАМН Василем Лазоришинцем провели успішну операцію на серці 5-річній пацієнтці.
У свої 5 років Поліна страждала від вродженої вади серця – дефекту міжшлуночкової перегородки, а після операції, що її здійснили наші кардіохірурги, вже за 9 днів дівчинка знову на ногах, активна й життєрадісна.
Операція з закриття дефекту міжшлуночкової перегородки із накладанням 2х заплат, що не лише відновлює природний кровотік у серці, а й зупиняє розвиток патологічних деструктивних процесів у легенях, вже не перша на рахунку наших кардіохірургів. Впродовж 19 років, відколи українські лікарі вперше у світі зробили подібну операцію спільно з американськими колегами, це вже 39-те врятоване юне життя. Операція насправді дуже складна, але успішна статистика лише підтверджує вірно обраний шлях у лікаванні даної вади серця.
Першою прооперованою пацієнткою була Юлія, якій сьогодні вже 24 роки. Зазвичай дітям із такою патологією пророкують вік життя максимум до 20 років. Тож дівчина нині щиро завдяує своєму «хрещеному» батькові Василю Лазоришинцю та ангелам у білих халатах, що дали їй другий шанс на життя.
Тоді, у 1996-му, українські кардіохірурги стали першовідкривачами оперативного методу лікування дефекту міжшлуночкової перегородки (ДМШП). Адже у Європі та Америці такі вади серця лікують або медикаментозно, а це вже пожиттєва терапія і залежність від дороговартісних препаратів, або роблять трансплантацію серця і легенів (що в Україні лише унеможливлює шанс на одужання, бо таких операцій в нас не проводять).
За кордоном із великою зацікавленістю ставляться до відкриття українських хірургів – радикальної корекції вади з накладанням двох заплат, втім досі із пересторогою. У такій надмірній обережності вітчизняні лікарі вбачають упередженість фармацевтичних компаній, для яких пацієнти з патологією ДМШП стають постійними клієнтами. А операції, що їх роблять спеціалісти Національного інституту серцево-судинної хірургії ім. М.М.Амосова навпаки дають їм можливість назавжди забути про дорогі ліки.
Василь Лазоришинець, автор унікальної методики, що особисто з групою колег оперує діток з такою вадою серця, пояснює розлогіше:
«В кардіохірургічних клініках Європи та США зниження показника летальності при ЛГК досягається за рахунок використання високовартісної фармакологічної підтримки (інгаляційний оксид азоту, синтетичні аналоги простацикліну, блокатори ендотелінових рецепторів, інгібітори фосфодіестерази-5 та новітні розчинні стимулятори гуанілатциклази) в комплексі із застосуванням високотехнологічного обладнання — апарату для екстракорпоральної мембранної оксигенації (ЕКМО) та штучних шлуночків серця.
Хірургічне лікування ДМШП в цих клініках проводиться лише за умови операбельності пацієнта, яка визначається зворотністю або незворотністю змін легеневих артеріальних судин.
Залишається відкритим питання про точні критерії операбельності таких пацієнтів. Відповідно, єдиним методом лікування для пацієнтів із незворотними змінами в судинах легеневого русла є пожиттєва терапія високовартісними селективними легеневими вазодилататорами або трансплантація комплексу «серце-легені».»
Завдяки революційному методу українських кардіохірургів сьогодні в світі зроблено вже близько 100 подібних операцій. Адже наукова розробка лягла в основу світових стандартів лікування хворих із подібними патологіями.
На разі щасливі тато Василь Бісага з донечкою збираються додому. Готуючи Полінку до виписки, єдине, про що застерігають лікарі, перших 2 місяці утриматись від надто рухливих ігор з друзями, аби уникнути випадкових травм чи падіння на шов. Далі ж, обіцяють, життя дівчинки нічим не відрізнятиметься від повноцінного життя її здорових однолітків, без пігулок і препаратів.
Фото надані Національним інститутом серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова
Більше інформації на офіційному веб-сайті НІССХ ім. М.М. Амосова: http://www.amosovinstitute.org.ua/?150723_double-patch
Відеосюжет: http://sobytiya.tv/ru/stories/19881/
