Сьогодні на державному рівні проводиться надзвичайно напружена і багатопланова робота щодо максимально можливого стримання проникнення коронавірусної хвороби 2019 з-за кордону в Україну і її подальшого поширення на території держави.
Згідно з законами України «Про санітарне та епідемічне благополуччя населення» (1994), «Про захист населення від інфекційних хвороб» (2000), «Міжнародними медико-санітарними правилами» (2005) організація та проведення профілактичних і протиепідемічних заходів, зокрема, щодо санітарної охорони територій України, обмежувальних заходів стосовно хворих на інфекційні хвороби та носіїв інфекції покладаються на органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, державної санітарно-епідеміологічної служби, заклади охорони здоров’я, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, а також на громадян. Обмеженням підлягають усі ті види господарської та іншої діяльності, що можуть сприяти поширенню інфекційних хвороб. Види і тривалість обмежувальних протиепідемічних заходів встановлюються залежно від особливостей перебігу інфекційної хвороби, стану епідемічної ситуації.
У ситуації, що склалася з коронавірусною хворобою 2019, надзвичайно важливим є рішення Ради національної безпеки і оборони щодо відновлення в нашій країні санітарно-епідемічної служби, а також посади і статусу Головного державного санітарного лікаря. Вважаємо, що такі заходи значно посилять протиепідемічну складову як біологічної, так і національної безпеки нашої країни в цілому.
Сьогодні, на жаль, потенціал профілактичних і протиепідемічних заходів не може бути реалізований повною мірою, оскільки санепідслужбу постановою Кабміну №348 від 29.03.2017 р. ліквідовано, а завдання і функції з реалізації державної політики в сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення і здійснення контролю (нагляду) за дотриманням вимог санітарного законодавства покладені на Держпродспоживслужбу та Державну службу з питань праці, які підпорядковані, Мінекономрозвитку, а не Міністерству охорони здоров’я України.
Постановою Кабінету Міністрів України №226 від 29.04.2015 року базова спеціальність «Медико-профілактична справа» вилучена з переліку галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти. Набір студентів і підготовка лікарів-гігієністів та епідеміологів, яка здійснювалась на медико-профілактичних факультетах ВМНЗ України, — припинені. Впродовж чотирьох останніх років на медичних факультетах студенти навчаються за спеціальностями «лікарська справа» і «педіатрія», спеціальність «медико-профілактична справа» відсутня.
Штатні посади лікарів-гігієністів і епідеміологів у новостворених державних структурах, на які покладені функції колишньої Держсанепідслужби — Держпродспоживслужбі, Держпраці, регіональних лабораторних центрах, а також відповідних підрозділах Збройних сил України, МВС, СБУ, Прикордонній службі, Державному управлінні справами, де структури СЕС збережені, але під іншими назвами, заповнені лише на 30—50% і в таких умовах не можуть поповнюватися.
Крім того, змінами до постанови Кабінету Міністрів України №226 від 29.04.2015р. введено нову спеціальність «Громадське здоров’я», але така підготовка бакалаврів і магістрів, на жаль, не передбачає одержання лікарської кваліфікації, що унеможливлює виконання ними функцій лікаря-гігієніста та епідеміолога. Запропоновані для громадського здоров’я бакалаврські і магістерські навчальні програми підготовки фахівців, наприклад, епідеміологів-біостатистиків, не передбачають формування навіть елементарних знань і умінь з загальної і спеціальної епідеміології інфекційних захворювань. Відсутня складова, яка стосується прояву законів епідеміології, рушійних сил епідемічного процесу, можливості впливу на джерело інфекції, механізм і фактори передачі збудника інфекції, сприйнятливий людський організм за рахунок використання широкого арсеналу санітарно-гігієнічних і медико-профілактичних заходів.
ОДНЕ З ПЕРШОЧЕРГОВИХ — КАДРОВЕ ПИТАННЯ
Тому цілком зрозумілим і очевидним є той факт, що питаннями гігієни і епідеміології, зокрема епідеміології інфекційних хвороб, можуть займатися лише лікарі, тобто особи, які одержали повну медичну освіту за відповідною медико-профілактичною спеціальністю.
Отже, нагальна проблема щодо відновлення санітарно-епідеміологічної служби в Україні, яке б враховувало кращий європейський і світовий досвід і водночас не відкидало національні надбання, перевірені історією, вимагає вирішення низки завдань. На нашу думку, одним із першочергових на сьогодні є кадрове питання. Воно може бути вирішено за рахунок внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України №266 від 29 квітня 2015 року «Про затвердження переліку галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти» в галузі знань «Охорона здоров’я» (шифр галузі 22), з введенням спеціальності «Гігієна і епідеміологія».
Упевнені, що завдяки рішучим та активним діям Президента нашої країни, усіх державних структур, покликаних забезпечити національну безпеку, Міністерства охорони здоров’я, лікарів, медичної громадськості, всієї свідомої частини нашого суспільства, будуть створені всі умови для максимально можливого зменшення поширення коронавірусної хвороби 2019 та її наслідків.
Джерело: https://day.kyiv.ua/uk/article/cuspilstvo/nebezpeky-ta-vyklyky
