25 листопада у конференц-залі залі фізико-хімічного корпусу Національного медичного університету імені О.О. Богомольця відбулася Всеукраїнська нарада «Медичне забезпечення потерпілих та учасників АТО: проблеми та шляхи їх вирішення», у якій взяли участь учасники АТО, керівництво МОЗ України -т.в.о. міністра охорони здоров’я України, член-кореспондент НАМН України Василь Лазоришинецьта керівництво НАМН України (її президент, академік НАМН України Андрій Сердюк та два віце-президенти — академіки НАМН України Юрій Кундієв та Віталій Цимбалюк), радник Президента і новообраний народний депутат України Ольга Богомолець, очільники обласних департаментів та управлінь охорони здоров’я, військових госпіталів та центрів ветеранів війни з усіх регіонів країни, ректори медичних університетів, представники депутатського корпусу, силових структур, міжнародних та волонтерських організацій, громадськості тощо
Президент НАМН України, академік Андрій Сердюк зупинився на низці найболючіших питань, над якими НАМН плідно співпрацює з МОЗ України. Установи академії долучилися до надання медичної допомоги усім постраждалим ще з перших днів Революції Гідності. І значно розширили їх у зв’язку з військовими діями на Сході країни. Створена і постійно діє оперативна група під головуванням віце-президента академії, академіка НАМН України В. Цимбалюка, яка контролює і спрямовує цю важливу роботу. В кожному клінічному інституті системи НАМН України, а їх 26, створені запаси медикаментів, хірургічного інструментарію, витратних матеріалів, по дві мобільні високоспеціалізовані бригади за профілем установи, які за першим же дзвінком чи покликом готові прийти на допомогу в медичні заклади ширшого профілю. Провідні співробітники інститутів стали консультантами шпиталів. НАМН України підписано угоди зі Службою безпеки України та Міністерством оборони України щодо надання високоспеціалізованої високотехнологічної медичної допомоги співробітникам цих відомств. У зоні постійної уваги та турботи вчених-клініцистів знаходяться не лише учасники АТО, а й переселенці, прості люди, які пережили руйнування рідних домівок і власної долі. Загально визнано, що ніщо так негативно не впливає на моральний психологічний стан солдата в бою, як відсутність своєчасної належної медичної допомоги.
Як повідомив доповідач, аналіз ситуації щодо медичного забезпечення в зоні АТО за участю представників відповідних міністерств і відомств, громадських і волонтерських організацій неодноразово виявляв, що проблеми лікування, евакуаційного забезпечення, підготовки кадрів, постачання відповідного майна та обладнання, а також наукового супроводу медичної допомоги здебільшого виникає у загально-організаційній і нормативно-правовій площинах. Такою самою є природа труднощів розуміння особливостей бойової патології із забезпеченням наступності надання медичної допомоги в межах медичної евакуації, оперативного виявлення вузьких ланок в системі медичного забезпечення та вжиття адекватних коригуючих заходів. Тому виникла нагальна потреба в додаткових організаційних заходах щодо співпраці військово-медичних вузів між собою і з цивільними закладами та установами охорони здоров’я і Національної академії медичних наук.
На переконання оратора, особливу увагу слід звернути на розвиток медико-психологічної підготовки як серед бійців, так і серед переселенців.Тому було вирішено створити в кожному клінічному закладі системи НАМН України відповідні відділення медико-психологічної допомоги, а кількість відповідних виділених ліжок кожний інститут визначатиме самостійно. Наприклад, ДУ «Інститут медицини праці НАМН України» виділив на цю проблему половину ліжкового фонду. Специфіка сучасних збройних конфліктів полягає в тому, що безповоротні втрати серед населення нерідко перевищують ці показники серед військових, що задіяні в антитерористичних операціях на сході України. Це передбачає тісну співпрацю цивільної і військової систем охорони здоров’я, об’єднання їх зусиль. Адже кожна з медслужб може ефективно функціонувати лише за загальними правилами. Відтак виникає необхідність у спільному документі, що містить загально-організаційні і нормативно-правові засади. Йдеться про правила, принципи та підходи, що обов’язкові для всіх і дозволяють скоригувати міжвідомчі дії для посилення загального ефекту. Мова йде про інтеграцію не як про просто об’єднання ресурсів і можливостей, а як процес взаємного доповнення функцій і ланок, яких не вистачає. Виходячи з цього, ще 28 серпня поточного року на ім’я Президента України було підготовлено листа за підписом радника Президента України, директора Національного інституту стратегічних досліджень В. Горбуліна, у якому пропонувалося розглянути на засіданні Ради національної безпеки і оборони (РНБО) ініціативно опрацьований проект військово-медичної доктрини України. В ініціативному опрацюванні даного документу брали участь всі начальники медичних служб міністерств та відомств, всі, хто розуміються на цій проблемі, і, звісно, МОЗ України та НАМН України. 13 листопада 2014 р. на засіданні РНБО були визначені пріоритетні напрямки розвитку та вдосконалення медичного забезпечення Збройних сил України та інших військових формувань, а наступного дня Президент підписав відповідний Указ про Рішення РНБО України щодо невідкладних заходів із забезпечення державної безпеки, в якому Кабінет Міністрів України визначено відповідальним за доопрацювання доктрини. Указом також передбачено необхідність вжиття заходів щодо забезпечення санітарно-академічного благополуччя населення, насамперед в Донецькій і Луганських областях; вдосконалення системи забезпечення державного санітарно-епідеміологічного нагляду; опрацювати питання відновлення військової медичної підготовки у вищих медичних навчальних закладах — тобто відтепер лікарі будуть знову виходити зі стін своїх alma mater при лейтенантських погонах. Основне призначення доктрини — служити підґрунтям для оптимізації структурних та кількісних потужностей у системі медичного забезпечення конгруентно з проголошеними воєнними загрозами та характером можливих конфліктів; поточними і перспективними завданнями щодо сценаріїв застосування збройних сил, а також політичними, соціально-економічними, демографічними, військово-технічними умовами і можливостями України. На завершення виступу президент НАМН України висловив сподівання, що результати нинішньої всеукраїнської наради внесуть вагомі корективи в таку необхідну спільну роботу зі збереження життя і здоров’я бійців АТО і населення України.
