ЧЕКМАН Іван Сергійович

1745
(04.10.1936 – 27.10.2019), член-кореспондент Національної академії медичних наук України, обраний 05.04.1993 р. за спеціальністю фармакологія, член-кореспондент НАН України (1991), доктор медичних наук (1973), професор (1976), Заслужений діяч науки і техніки України (1999), лауреат Державної премії України (1986), академік Нью-Йоркської академії наук (1994), академік Академії наук вищої школи (1995), директор Київського науково-дослідного інституту фармакології і токсикології (1987 -1991), завідувач кафедри фармакології з курсом клінічної фармакології Національного медичного університету ім. 0.0. Богомольця МОЗ України (з 1972).


Наукові дослідження присвячені проблемам загальної фармакології, серцево-судинних, метаболічних лікарських засобів, біохімічної, фізико- хімічної фармакології, клінічної фармакології, нанофармакології, токсикології, а також наукової навчально-методичної діяльності з викладання фармакології та клінічної фармакології.
1. Загальна фармакологія. Вперше експериментально встановлено, що в розвитку первинної фармакологічної реакції основне значення має властивість ліків утворювати комплекси з біолігандами (альбумін, амінокислоти, ліпіди, вуглеводи) і біометалами (кальцій, магній, мідь та ін.), нікотинамідом, аденіловими нуклеотидами (АТФ, АДФ, АМФ) як основний фактор в реалізації первинної фармакологічної реакції. Перспективність цього наукового напряму знайшла підтвердження дослідженнями з фармакології кардіотонічних засобів, де вперше встановлено, що серцеві глікозиди мають властивість утворювати лабільні комплекси з кальцієм. Це має істотне значення в прояві первинної кардіотонічної дії серцевих глікозидів та інших хімічних сполук, які можуть підвищувати скоротливу активність серцевого м’яза. На основі встановленої теоретичної закономірності проведено ціленаправлений синтез сполук різних хімічних груп нестероїдної структури з метою виявлення речовин з кардіотонічною активністю. На підставі встановленої теоретичної закономірності здійснено синтез нестероїдної структури кардіотоніків (суфан, карбіцил, глюкамакс).

2. Розробку питань біохімічної фармакології проводив за такими напрямками: вивчення механізму дії серцево-судинних препаратів (серцеві глікозиди, адреноблокатори, органічні нітрати, симпатолітики та інші), їх взаємодію з метаболітними засобами, особливості впливу лікарських засобів при різних патологічних станах: серцева недостатність, артеріальна гіпертензія, коронароспазм, атеросклероз, різні за етіологією гіпоксії, алкогольна і доксорубіцинова кардіоміопатії, адреналіновий і теофіліновий міокардит, за умов блокади гліколізу і окислювального фосфорилювання, продовжуючи та розвиваючи науковий напрям свого вчителя академіка О. І. Черкеса. Результати досліджень з біохімічної фармакології на органному, клітинному і субклітинному рівнях дозволили встановити нові дані про біохімічні механізми первинного фармакологічного ефекту серцевих глікозидів, серцево-судинних засобів, метаболітних препаратів, ангіопротекторів, антидотів (унітіол, дипіроксим, алоксим).

3. Квантова фармакологія. Проведені дослідження з встановлення просторової будови та електронної структури молекул лікарських засобів різних фармакологічних груп, зв’язку між їх хімічною структурою та фармакологічною активністю (QSAR), роль розчинника в механізмі дії препаратів, визначення фармакофорів лікарських засобів, розробка de novo дизайну медикаментів для лікування різних захворювань, прогнозування фармакологічної активності лікарських засобів, білок-лігандні взаємодії при реакції між фізіологічно активними речовинами препаратів та біомолекулами медикаментів. (монографія „Квантова фармакологія” (2012).

4. Нанофармакологія. Встановлено, що оксиди наноміді і наносрібла проявляють більш виражені протимікробні властивості, ніж оксиди даних металів звичайних розмірів. Спільно з Інститутом хімії поверхні імені О.О. Чуйко НАН України розроблена нова лікарська форма на основі нанодисперсного кремнезему – суспензія нанодисперсного кремнезему, яка зменшує токсичність таких сполук як натрію фторид і натрію нітрит, а також протитуберкульозних препаратів: ізоніазиду, піразинаміду, етамбутолу, що різняться механізмом негативного впливу на організм і хімічною структурою. Спільні дослідження проводять спільні також Інститутом хімії поверхні ім. О.О. Чуйко НАН України, Інститут біоколоїдної хімії ім. Д.Ф. Овчаренка НАН України, Інститут біохімії ім. О.В. Палладіна НАН України, кафедрою фізики функціональних матеріалів КНУ ім. Тараса Шевченка з вивчення фізичних, квантово-хімічних і фармакологічних властивостей лікарських засобів, а також кафедрами Національного медичного університету імені О.О. Богомольця. (монографії „Нанофармакологія” (2011); „Основи наномедицини” (2011); „Нанонаука, нанобіологія, нанофармація”; Природні наноструктури та наномеханізми” (2012); „Аминокислоты – наноразмерные молекулы” (2014).

5. Клінічна фармакологія. Провів фундаментальні та прикладні дослідження з клінічної фармакології, які узагальнені у 6 монографіях та 9 довідниках з клінічної фармакології. Наукові дослідження з клінічної фармакології спрямовані на розробку раціональних схем лікування різних захворювань і попередженню побічної дії лікарських засобів. Розроблена класифікація побічної дії ліків (монографія „Осложнения фармакотерапии” (1980). Вперше виданий у 1986 році довідник „Справочник по клинической фармакологии и фармакотерапии”, який витримав 2 видання. Довідник „Рецептурный справочник врача” витримав 8 видань, загальним тиражем 1 млн. 300 тисяч екземплярів і багато років є настільною книгою лікарів різних спеціальностей. У довіднику „Рецептурный справочник врача эндокринолога” (1990) узагальнені клініко-фармакологічні властивості лікарських засобів, що застосовуються в ендокринології. В монографії „Нестероїдні протизапальні препарати: ефективність, доступність і прийнятність для пацієнта” (2011) викладені клініко-фармакологічні властивості даної групи препаратів.

Досліджував різні аспекти педіатричної клінічної фармакології, зокрема, адреноміметиків, адреноблокаторів, серцевих глікозидів, метаболітних, ферментних та імунотропних препаратів. Експериментальні дослідження, а також плідна співпраця з кафедрами педіатрії університету дозволили розробити рекомендації з раціонального застосування цих препаратів для лікування хворих дітей. Результати проведених досліджень знайшли своє відображення в монографіях: „Неотложная помощь в педиатрии”, 1976; „Врачебная рецептура в педиатрической практике. Принципы дозирования лекарств детям”. В кн. „Фармакотерапия в педиатрии”, 1980; “Фармакология кардиоактивных средств в раннем онтогенезе”, 1982.

В наукових дослідженнях значна увага приділена вивченню клініко-фармакологічних властивостей препаратів рослинного походження з метою розробки науково обґрунтованих рекомендацій по їх застосуванню у медичній практиці. Співпраця з Центральним ботанічним садом НАН України дозволила вперше встановити важливий науковий факт, що ефірні масла рослин мають властивість утворювати комплекси з токсичними хімічними речовинами та виводити їх з організму, призводячи до його детоксикації. На основі цієї теоретичної закономірності були розроблені композиції ефірних масел рослин і запропоновані для застосування в клінічній практиці. Результати цих досліджень узагальнені у монографіях з фітотерапії: “Растительные лекарственные средства”, 1983; „Рецепты сборов лекарственных растений. Нетрадиционные методы лечения”, 1992; “Клінічна фітотерапія. Природа лікує”. Спільно з співробітниками Національного технічного університету „Київська політехніка” отримано оригінальний препарат рослинного походження карбюлозу, що виводить радіонукліди, солі важких металів та нітрати з організму. Карбюлоза рекомендована МОЗ України для широкого застосування в клінічній практиці.

Дослідженнями кафедри фармакології та клінічної фармакології і Інституту геронтології НАМН України вивчені фармакологічні властивості водорості спіруліни. Препарат спіруліна рекомендований для застосування в клінічній практиці. Спільно з співробітниками Інституту фармакології і токсикології НАМН України та Житомирським науково-дослідним інститутом хмільництва розроблений препарат корвалдин, який широко застосовується в медичній практиці для лікування різних захворювань. За останні роки отримано і впроваджено в медичну практику комбіновані рослинні препарати кораргін, ладостим, кардіолік. Розроблені препарати рослинного походження гермогран і леворкс застосовуються для лікування хронічних отруєнь, в тому числі у людей, що постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській атомній станції. Результати цих досліджень узагальнені в монографіях: „Фитонциды в эргономике”, 1986; Фитонциды в медицине”, 1990; „Екологічна фармакологія”, 2000; „Спирулина и здоровье”, 2000. Наукові інтереси охоплюють також історію фармакології та клінічної фармакології. Ним написані змістовні наукові роботи з історії розвитку української фармакології та клінічної фармакології, які узагальнені у монографії „Історія лікознавства”, 2014.

Наукової навчально-методичної діяльності з викладання фармакології та клінічної фармакології. Розробив програму цих дисципліни для вищих медичних закладів, а також став співавтором підручників з фармакології, виданих у тому числі українською, російською, англійською, грузинською, румунською мовами. У 1982 р. вперше в Україні організував викладання клінічної фармакології в Київському медичному інституті ім. О.О. Богомольця. Для підготовки студентів з цієї дисципліни видано підручники «Клінічна фармакологія» (2008) і «Clinical Pharmacy» (2010), навчальні посібники «Клінічна фітотерапія» (2006), «Клиническая фармация» (2009) «Побічні реакції серцево-судинних засобів» (2010).

Вивчав  фармакологію препаратів рослинного походження. Встановив, що ефірні масла рослин мають властивість  утворювати комплекси з ксенобіотиками та виводити їх з організму. Розробив ряд композицій ефірних масел рослин і запропонував їх для застосування в клінічній практиці. Отримав оригінальний препарат рослинного походження – карбюлозу, що виводить радіонукліди і солі важких металів з організму, рекомендований МОЗ України для широкого застосування в клінічній практиці. Дослідженнями квантової фармакології встановив, що специфічна активність медикаментів зумовлена наявністю та розміщенням реакційних центрів їх молекул від чого залежить лікувальна активність медикаменту. Розробив раціональні схеми  лікування різних захворювань з врахуванням побічної дії  лікарських засобів. Проводить пошук антидотів проти хімічних речовин аліфатичної структури, фосфорорганічних похідних та ін. Ним розроблено оригінальні засоби, що не мають аналогів у світі, які можна застосовувати для дезинфекції, дезактивації та ідентифікації хімічних сполук ( преперати -ветазоль, водозоль, дермазоль,санапін).
Автор понад 830 наукових праць, в тому числі 37 монографій, 23 підручники, 14 довідників і посібників для лікарів, 5 посібників для студентів, 3 словники, 2 книги, 10 методичних рекомендацій, 17 робіт опубліковані у зарубіжних журналах, 51 патент. Підготував 22 доктори і 60 кандидатів медичних наук.
Член президії асоціації фармакологів України, Міжнародного союзу фундаментальної та клінічної фармакології, наукової ради з теоретичної та профілактичної медицини НАМН України, редколегії 7-ми наукових журналів та 3-х медичних газет, 2-х спеціалізованих вчених рад по захисту кандидатських і докторських дисертацій та Державного експертного центру МОЗ України. Почесний професором Тернопільського державного медичного університету імені І.Я. Горбачовського. Брав активну участь в просвітницькій діяльності, часто виступав у ЗМІ, друкувався в газетах, виступав з науковими доповідями на міжнародних та вітчизняних конгресах, конференціях і симпозіумах.
Член правління Українського наукового товариства фармакологів та кардіологів, член 2-х спеціалізованих вчених рад по захисту кандидатських і докторських дисертацій, президії Асоціації фармакологів України та Державного фармакологічного центру МОЗ України, член редколегії 6-ти наукових журналів та двох медичних газет.
Нагороджений орденом “Знак пошани”, Почесною грамотою Кабінету Міністрів України, Почесною грамотою  Київського міського голови, медалями Ярослава Мудрого  і академіка М.П. Кравкова .
Основні наукові праці:”Осложнения фармакотерапии”(1980); “Фармакология кардиоактивных средств в раннем онтогенезе”(1982); “Физическая химия и клиническая фармакология сердечных гликозидов”(1985); „Справочник по клинической фармакологии и фармакотерапии”(1986-1987, 2 видання); „Биохимическая  фармакодинамика”(1991); „Фармакологія”(1980-2007, 10 видань, в т.ч. англійською, румунською, грузинською мовами); „Рецептурный справочник врача”(1981-2003, 8 видань); “Микросомальная  ферментная система  организма” (1996 ); “Клінічна фітотерапія” (2003); “Кардиопротекторы” (2005); “Справочник безрецептурных препаратов” (2004-2007).