Народився 22.02.1940 р., академік Національної академії медичних наук України, обраний 31.05.2017 р. за спеціальністю "військова епідеміологія, інфекційні хвороби"; доктор медичних наук (1981), професор (1983). Заслужений діяч науки і техніки України (1995), лауреат Всеукраїнської премії ім. С. Подолинського (2005), лікар-інфекціоніст вищої категорії, «Відмінник охорони здоров’я», завідувач кафедри інфекційних хвороб з епідеміологією, шкірними і венеричними хворобами (з 1981), проректор з наукової роботи Тернопільського державного медичного університету ім. І.Я. Горбачевського (1983-2004).
Вчений в галузі інфекційних хвороб, епідеміології та військової епідеміології. Описав 7 раніше невідомих клінічних симптомів інфекційних хвороб. Вперше розробив термографічну семіотику гострих респіраторних інфекцій, вірусних гепатитів, харчових токсикоінфекцій, шигельозу, лептоспірозу, оперізувального герпесу та інших хвороб і запропонував термографічні критерії їх диференційної діагностики. Поглибив знання про механізм лікувальної дії різних видів ентеросорбентів, антиоксидантів, гепатопротекторів, імуностимуляторів й обґрунтував доцільність їх поєднаного застосування при поширених інфекційних захворюваннях. Запропонував метод колоносорбції при гострих кишкових інфекціях, що суттєво пришвидшує клінічне одужання і забезпечує санацію кишечнику від патогенних мікроорганізмів без додаткового застосування антибактерійних засобів. Доведено можливість підвищити лікувальну ефективність рекомбінантних α-інтерферонів та індукторів інтерфероноутворення при вірусних гепатитах за умови попередньої дезінтоксикації організму ентеросорбентами. Розроблено аерозольну інтерферонотерапію гострих респіраторних вірусних інфекцій і вперше апробовано новий вітчизняний препарат нуклеїнової кислоти (нуклекс) й доведено їх високу клінічну ефективність. Отримано і впроваджено в лікарську практику протилептоспірозний алогенний імуноглобулін, за допомогою якого вдалося утричі знизити летальність при тяжких формах недуги. Ініціатор створення і автор двох підручників з військової епідеміології (2002, 2015 рр.), які впроваджено у навчальний процес на профільних кафедрах медичних університетів і Української військово-медичної академії. Узагальнив світовий досвід з медичної протидії біотероризму і розробив низку пропозицій для лікувально-профілактичних закладів й Міністерства охорони здоров`я. Опублікував серію статей з актуальних питань медичної протидії біотероризму, військової епідеміології, біоетики та історії боротьби з інфекційними хворобами в Україні. Долучився до складання навчальних програм і перших компакт-дисків та віртуальних програм з епідеміології та інфекційних хвороб.
Автор 753 наукових і понад 200 публіцистичних й науково-популярних праць, у т.ч. 48 книг (монографій, підручників, посібників, довідників), 61 патента і авторських свідоцтв на винаходи.
Створив наукову школу інфекціоністів. Підготував 17 докторів і 36 кандидатів наук.
Голова Асоціації інфекціоністів України, член Європейського товариства з хіміотерапії інфекційних хвороб, дійсний член Нью-Йоркської академії наук, дійсний член Наукового товариства ім. Т. Шевченка, почесний член Польського товариства лікарів-епідеміологів та інфекціоністів і Товариства інфектологів Литви, академік Академії наук вищої освіти України, ініціатор створення і головний редактор всеукраїнського щоквартального науково-практичного медичного журналу «Інфекційні хвороби» (з 1995), член редколегій (рад) 15 українських і зарубіжних фахових журналів, член Вченої медичної ради МОЗ України, член експертної ради ВАК України (1997-2001 рр.).
За співредакцією і співавторством Михайла Андрейчина випущено колективне керівництво для лікарів «Грипп (сезонный, птичий, пандемический) и другие ОРВИ» (Москва : ГЭОТАР-Медиа, 2012. ‒ 320 с.). Спільно з польськими науковцями здійснено поглиблений кластерний аналіз інфекційної та паразитарної захворюваності в Україні за роки її незалежності й у дітей і підлітків виявлено феномен гальмування смертності за умов істотного збільшення поширеності захворювань.
У 1997 р. очолив ініціативну групу, зусиллям якої було створено Асоціацію інфекціоністів України. Відтоді й дотепер є президентом Асоціації. За його керівництва вже проведено 5 з’їздів інфекціоністів України, 38 пленумів і науково-практичних конференцій, рекомендації яких враховуються Міністерством охорони здоров’я. Почесний професор ДУ "Інститут мікробіології та імунології ім. І.І. Мечникова НАМН України" (м. Харків). З 2003 р. очолює Тернопільський осередок Наукового товариства імені Т. Шевченка, за його редакцією випущено 10 томів наукових праць осередку та ряд інших видань.
Нагороди: Почесна медаль Фонду миру, срібна медаль ВДНГ, Почесні грамоти Верховної Ради України, Кабінету Міністрів і Міністерства охорони здоров’я, медаль «Ветеран праці», медаль Агапіта Печерського НАМН України, нагорода Ярослава Мудрого АН вищої школи України, орден Архистратига Михаїла і медаль А. Річинського за значний внесок у духовність України.
Основні наукові праці: «Теплобачення в медицині» (1990); «Бактериальные диареи» (1998), «Шигельоз» (2002), «Епідеміологія екстремальних умов з курсом військової епідеміології» (2002), «Біотероризм. Медична протидія» (2005), «Інфекційні хвороби у загальний практиці та сімейній медицині» (2007), «Infectious diseases: підручник» (2007); «Черевний тиф (нове про патогенез, діагностика, лікування)» (2009); «Вірусні гепатити і рак печінки» (2010); «Гострі респіраторні вірусні інфекції» (2011), «Епідеміологія: підручник» (2012), «Інфекційні хвороби: підручник» (2012), «Infectious diseases: підручник» (2015). «Професійні інфекційні хвороби» (2014), «Військова епідеміологія з епідеміологією надзвичайних ситуацій» (2015) .
Служб.: 46001, м. Тернопіль, Майдан Волі, 1, Тернопільський державний медичний університет ім. І.Я. Горбачевського МОЗ України. Тел.: (+380) 352 52-47-25. Е-mail: mandre@meta.ua .