Пройшло вже 5 років…
17 січня 2017 року пішов з життя видатний український вчений в галузі профілактичної медицини, визнаний лідер біоетичного руху в Україні і світі, директор Інституту медицини праці (зараз ДУ «Інститут медицини праці імені Ю.І.Кундієва НАМН України»), академік Національної академії наук України і Національної академії медичних наук України, перший віце-президент НАМН України, Заслужений діяч науки і техніки, двічі лауреат Державної премії в галузі науки і техніки ЮРІЙ ІЛЛІЧ КУНДІЄВ. Він був видатним вченим-гігієністом, широко відомим у світі, що збагатив науку здобутками першорядного значення в галузі медицини праці. Вся діяльність вченого пов’язана з Інститутом медицини праці НАМН України, де відбулося його становлення як вченого від аспіранта до директора (62 роки загального стажу, 52 – на посаді директора).
Ю.І. Кундієв продовжував працювати до останнього дня свого життя. Його вагомий внесок у розвиток медичної науки: розробка і впровадження методів масової профілактики захворювань, активна участь в роботі багатьох міжнародних організацій (ВООЗ, МОП, ЮНЕП, ЮНІСЕФ та ін.), а також його громадська діяльність, удостоєні багатьох державних нагород.
Ю.І. Кундієв в останні роки особливу увагу приділяв вихованню молодих вчених, пишався своїми учнями, надавав можливість для самостійної творчої роботи, оцінюючи не тільки їх професіоналізм, а також загальну культуру і широту кругозору. Видатному вченому була властива виключно висока працездатність, захопленість справою, почуття нового, вимогливе ставлення до себе і свого оточення, принциповість та доброзичливість. Незважаючи на всі труднощі, які виникали в його житті, він залишався оптимістом.
Викликає глибоку повагу його ставлення до свого вчителя і наставника Л.І. Медвідя, його родини. Він говорив, що з часом відносини учня і вчителя переросли в родинні, Юрій Ілліч вважав його другим батьком. В наш час такі відносини зустрічаються не часто. Іноді зв’язок учня з вчителем закінчуються майже відразу після отримання диплому.
Академік Ю.Кундієв завжди з глибоким сумом спостерігав за зниженням уваги Держави до науки, до вчених, до їх потреб, до незатребуваності результатів наукових розробок. Юрій Ілліч часто з закордонних відряджень привозив багато наукових матеріалів, розповідав про нові віяння в науці. Він впроваджував у роботу Інституту нові, актуальні для свого часу наукові ідеї (проблеми азбестозу, нанотехнологій, генетичних досліджень в профпатології), піднімаючи престиж і авторитет наукової установи.
Юрій Ілліч відрізнявся умінням чітко визначати потенційні можливості кожної окремої людини і знайти їм адекватне використання на благо Інституту та Суспільству. Він повною мірою володів постулатами теорії управління для блага Інституту медицини праці, НАН та НАМН України.
З роками Юрій Ілліч становився більш досвідченим вченим, його погляди ставали все більш масштабнішими, крісло просто директора Інституту – занадто тісним, він все більше відповідав критеріям державного рівню, а з деяких питань – світового. Його дії відзначалися майже завжди принциповою позицією, високим професіоналізмом, відданістю ідеям профілактичної медицини.
Всіх вражала його життєлюбність і стійкість в подоланні фізичних недугів. Я пам’ятаю, коли він маючи за плечима 79 років, переніс операцію на серці і на третьому тижні полетів у Швейцарію на конференцію. Коли вже в 89 років, він хворий, виснажений фізично, схудлий, знаходився на лікуванні, то призначав візити в зручний для нього час, намагаючись, і, це в нього виходило, по 2 години бути активним, веселим, здатним вести розмови на наукові, політичні й побутові теми.
Згадуються весь час слова Юрія Ілліча: «Є різні учні і є різні вчителі, є прізвища, а є імена…». Саме для нас, не прізвищем, а іменем увійшов у наше життя та в історію медицини Ю.І. Кундієв.
Член-кореспондент НАМН України,
Завідуюча лабораторії епідеміологічних досліджень
Ду «Інститут медицини праці імені Ю.І.Кундієва НАМН України»
Антоніна Максимівна Нагорна
