13 січня 2024 року виповнилось 105 років від дня народження Людини з великої літери, мудрого Вчителя, фундатора створення Академії медичних наук України, засновника провідної школи терапевтів та кардіологів в Україні і світі, засновника і першого директора Інституту терапії, що носить її ім’я, Жінки з міжнародним визнанням, яка пройшла складні шляхи війни, кавалера багатьох орденів, високо кваліфікованого Педагога і Лікаря, відомого у світі Науковця, видатної Особистості, Почесного громадянина міста Харкова №1 – академіка Любові Трохимівни Малої (13.01.2019 – 14.04. 2013 рр.)
Любов Трохимівна народилася у Запорізькій області, але її життя тісно пов’язане з м. Харковом. Починаючи з навчання у Харківському медичному інституті та продовжуючи його в аспірантурі цього ж закладу після участі у другій Світовій війні, все її подальше життя до останнього подиху проходило у м. Харкові, який вважала для себе рідним.
Свою наукову діяльність Академік присвятила вивченню особливостей серцево-судинної системи спочатку при туберкульозі, а згодом при атеросклерозі, ішемічній хворобі серця, гіпертонічній хворобі, гострому інфаркті міокарда, серцевій недостатності; дослідженню пресорних і депресорних систем нейрогуморальної регуляції при захворюваннях внутрішніх органів; фундаментальним дослідженням в кардіології, гастроентерології, нефрології, пульмонології, клінічній фармакотерапії. Автор понад 700 наукових праць, 32 монографій.
Л. Т. Мала була видатним лікарем, талановитим вченим і педагогом, прекрасним організатором системи охорони здоров’я, засновником системи надання допомоги хворим на ГІМ, одним з провідних ініціаторів з’їздів терапевтів України, учасником численних міжнародних конгресів, брала активну участь у суспільному житті. Піонерські роботи Л. Т. Малої сприяли визнанню терапевтичної школи Харківщини як в Україні, так і за її межами.
Любов Трохимівна була вимогливим, суворим Учителем, не терпіла неуваги до хворого, запізнень на роботу. Учні Любові Трохимівни – це тисячі студентів, яким вона читала лекції з курсу внутрішніх хвороб, сотні підготовлених нею спеціалістів вищої кваліфікації – кандидатів і докторів медичних наук.
Для Л.Т. Малої була притаманна висока культура, вона знала напам’ять великі фрагменти прози і поезії, цитувала їх точно і завжди до місця, була добре обізнана в історії Стародавнього світу, любила читати, слухати українські народні пісні, розбиралася в класичній музиці, літературі, живописі, часто відвідувала концерти, любила прогулянки містом, дбайливо ставилася до дітей співробітників. Л.Т. Мала відома також як «відданий читач» Харківської наукової медичної бібліотеки, де працювала і у вихідні дні, і під час відпустки до пізнього вечора, готуючи матеріал до нових лекцій та публікацій.
Академік Л.Т. Мала була взірцем загальнолюдських та професійних здібностей, провідні риси її характеру, улюблені фрази, цитати стали «крилатими» для учнів Великого терапевта.
Любов Трохимівна завжди дбала про своїх батьків, після їх смерті влаштовувала дні пам’яті, завжди відвідувала їх поховання у рідних місцях Оріхівського району Запорізької області, які зараз, на жаль, перебувають під окупацією загарбників.
За видатні наукові та людські досягнення Біографічний інститут США в 1996 році присвоїв Л.Т. Малій почесне звання «Людина року» і нагородив «Міжнародним культурним дипломом пошани» (1997). Міжнародний Європейський біографічний центр (Кембридж, Велика Британія) з 1998 року включає її ім’я в видання «2000 видатних вчених XX століття». За цикл фундаментальних праць з кардіології Л.Т. Мала стала посмертно Лауреатом Державної премії України (2003).
Харків’яни, учні та колеги Любові Трохимівни пам’ятають і цінують цю неординарну людину. Ім’я Любові Трохимівни Малої відоме не тільки серед медичної спільноти в Україні і за її межами, а й серед пересічних громадян. Вона хотіла і вміла робити добро, і досягла успіху в цьому, як ніхто інший. Їй присвячували книжки, поетичні збірки. Про академіка Л.Т. Малу та її школу написано понад 350 популярних публікацій. За життя вона набула всенародного визнання, а після смерті – світлу пам’ять.
Академік Л.Т. Мала – двічі Герой країни, її ім’ям названий проспект, де розташований ДУ «Національний інститут терапії імені Л.Т. Малої НАМН України», галузева академічна премія, обласна стипендія для молодих вчених. Про пам’ять щодо цієї видатної Людини свідчать меморіальні дошки на будівлі Національного Інституту терапії та Харківського національного медичного університету, в яких вона працювала багато років, меморіальна композиція на будинку, в якому вона жила, бронзовий бюст на могилі, погруддя перед Зимовим садом нашої Установи.
Життя та діяльність Любові Трохимівни Малої – це взірець служіння своїй професії, своєму народу, своїй країні – Україні. У 2019 році Інститут, що носить її ім’я відсвяткував 100-річчя Академіка, а у 2020 році – своє 40-річчя.
Сьогодні ДУ «Національний інститут терапії імені Л.Т. Малої НАМН України» став не тільки пам’яттю про Великого Лікаря, а й свідченням того, що життя, присвячене служінню людині, завжди залишає слід в серцях і пам’яті поколінь. Співробітники установи згадують яскравий творчий шлях видатного вченого, зберігають і продовжують традиції Л. Т. Малої в своїх наукових дослідженнях, розвивають лікувальну та просвітницьку діяльність.
Про неї не хочеться говорити в минулому часі. Сьогодні ми віддаємо їй данину як живій легенді нашої медицини, берегині і славному продовжувачу традицій вітчизняної терапевтичної школи, видатній особистості XX століття. Вченому, Лікарю, Учителю і Людині з Великої Літери.
Вічна і світла пам’ять…
Джерело інформації: ДУ «Національний інститут терапії імені Л.Т. Малої НАМН України»
