Парламентські слухання “Про реформу охорони здоров’я в Україні”

654

Медична реформа є однією з найочікуваніших для українських громадян, проте втілення довгострокових та системних змін цього року так і не розпочато. Натомість українці спостерігали за протистоянням Комітету Верховної Ради з питань охорони здоров’я (далі — Комітет) та профільного міністра, яке саме й зупинило процес змін. Проте ні для кого не секрет, що модель охорони здоров’я, що існує на сьогодні, є громіздкою та застарілою, неефективною та корупційною, при цьому населення не отримує якісних послуг.
“/uploads/videos/serduk-PrSl.mp4″>Парламентські слухання президент НАМН Андрій Сердюк 9,36 Mb

Оксана Корчинська, перший заступник голови Комітету, підняла тему інформування пацієнтів про залишки ліків та виробів медичного призначення, закуплених за державні кошти. Вона звернулась до міністра з проханням дати розпорядження в регіони, щоб двічі на місяць кожна лікарня вивішувала на своїх дошках таку інформацію: «У нас є 2 регіони, що впровадили такий сервіс. Це Київ і Одеська обл., де громадяни можуть вільно отримати інформацію, які саме ліки наявні. Для пацієнтів це нововведення надзвичайно важливе».

На думку Володимира Руденка, директора Всеукраїнської громадської організації «Аптечна професійна асоціація України» (далі — АПАУ), однією з головних проблем, яка на сьогодні негативно впливає на діяльність фармацевтичної галузі, є відсутність державного регулятора. Державна служба України з лікарських засобів (далі — Держлікслужба) знаходиться в процесі реорганізації, відсутнє її керівництво, що фактично призупинило роботу органу. Як наслідок, аптеки відкриваються без ліцензії, працюють без спеціалістів з фармацевтичною освітою та мають всі умови для реалізації неякісної продукції. Крім того, через недієздатність державного регулятора неможливо прийняти нові Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами (далі — Ліцензійні умови), і вирішувати ці проблеми потрібно негайно. АПАУ просить Верховну Раду звернутися до Кабміну та МОЗ з вимогою завершити реорганізацію Держлікслужби. Метою прийняття та затвердження нової редакції Ліцензійних умов є не тільки встановлення правил ведення фармацевтичної діяльності, але й підняття її стандартів до європейського рівня.

У своєму виступі В. Руденко порушив питання професійного самоврядування:

«Фармацевтична галузь є соціальною. Представники професійних та аптечних асоціацій потребують об’єднання з метою саморегуляції нашої діяльності. Такий досвід є у багатьох європейських країн. Відповідно, від підвищення стандартів діяльності виграє в першу чергу пацієнт, заради якого ми працюємо. Саме тому впровадження самоврядування у фармацевтичній діяльності є необхідним та важливим кроком. Однак підходити до його введення потрібно зважено».

Він також підкреслив, що галузь очікує на прийняття нової редакції Закону України «Про лікарські засоби». Однак, детально проаналізувавши всі наявні проекти зазначеного закону, АПАУ пропонує або розширити перелік регламентованих законопроектом питань, або прийняти закон більш широкого профілю про фармацевтичну діяльність. Це унормує правила ведення фармацевтичної діяльності, зменшить кількість аптек, які працюють без дотримання стандартів, підвищить рівень фармацевтичної галузі країни в цілому та стане запорукою європейського рівня впровадження аптечної діяльності, виробництва та дистрибуції ліків.

Народний депутат Костянтин Яриніч висвітлив питання державно-приватного партнерства. Для того, щоб такий механізм повноцінно запрацював в Україні, інвестор має розуміти, яку частку вартості послуги, наданої пацієнту, йому компенсує держава. Необхідно надати медичному закладу статус, який би забезпечив його автономність та самоврядування, а також перейти на фінансування за принципом «гроші йдуть за пацієнтом». У кінцевому результаті виграють всі: пацієнт отримає якісні і доступні медичні послуги, держава — відновлену інфраструктуру та новітнє обладнання, інвестор — дохід, а лікарі й медичних персонал — гідну заробітну платню. Народний депутат поділився досвідом Кіровограду, де було залучено іноземні інвестиції через механізм державно-приватного партнерства. Так, 17 червня на базі Кіровоградського обласного онкологічного диспансеру було відкрито Український центр томотерапії.

Владислав Онищенко, голова правління громадської організації «Союз споживачів медичних послуг, лікарських засобів та виробів медичного призначення», підкреслив, що державна політика щодо лікарських засобів має спрямовуватися на гарантоване забезпечення якості, безпечності та ефективності лікарських засобів; рівного доступу населення до основних препаратів при помірній вартості, та раціонального їх застосування. На його думку, існуюча в країні контрольно-дозвільна система щодо ліків не відповідає сучасним вимогам функціонування фармацевтичного ринку та неспроможна в повному обсязі ефективно та неупереджено забезпечити виконання її основних завдань. Україна потребує впровадження національної політики щодо лікарських засобів.

Народний депутат Ігор Шурма, член Комітету, зазначив, що реформа відбудеться, якщо Міністерство почує практичних спеціалістів:

«МОЗ живе своїм життям, а регіональна медицина — своїми проблемами. Як можна дізнатися про проблеми регіону, якщо за весь період часу не проведено жодної колегії МОЗ? Комунікація керівництва Міністерства з фахівцями взагалі відсутня. Людям треба казати, що реформа — це системна робота, яка потребує 3, 5, 10 років, і розповідати, до чого вони прийдуть у результаті її втілення».

Ірина Сенюта, завідуюча кафедрою медичного права Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, підкреслила, що Україна має пришвидшити ратифікацію міжнародних зобов’язань. Це Конвенція про права людини та біомедицину, а також Факультативний протокол до Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права. Ці документи забезпечують реалізацію прав людини. Потребують змін Основи законодавства України про охорону здоров’я. Це зміни не лише інституту закладу охорони здоров’я чи ландшафту фінансування, а також дуже важливо внести зміни до правового статусу людини й громадянина, оскільки там є чимало контраверсій і суперечностей.

Ірина Сисоєнко, заступник голови Комітету, констатувала, що за рік роботи Верховної Ради не прийнято жодного законопроекту, який би дійсно був направлений на реформу охорони здоров’я.

Під час звіту Уряду Прем’єр-міністр вперше наголосив на необхідності термінових змін в медичній сфері. В умовах обмежених ресурсів фінансування медичних закладів має відбуватися за принципом оплати за кількість та якість наданих послуг. Це безпосередньо вплине й на підвищення заробітної плати медичних працівників, яка має пропорційно залежати від кількості пролікованих пацієнтів.

У форматі децентралізації країни фінансування потрібно віддати до місцевих бюджетів, як і закупівлю лікарських засобів, медичного обладнання з урахуванням потреб конкретної громади.

Стосовно атестації лікарів, то І. Сисоєнко також погодилася, що цю функцію необхідно передати від держави до професійних самоврядних організацій, щоб саме вони були зацікавлені й самостійно організовували підвищення кваліфікації медичних працівників, захищали їх інтереси та активно працювали над мінімізацією лікарських помилок.

Підводячи підсумки, О. Богомолець запропонувала присутнім до кінця тижня надати свої рекомендації щодо реформування, які знайдуть своє відображення в рекомендаціях, підготовлених за результатами цих парламентських слухань, та мають стати дорожньою картою для Комітету й Міністерства. Вона також запросила фахівців взяти активну участь у засіданнях Комітету.