Настала зима, сонечко низько стоїть над горизонтом навіть опівдні. Сонячним променям у цей період потрібно долати більші відстані щоб досягнути поверхні землі. Ультрафіолетові промені діапазону В (280-315 нм) розсіюються в атмосфері, в той час як промені діапазону А (315-400 нм) доходять до Землі, хоча і ослаблені. Поповнення організму людини вітаміном D3 у цю пору року за рахунок сонячних променів на більшій території України є дуже обмеженим. Мабуть, з цим пов’язане досить широке використання, особливо молоддю, шезлонгів (ліжок) для засмаги в салонах краси.
Що собою являє засмага. Ще захисна реакція шкірного покрову людини на дію небезпечного фактора. Механізм цієї реакції дуже складний і не зовсім ще вивчений. «Засмага появляється за рахунок утворення в шкірі людини меланіну — основного пігменту людського організму, що надає забарвлення не тільки засмаглій шкірі, а й волоссю, віям, райдужній оболонці. Еритема і пігментація не є стадіями одного й того самого процесу, хоч і настають одна за одною. Максимальну пігментоутворювальну дію справляють промені довжиною хвилі 340 нм, що не збігається з максимумом еритемної чутливості шкіри. Місцем утворення меланіну є базальні клітини (мегалобласти), в яких він утворюється з тирозину, діоксифенілаланіну (продукт окиснення тирозину) та продуктів розпаду адреналіну.
Гігантські сітчасті молекули меланіну затримують і знешкоджують біологічно активні уламки білкових молекул, що були зруйновані УФВ (ультрафіолетовим випромінюванням), перешкоджають їхньому потраплянню у внутрішнє середовище організму. Гранули меланіну поглинають видиме і коротке інфрачервоне випромінювання, запобігаючи перегріванню глибоких тканин організму. Саме такі дві основні захисні функції меланіну» (Сухан В.С. Климатологія і кліматотерапія: методичні рекомендації. Ужгород, 2012).
Фахівці ВООЗ у своїй фундаментальній праці «Ultraviolet Radiation – Environmental Health Criteria 160» присвятили цій проблемі спеціальний розділ, у якому проаналізували стан наукових розробок на той час у вирішенні вічного питання «користь-шкода» від застосування УФВ з косметологічною метою. На даному етапі розвитку цивілізованих країн населення сприймає засмагу як показник здоров’я та достатку. Останнє, мабуть, пов’язане з уявленням людей про матеріальні можливості відпочивати на курортах, розташованих в субтропічних і тропічних зонах.
У різних пристроях для засмаги, в тому числі і в спеціальних ліжках, використовуються люмінесцентні лампи, які можуть випромінювати ультрафіолетові промені як в діапазоні В (280-315 нм), так і в діапазоні А (315-400 нм), в залежності від підібраного люмінофору. Спектр та інтенсивність випромінювання є принциповими характеристиками, які дають можливість з гігієнічних позицій оцінити цей виріб. На жаль, у більшості випадків ви не знайдете точні спектральні характеристики ламп, які використовуються в пристрої.
Коли виробники хочуть зняти з себе відповідальність за можливі негативні наслідки використання штучних джерел УФВ у побуті, вони відсилають до лікарів. Але я впевнений, що багато сімейних лікарів, які вчилися ще за підручниками колишнього СРСР, мають не зовсім точні уявлення про механізми дії УФВ у залежності від його спектрального складу. У той період домінувало уявлення, що біологічна агресивність УФВ збільшується лінійно зі зменшенням довжини хвилі. Сучасні знання про біологічну активність УФВ базуються на експериментальних даних і понятті біологічної ефективності, коли ефективність на піковій довжині хвилі приймається за одиницю, а на інших частотах визначаються долі цієї ефективності.
Ефективність по краях цього діапазону відрізняється на порядки від пікової. Побудовані криві біологічної ефективності, наприклад, щодо утворення вітаміну D, показують, що біологічно активним є діапазон УФВ від 200 нм до 315 нм, в той час як еритемний ефект поширюється до 400 нм. І тут же варто зауважити, що крива онкогенної дії мало відрізняється від еритемної. Той чи інший біологічний ефект залежить від дози, яка вимірюється в джоулях/м2. Ця величина являє собою добуток потужності випромінювання (Вт/м2) на певній частоті на час дії в секундах. Проте для отримання бажаного ефекту дозу опромінення можливо утворювати варіюючи згаданими вище складовими в певних межах, але не більше ніж у 5 разів. За чутливістю до ультрафіолетового випромінювання всі люди по класифікації Фітцпатрика (Fitzpatrick), діляться на 6 груп від світлошкірих до темношкірих. Українці частіше всього відносяться до 3 групи.
Засоби штучної засмаги спочатку випускали з лампами, що генерують УФВ діапазону В, а зараз – діапазону А. Проте ствердження підприємців, що останні вироби є абсолютно безпечними, не відповідає дійсності. УФВ діапазону А не безпідставно вважається причиною базально-клітинного раку шкіри, або утворення меланоми.
Враховуючи викладене вище, фахівці ВООЗ та Міжнародного комітету з неіонізуючого випромінювання розробили певні рекомендації, щоб зменшити ризик можливого негативного впливу процедур засмаги на здоров’я людини. Не рекомендується використання солярію з косметичною метою. Тим, хто ігнорує цю рекомендацію, варто прислухатись до наступного.
Людям 1-2 типу шкіри не рекомендовано користуватись соляріями, бо для них ризик раку шкіри дуже високий. Будь-якій особі з великою кількістю невусів (родимок), схильністю до веснянок, важких сонячних опіків у минулому, особливо в дитинстві, або з сімейним анамнезом злоякісної меланоми не слід використовувати ліжка для засмаги з лампами УФВ А. Між іншим, варто пам’ятати, що є досить велика кількість ліків, а іноді і косметичних засобів, які можуть збільшувати чутливість людини до УФВ.
Регулярне опромінення УФВ А не повинно перевищувати двох сеансів на тиждень, 30 сеансів на рік або 30 мінімальних еритемних доз (МЕД) на рік. Тут, мабуть, буде доречним зауважити, що нині це поняття суттєво змінилося. Бажаючі можуть поглибити свої знання, прочитавши «Технічний звіт Міжнародного Комітету з Освітлення (CIE Technical Report. Action spectrum for the production of previtamin D3 in human skin. CIE 174:2006. ISBN 3901906509) » та стандарт ISO 17166.
Ми розуміємо, що жага бути красивою в молодому віці, особливо у жінок, переважить всі розумні доводи про небезпеку застосування ліжок для штучної засмаги. Проте спробуємо викласти основні відомі нам на даний час факти про ризики для здоров’я людини, які несе застосування ультрафіолетових джерел для штучної засмаги шкіри людини. Вибір, як завжди, за Вами.
Наведемо один з багатьох прикладів, який свідчить про згадані вище ризики. Зростання захворюваності на рак шкіри у Данії вчені пов’язали з широким використанням ліжок для засмаги. В боротьбу включилась система захисту громадського здоров’я в країні. Об’єднавши зусилля законодавчої та виконавчої влади, підприємців, підключивши засоби масової інформації, науковців, у Данії добились наступного результату. Поширеність недавнього використання соляріїв у Данії знизилася з 32% та 18% до 13% та 8% для жінок та чоловіків, відповідно. За оцінками, результати кампаній у 2007-2015 роках дозволили скоротити кількість випадків раку шкіри з більш ніж 5000 (746 злоякісна меланома, 1562 сквамозно-клітинного раку (SCC), 2673 базально-клітинного раку (BCC). Науковці прийшли до висновку, що підтримка постійного рівня використання соляріїв на рівні 2015 року за рахунок постійного тиску кампанії або впровадження структурних втручань потенційно може запобігти понад 750 випадкам раку шкіри щорічно у 2040 році та 16 000 випадків раку шкіри загалом протягом 2007–2040 років.
Ми тут не говоримо, що нерозумне використання штучних джерел УФВ може призводити від еритеми до «сонячних опіків», до старіння шкіри, або до кон’юнктивітів та катаракти. Під нерозумним використанням УФВ ми маємо на увазі застосування високих рівнів опромінення, тривалі експозиції, використання пристроїв УФВ не за призначенням, свідомі порушення рекомендацій фахівців. Сподіваємось, що всі добре знають, що без використання спеціальних захисних окулярів, які обов’язково повинні йти в комплекті до конкретного джерела УФВ, що надходить в торгові мережі, використовувати його суворо заборонено. Наголошуємо, саме спеціальні окуляри, а не звичайні сонцезахисні.
Окрім джерел УФВ стаціонарного характеру (типу ліжка), багато апаратів для ультрафіолетового опромінення мають портативний дизайн, який дозволяє використовувати їх удома або в інших зручних місцях. Деякі апарати мають регульовані параметри, такі як інтенсивність випромінювання, час експозиції та відстань від джерела випромінювання до шкіри, що дозволяє налаштовувати пристрій під індивідуальні потреби людини. Першою вимогою до таких пристроїв повинна бути відповідність міжнародним стандартам безпеки, щоб захистити користувача в побуті від можливих ризиків та побічних ефектів. Але ніщо не вбереже людину від негативних наслідків, коли вона свідомо буде порушувати інструкції фірми-виробника.
Треба добре пам’ятати, що при зменшенні відстані до джерела ультрафіолетового випромінювання зростає його потужність. Як збільшення потужності, так і збільшення часу експозиції та площі опромінюваної шкіри веде до зростання дози. Будь-яке почервоніння шкіри після процедури – це еритема, яка веде до збільшення ризику онкогенного впливу.
Якщо вже є таке непереборне бажання мати засмаглу шкіру, то, на наш погляд, краще застосувати косметологічні фарбники в салонах краси. Ці речовини майже завжди мають висновок державної експертизи щодо їх безпечності для людини та оточуючого середовища.
Тематичні наукові публікації в іноземних рецензованих журналах рекомендують для отримання D-вітаміноутворюючої дози наполовину зменшувати розраховану дозу УФВ для засмаги.
До 1991 року на території колишнього СРСР діяли спеціальні санітарні норми і правила щодо профілактичного УФ-опромінення широкого загалу населення – від працюючих дорослих до дитячого населення. Відповідними проєктними організаціями під наглядом гігієністів проектувались колективні ультрафіолетові опромінювачі для кімнат. Проте, як нам здається, вони базувались на хибних уявленнях про спектральну біологічну активність даного фактора. В деяких методичних матеріалах дозу опромінення УФВ рекомендувалось збільшувати від ј еритемної дози до 2 еритемних доз. Сучасні знання в цій галузі медицини цього не дозволяють, оскільки еритема після ультрафіолетового опромінення збільшує ризик розвитку того чи іншого раку шкіри. Тут ми не говоримо про фізіотерапевтичне застосування УФВ при тих чи інших захворюваннях. Там діють інші принципи.
Не менш важливою є вимога до джерел УФВ для опромінення людини, які надходять на ринок України, про їх відповідність Технічним регламентам відповідних діючих постанов КМ України.
Нині досить добре досліджено механізм утворення вітаміну D3 в шкірі людини. Ультрафіолетові промені діапазону В поглинаються 7-дегідрохолестерином у шкірі, що призводить до його перетворення на превітамін D3, який швидко ізомеризується під впливом температури тіла до вітаміну D3. Цей процес потребує часу і не зупиняється навіть після закінчення опромінення. Ось чому результат реакції шкіри людини під дією УФВ від певного штучного джерела при проведенні процедури визначення мінімальної еритемної дози зчитується на наступний день. Незважаючи на те, що уже визначено середні величини мінімальних еритемних доз для людей різного типу шкіри по Фітцпатріку (Fitzpatrick scale), будь-яку процедуру опромінення людини УФВ, у тому числі і профілактичну, варто починати з визначення індивідуальної мінімальної еритемної дози, оскільки чутливість різних людей до даного фактора сильно відрізняється. Це залежить від дуже багатьох причин.
Holick M.F. у своїх роботах, присвячених вивченню дефіциту вітаміну D3, стверджує, що опромінювання променями сонця певного спектрального складу лише рук і ніг протягом 5 – 30 хвилин (залежно від часу доби, сезону, широти та пігментації шкіри) в інтервалі 10 -15 годин доби двічі на тиждень дуже часто є достатнім для отримання профілактичної дози вітаміну D3. Цей вчений запропонував брати четверть мінімальної еритемної дози, щоб при опроміненні 25% шкіри людини отримати 1000 МО (міжнародних одиниць) вітаміну D3. Більшість дослідників розділяють таку позицію, хоча деякі рекомендують при розрахунку необхідної профілактичної дози УФВ, еквівалентної пероральному прийому 1000 МО вітаміну D3, орієнтуватись не на біоефективну криву еритемної дії, а на біоефективну криву D-вітаміноутворюючої дії. Ці криві суттєво відрізняються, про що йдеться в уже згаданому «Технічному звіті Міжнародного Комітету з Освітлення (CIE Technical Report. Action spectrum for the production of previtamin D3 in human skin. CIE 174:2). Розрахунки необхідної тривалості опромінення людини за еритемною кривою біоефективності УФВ дають більш завищені результати. Більша доза УФВ – більший ризик онкогенної дії.
Якщо ви вирішили самостійно в домашніх умовах поборотись з дефіцитом вітаміну D3 у вашому організмі, вам треба перш за все впевнитись, що в спектрі вибраного вами штучного джерела УФВ є електромагнітні хвилі в діапазоні від 250 нм до 315 нм. Крива D-вітаміноутворюючої дії починається з менше ніж 250 нм, проходить пік на 290-300 нм і потім різко спадає до 315 нм. А ось криву еритемної дії представляють як плато від менш ніж 250 нм до 300 нм і потім її стрімким падінням до приблизно 315 нм. Знання цього факту допоможе свідомо підбирати джерело УФВ за його спектром.
Ще раз наголошуємо, що ні в якому разі для процедури поповнення організму вітаміном D не рекомендуються експозиції, більш тривалі ніж ј тривалості для отримання мінімальної еритемної дози (МЕД), визначеної індивідуально для вас.
Еритемну дозу визначають у хвилинах за номером віконця, де еритема буде найменшою. У наукових публікаціях вчених радянських часів є і така думка, що фізіологічна доза складає 1/2 – 1/4 еритемної, а профілактична – 1/8 еритемної дози.
Індивідуальну МЕД краще визначити в спеціалізованій установі, яка, наприклад, займається наданням фізіотерапевтичних ультрафіолетових процедур або лікуванням псоріазу. Для її визначення застосовують біодозиметр БД-2, що є металевою пластиною з шістьма прямокутними отворами розміром близько 27×7 мм кожний. Вони закриваються рухомою заслінкою. Пластину вшивають у клейонку і фіксують на тілі хворого. Щоб визначити біодозу, біодозиметр накладають на ділянку опромінювання (при еритемотерапії) або на низ живота чи на іншу чутливу ділянку шкіри (внутрішня поверхня плеча, стегна) при загальному опроміненні. Зафіксувавши біодозиметр на потрібній ділянці шкіри, інші ділянки тіла закривають простирадлом. Опромінювач з увімкнутою і нагрітою лампою встановлюють перпендикулярно до поверхні опромінення на відстані 50 см від шкіри. Відкривають перший отвір біодозиметра і опромінюють шкіру під ним упродовж 30 с.
Далі через кожні 30с відкривають почергово наступні отвори, продовжуючи опромінювати ділянки під раніше відкритими отворами, доки не будуть опромінені всі 6 отворів. Через 2—6 год (пацієнт удома) підраховують смужки відповідно до отворів біодозиметра. Підрахувавши їх, неважко визначити час, потрібний для появи мінімально виявлюваної смужки, тобто визначити біодозу. Оскільки біодозиметр має 6 отворів, а час опромінювання шкіри під кожним із них збільшували на 30с, то час експозиції (опромінення) шкіри під 1-м отвором (у послідовності їх відкривання) має відповідати 3 хв, під 2-м —2 хв 30с, під 3-м — 2 хв, під 4-м — 1 хв 30 с, під 5-м — 1 хв, під 6-м — 30с. Звідси, якщо у хворого з’явилися 4 смужки, то зрозуміло, що мінімально виявлена з них відповідає 4-му отвору, тобто вона утворилася внаслідок опромінення впродовж 1 хв 30 с, що і становить відповідну біодозу. Для розрахунку біодози запропоновано таку формулу:
X = І • (n— m + 1),
де X — величина біодози; I — час опромінення кожного отвору біодозиметра; n — кількість опромінених отворів; m — кількість еритемних смужок.
Цей текст ми запозичили із методичного посібника Ужгородського університету удосконалення лікарів (Сухан В.С. Кліматологія і кліматотерапія : методичні рекомендації. Ужгород, 2012). Треба відразу сказати, що стандарт ISO 17166 дає дещо інше уявлення про мінімальну еритемну дозу (MED).
Не завадить у сертифікованих лабораторіях провести визначення концентрації вітаміну D3, щоб бути впевненим, чи варто вам його поповнювати. Може ваш раціон харчування досить збалансований і в ньому є риб’ячий жир, печінка тріски, жирний оселедець, скумбрія, червона риба (сьомга, лосось, горбуша), курячий жовток, ікра червона зерниста, яйце куряче, гриби і інші продукти і цього досить для підтримання концентрації 25-гідроксивітаміну D, 25-(ОН)D в крові не нижче 30 нг/мл. У невеликих кількостях в деяких рослинних продуктах харчування (лісні гриби, картопля, соняшникова олія, овес, зелень петрушки, кропива ) міститься вітамін D2. Хоча дослідження вчених з Університету Суррея і Університету Брайтона (Великобританія) показали істотні відмінності між цими двома його формами – D2 (ергокальциферол) і D3 (холекальциферол).
Вважається, що використання суберитемних доз УФВ не приводить до передозування концентрації вітаміну D3 в крові людини, оскільки включаються захисні механізми, відпрацьовані природою в процесі еволюції.
Ми виклали свою думку, яка базується на тих знаннях, які ми почерпнули з наукової літератури, а за вами рішення – використовувати, чи ні штучні джерела УФВ для запобігання дефіциту вітаміну D3 у зимовий період.
Автор: провідний науковий співробітник лабораторії фізичних факторів довкілля ДУ «Інститут громадського здоров’я імені О.М. Марзєєва НАМН України», доктор медичних наук, професор Акіменко В.Я.
Джерело інформації: