Видатний лікар любив повторювати, що метою хірурга є постійне вдосконалення, знання та застосування у своїй діяльності кращих світових досягнень, створення свого, оригінального, що означає прогрес у медицині та хірургії на роки.
20 січня 1918 року народився видатний український хірург та вчений, лікар зі світовим ім’ям Олександр Шалімов. Його вважали Богом хірургії, він зробив понад 40 тисяч операцій, а ЮНЕСКО у 1998 році надало йому звання «Людина планети».
За більш ніж 70-річну хірургічну практику через його руки пройшли десятки тисяч пацієнтів, а сам Олександр Олексійович пройшов тернистий шлях від лікаря районної лікарні до створення власної потужної школи учнів-хірургів «найвищої ліги», ставши для своїх учнів та колег прикладом завзятості та відданості справі.
«Повноцінне життя — це коли не маєш жодної вільної хвилини часу, а попереду ще так багато не зробленого…», — любив повторювати видатний хірург.
Олександр Шалімов походив з багатодітної родини з села Введенка під Воронежем. Згодом його родина переїхала на Кубань, де Олександр вступив до медичного училища, а згодом до інституту.
Під час Другої Світової він працював у госпіталях в тилу: на передову Шалімова не взяли за станом здоров’я. Після закінчення війни Олександр Шалімов працює у Брянську, де його колегою стає інший не менш відомий лікар-Микола Амосов.
Про цей період життя Олександр Шалімов згадував:
«У великій операційній два столи — один Амосову, інший — мені. Ми з Миколою Михайловичем почали змагатися. Змагалися чесно. Ніхто нікому жодних капостей не робив. Навпаки, один від одного нічого не приховували. Ми підняли хірургію в Брянську на високий рівень…», — згадував Шалімов.
Невдовзі Амосов переїхав до України, а слідом за ним і Олександр. З 1957-го він — провідний хірург у лікувальних та наукових закладах Харкова. Наприкінці1960-х Шалімов перебрався до Києва і вже за декілька років заснував Інституту хірургії та трансплантології, який сьогодні має його ім’я.
Врятовані життя, усмішки та сльози радості, жаль і смуток за тими, кому не зміг допомогти; невгамовна робота в операційній, за письмовим столом і кабінеті керівника — таким згадують колеги Олександра Шалімова.
“…Перш ніж стати вузьким спеціалістом, хірург повинен пройти широку школу хірургічної практики. І це не заради якоїсь там обізнаності, а головне — перейняти методику та практику, які опісля сприяли б розвитку вузької спеціалізації”, — зауважував Олександр Шалімов.
Видатний лікар розробив і впровадив нові методи операцій з онкологічних захворювань, органів травлення, судин та серця. Також з його ім’ям пов’язаний розвиток мікрохірургії у нашій країні.
Він став першим лікарем, який успішно здійснив пересадку підшлункової залози хворому на діабет. Під його керівництвом провели першу в Україні операцію пересадки серця.
За спогадами колег, в один зі своїх Днів народження Шалімов влаштував майстер-клас для молодих хірургів із різних регіонів: тоді було проведено операцію одночасно на 18 столах.
«Звичайно, є стан фізичної молодості, а вже скільки він триває — залежить від людини. Можу сказати, що праця, розуміння головних течій сучасності, любов до життя продовжують молодість. Начебто ніколи й старіти. Треба рухатись уперед, не відставати від нових відкриттів…», — любив повторювати уславлений лікар на схилі життя.
Олександр Шалімов усе життя намагався дотримуватися трьох головних правил: працювати над собою, постійно вчитися і ніколи не здаватися. Він оперував до 80-ти років.
В одному з інтерв’ю вчений давав рецепт своєї напрочуд плідної роботи: «Я вставав щодня на початку шостої, умивався, голився і дві години — до восьмої — сидів і читав. О восьмій ішов на роботу, приймав хворих, оперував, а коли випадав час — у бібліотеці читав усе, що там є стосовно хвороб, які я сьогодні побачив уперше. Так я вдосконалювався».
Видатного хірурга, вченого, новатора немає з нами майже вже 17 років, його серце перестало битися 28 лютого 2006 року. Похований Олександр Шалімов на Байковому цвинтарі.
Його Ім’я та унікальні досягнення залишаються на передових позиціях сучасної української хірургії. Сьогодні справу та традиції Вчителя продовжують його учні, розвиваючи методики лікування, проводячи унікальні операції.
За ці роки Інститут став кузнею хірургічних кадрів як в Україні, так і за її межами. Тисячі хірургів, які працюють на різних континентах, вважають Інститут своєю хірургічної Alma mater.
Джерело: «Вечірній Київ»