(07.02.1938-05.11.2021 рр.), член-кореспондент Національної академії медичних наук України, обраний 03.10.2002 року за спеціальністю «гематологія», доктор медичних наук (1983), професор (1983), директор Інституту клінічної радіології ДУ «Науковий центр радіаційної медицини АМН України» (1986 – 2011), генеральний директор ДУ «Науковий центр радіаційної медицини АМН України» (2000 – 2011), завідувач відділу гематології та трансплантології Інституту клінічної радіології (з 2000), заслужений діяч науки и техніки України (2006), лауреат державної премії України в галузі науки и техніки (2007).
Один з провідних учених в галузі клінічної та експериментальної гематології. Ним започаткована дитяча гематологічна служба в Україні. Створив наукову школу “Радіаційна імуногематологія”. Основні напрями наукових досліджень: механізми розвитку та лікування гемобластозів, гіпоаплазій кровотворення; патогенез вражень гемопоезу при дії іонізуючого випромінювання епідеміологія радіаційноіндукованих лейкемій та споріднених захворювань; широкопланові аспекти радіаційної медицини та імуногематології; розробка та впровадження методів трансплантації стовбурових клітин з периферичної крові, кісткового мозку та пуповинної крові.
Вперше науково обґрунтував і втілив в практику концепцію відновлення гемопоетичного мікрооточення при лейкеміях. З’ясував патогенез порушень кісткової тканини при злоякісних гемобластозах, розробив методи діагностики та оригінальні методи лікування цих ускладнень. Впровадив сучасну терапію ранніх і віддалених онкогематологічних ефектів у дітей та дорослих, постраждалих внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, сформулював програму профілактичних заходів з мінімізації стохастичних ефектів опромінення.
Впровадив в клінічну практику метод трансплантації аутологічних та алогенних стовбурових клітин периферичної крові та кісткового мозку при радіаційноіндукованих гемобластозах і гемопатіях та цілу низку нових діагностичних методів і лікувальних програм для найпоширеніших серед населення геморагічних захворювань.
Автор 587 наукових праць, у тому числі 12 монографій та 11 авторських свідоцтв.
Голова експертної проблемної комісії “Гематологія і трансфузіологія” МОЗ та НАМН України, член вченої ради ННЦРМ, член Наукового відділення при Президії НАМН з теоретичної та профілактичної медицини, член центрального формулярного комітету Державного експертного центру МОЗ України, член проблемної комісії «Радіаційна медицина» МОЗ та НАМН України, член спеціалізованої вченої ради із захисту докторських та кандидатських дисертацій за фахом “гематологія та трансфузіологія”, член вченої ради Інституту клінічної радіології ННЦРМ. Член редакційної колегії журналів «Український журнал гематології та трансфузіології», «Український медичний часопис», «Кров», «Проблеми остеології», редакційної ради журналу “Acta medical Nagasaki-ensia”.
Нагороджений орденом “За заслуги” III ступеня, Почесною грамотою Верховної Ради України, Міжнародним орденом Сократа (Великобританія), медаллю “1500-летие Киева”, знаком “Ветеран праці”. Володимир Бебешко є кавалером трьох орденів(III, II та I ступенів) святого равноапостольського Володимира.
Основні наукові праці: “Evaluation of acute radiation syndrome patients with computerized database” (1996); “Медицинские последствия аварии на Чернобыльской АЭС. Книга 2. Клинические аспекты Чернобыльской катастрофы”( 1999); “Вплив радіаційних та інших чинників Чорнобильської катастрофи на здоров’я дітей: сьогодення і майбутнє”(2001); “Health effects of Chornobyl fccident” (2003); “18-річниця Чорнобильської катастрофи. Погляд у майбутнє: матеріали парламентських слухань” (2004); “Interim analysis of efficacy of fludarabine vs fludarabine and cyclophoshyamide regimens in patients with CLL “(2005); „Острый радиционный синдром и его последствия»(2006); монографія «Медичні наслідки Чорнобильської катастрофи: 1986-2011 рр.», посібник для практичних лікарів «Радіобіофізичні та медико-гігієнічні наслідки Чорнобильської катастрофи: шляхи пізнання та подолання» (2017).
