ВОЛОСОВЕЦЬ Олександр Петрович

3265

Народився 26.09.1961 р., член-кореспондент Національної  академії медичних наук України, обраний 13.09.2010 р. за спеціальністю «педіатрія», лікар-педіатр вищої категорії (1996 р.), доктор медичних наук (1998 р.), професор (2000 р.), відмінник освіти України (2007 р.), Заслужений діяч науки і техніки України (2009 р.), Державний службовець V рангу. Завідувач кафедри педіатрії № 2 Національного медичного університету імені О.О.Богомольця (з 1997 р.).


Відомий вітчизняний вчений в галузі педіатрії та неонатології. Основні напрямки наукової діяльності: дитяча кардіоревматологія та алергологія, проблеми екологічної педіатрії, ультразвукова діагностика в педіатрії та неонатології, організація охорони здоров’я. Автор концепції багатофакторного впливу екотоксичних факторів, важких металів та радіонуклідів цезію-137 на розвиток екологічно обумовленого синдрому дезадаптації системи кровообігу та кардіоміопатій у дітей, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС.

Зробив суттєвий внесок у розробку та впровадження нових діагностичних та терапевтичних підходів до найбільш поширених захворювань серця та легень у дітей. Його наукові дослідження в сфері розробки шляхів ступеневого застосування раціональної антибіотикотерапії пневмонії та внутрішньо клітинних інфекцій, ехографічної діагностики природженої та набутої кардіальної патології, підходів до застосування протизапальної та невідкладної терапії та дослідження динаміки стану здоров‘я дитячого населення за роки незалежності дозволили суттєво покращити ефективність діагностики та лікування дитячих хвороб та зменшити рівень летальності у закладах охорони здоров’я та малюкової смертності.

Є автором низки наукових праць, присвячених дослідженню зростання поширеності хвороб дитячого населення у залежності від ступеня забруднення регіонів внаслідок аварії на ЧАЕС та інших техногенних чинників. Так, протягом 1994-2017 рр. в Україні має місце найвищий темп приросту серед інших класів хвороб захворюваності дітей на новоутворення (+162,3%) та поширеності новоутворень у дитячого населення (+211,7%). Зазначене збільшення, вочевидь, буде зберігатися у динаміці найближчих років на відміну від поширеності інших класів хвороб дитячого населення, зокрема у областях з територіями радіоекологічного контролю.

Окремий цикл наукових робіт присвячений проблемі кадрового забезпечення медичної галузі, особливо педіатричної здоровоохорони, де дефіцит дитячих лікарів впливає на якість і доступність медичної допомоги.

Волосовець О.П. є автором 965 наукових праць, серед яких  – 57 навчальних посібників, книг і довідників, 9 підручників і 12 монографій, 16 винаходів.

Підготував 3 докторів медичних наук, 16 кандидатів медичних наук і 2 докторів філософії за спеціальністю «педіатрія».

Співавтор Етичного кодексу лікаря України. Є розробником Типових програм під­готовки сту­ден­тів ме­дичних фа­культетів з фаху «Дитячі хвороби», Ти­пової про­гра­ми і плану підготовки фа­хів­ців у ма­гістратурі з фаху «Педіатрія», які за­т­вер­­дже­ні МОЗ України. За його ініціативи щорічно проводяться Всеукраїнські науково-практичні Сідельниковські читання «Актуальні питання педіатрії», які нараховують 25 наукових сесій.

Є членом Медичної ради МОЗ України (з 2019 р.), заступником Голови Вченої Медичної Ради МОЗ України (з 2007 р.). Головою Комісії МОЗ України з оцінки якості освіти (з 2002 р.). Заступником Голови Координаційної ради з післядипломної освіти Міністерства охорони здоров’я України (з 2004 р.). Віце-президентом Асоціації педіатрів України (з 2022 р.), членом Наукової ради з клінічної медицини при Національній Академії медичних наук України (з 2010 р.). Головою Комітету медичної освіти і безперервного розвитку лікарів УФПМО, членом правління Всеукраїнського лікарського товариства (з 2016 року). Науковий секретар СФУЛТ (з 2021 року). З 1997 по 2017 рік був Головним позаштатним дитячим кардіоревматологом МОЗ України.

Неодноразово залучався ЄвроБюро ВООЗ у якості експерта з кадрових ресурсів. Є членом Національної комісії України у справах ЮНЕСКО (2007 р.), членом Вченої ради НМУ та Спеціалізованих вчених рад при Національному медичному університеті
імені О.О. Богомольця. Почесний Професор Тернопільського державного медичного університету імені І.Я. Горбачевського.

У 1986 році брав участь в евакуації дитячого населення із зони відчуження. Учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.       

Лауреат Української премії імені доктора Г.Г. Рекевега (2005 р.). Нагороджений Дипломом Президії НАМН України (2007 р.), медаллю ім. академіка М.Д.Стражеска «За заслуги в охороні здоров’я» (2009 р.), орденом Преподобного Іллі Муромця ІІІ ступеня (2011 р.). Кавалер ордену «За заслуги» ІІІ ступеня (2021 р.). Неодноразово відзначений Почесними грамотами та подяками МОЗ України, МОН України, Національної академії медичних наук України, Академії педагогічних наук України, Київської міської державної адміністрації.


Службова адреса: 01601, Київ. Бульвар Шевченко, буд. 13, Національний медичний університет імені О.О. Богомольця Міністерства охорони здоров’я України