Сергій Комісаренко, академік, Член президії НАМН України, під час засідання президії НАМН України, звернув увагу усіх присутніх до одного вкрай важливого для національної безпеки держави взагалі, та до біобезпеки,як її найголовнішої складової, зокрема, питання.
Для того, щоб успішно боротися з проблемами особливо небезпечних інфекцій, а також інфекцій, які мають серйозні соціально-економічні наслідки для суспільства (грип, СНІД тощо), в країні повинна бути створена інфраструктура лабораторій, які можуть визначати патогени, їх чутливість до антибіотиків, до інших чинників, які повинні обов’язково забезпечити безпеку людей, які працюють в цих лабораторіях з цими патогенами. Абсолютно в кожній країні, навіть у країнах Африки, існують такі лабораторії, які називаються лабораторіями 3 – 4 рівня біобезпки за міжнародною класифікацією (BiosafetyLevel 3 and 4).В нашій країні, нажаль, немає жодної сертифікованої лабораторії рівня BSL-3 та BSL-4. В той же час нещодавно у Верховній Раді України було зареєстровано проект Закону України № 4015 від 24.01.2014 «Про заборону розміщення іноземними державами, наддержавними утвореннями, організаціями або фізичними особами вірусно-біологічних лабораторій 3 та 4 (найвищих) рівнів біологічної безпеки на території України». За словами С. Комісаренка, цей законопроект може переслідувати політичну мету, а саме – не використовувати іноземну допомогу при будівництві таких лабораторій, хоча власним коштом України на сьогодні цього зробити не може.
Проте цей закон носить більш широкий характер, адже мова йде не лише про іноземні організації, а про те, що взагалі усі лабораторії, які існують в Україні, а на часі їх не існує, або ті, які добудовуються, категорично заборонити. С. Комісаренко зазначив, що цей закон можна назвати як такий, який спрямований на широке поширення особливо небезпечних інфекційних захворювань, на значне погіршення стану здоров’я людей і на підвищення їхньої смертності. Він містить, зокрема, за словами С. Коісаренка повністю абсурдні речі, тому що коли йдеться про лабораторії рівня BSL-3 і BSL-4, говориться, що вони мають працювати під підвищеним тиском, видаючи заражене патогенами повітря на дослідників і потім назовні, хоча у всьому світі вони працюють за абсолютно іншими принципами. Він повідомив, що вже підготував відповідний лист до Голови Верховної Ради України та голів Комітетів, які опікуються цими питаннями, а саме Комітету з питань національної безпеки і оборони, Комітету з питань охорони здоров’я і Комітету з питань науки і освіти щодо цього законопроекту, але дивує те, як взагалі можна булі запропонувати такий закон.
Адже боротьба із інфекційними захворюваннями передбачає обов’язкову присутність таких лабораторій!
Крім того, є ще один важливий момент. У світі існує Конвенція про заборону біологічної зброї. Згідно цієї конвенції, однією із сторін, підписавши яку є Україна, вона повинна забезпечити надійну систему національної біобезпеки та боротьби з інфекційними захворюваннями. В продовженні цієї Конвенції йде мова про те, що вразі якщо самі країни не можуть цього забезпечити, інші країни-донори мають обов’язково їм допомагати. Тобто міжнародна допомога, чи то інформаційна, чи то матеріальна, чи то допомога обладнанням, є просто обов’язковою для всіх країн-учасниць цієї Конвенції, яких зараз налічується 167. Крім того, ВООЗ, членом якої також є Україна, передбачає наявність у країні системи боротьби з інфекційними захворюваннями саме такого рівня.
Він нагадав присутнім, що у 2009 році, під час одного із засідання Ради національної безпеки і борони (РНБО) України, яку, як відомо, очолює Президент, було прийнято рішення про те, що в Україні має місце вкрай низький рівень біобезпеки (в УказіПрезидента україни № 1124/2009 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29 грудня 2009 року «Про стан соціально-демографічного розвитку, охорони здоров'я і ринку праці в Україні» зокрема йдеться про необхідність забезпечити до 2011 року вдосконалення міжвідомчої інтегрованої мережі лабораторій для моніторингу і контролю за можливими загрозами біологічного та хімічного походження – прим. ред.). Вочевидь, такі закони готувалися без участі відповідних фахівців, зокрема наукового потенціалу інститутів НАМН України.
Святослав Ханенко, народний депутат України, Голова підкомітету з питань законодавчого забезпечення реформування системи охорони здоров'я, медичної освіти та науки Комітету з питань охорони здоров’я України, повідомив, що з його ініціативи у Комітеті створена інституція, яка називається «Консультанти комітету». Він нагадав, що відповідно до закону України «Про регламент Верховної Ради України» усі законопроекти, які надходять на розгляд вищого законодавчого органу, проходять через відповідні комітети. Він наголосив на тому, що те, що відбувається на сьогодні із законодавчими ініціативами у сфері охорони здоров’я, е катастрофою, і запропонував об’єднати зусилля науковців, досвідчених управлінців і клініцистів і спрямувати їх на формування ефективного законодавства у цій життєво необхідній для суспільства сфері. Для цього, на його думку, необхідно сформувати таку структуру, яка буде займатися розробкою законодавчих ініціатив у сфері охорони здоров’я та здійснювати експертизу тих законодавчих ініціатив, які приходять у Верховну Раду. І з відповідною пропозицією про їїстворення народний депутат України і звернувся до Президії НАМН України.
Коментуючи це повідомлення, Андрій Сердюк, академік, Президент НАМН України зазначив, що Академія не стоїть осторонь законотворчості. Він запропонував підтримати пропозицію народного депутата України щодо створення структури із розробки та експертної оцінки законодавчих ініціатив у сфері охорони здоров’я, та залучити до участі у її роботі усіх зацікавлених членів Президії НАМН України.
Олександр Устінов«Український медичний часопис» http://www.umj.com.ua/article/71953/prezidiya-namn-ukraini-biobezpeka-derzhavi-zakonodavche-zabezpechennya-ta-osnovni-napryamki-rozvitku-medichnoi-nauki