У відділі медичної психології ДУ «Інститут неврології, психіатрії та наркології» створено нову методику психофізіологічного підтвердження слідової значущості субсенсорного стимулу. Під субсенсорним стимулом розуміється будь-який образ, сигнал, звук, символ і т. ін., сприйняття якого відбулося на неусвідомлюваному рівні в регістрі, що виходить за межі нормального (для даного індивіда) діапазону впевненого сприйняття. Наприклад, слово на екрані, демонстроване з надкороткою експозицією, можна вважати субсенсорним стимулом, якщо воно гарантовано промайнуло в полі зору, проте не було розпізнано та ідентифіковано попри намагання його впізнати. Методика психофізіологічного підтвердження слідової значущості такого стимулу базується на використанні серійного цифрового апаратно-програмного комплексу, сполученого з комп’ютером, і полягає в реєстрації декількох низькоамплітудних показників (ЧСС, ударний об’єм кровенаповнення, мимовільний тремор м’язів передпліччя, шкірно-гальванічний потенціал, особливості пальцевої моторики при натисканні на клавішу миші, латентний період реакції та ін.). В супрасенсорному режимі досліджуваному декілька разів поспіль демонструють серію стимулів, яка містить, серед іншої інформації, раніше зафіксований субсенсорний стимул. Здійснюється автоматична реєстрація та математико-статистичний аналіз коливань в зазначених психофізіологічних параметрах, які змінюються в залежності від мимовільних неконтрольованих вазомоторних реакцій досліджуваного. Якщо реакція на певний стимул при кожному з повторних пред’явлень суттєво відрізняється від реакції на інші елементи стимульної серії, алгоритм автоматичного обчислення визнає цей стимул значущим. У такий спосіб, зокрема, підтверджується слідова значущість субсенсорних стимулів, які було раніше сприйнято на неусвідомлюваному рівні.
