Відкрито меморіальну дошку на честь видатного українського вченого-педіатра академіка Олени Лук’янової та науковий музей, присвячений її життю й діяльності
У Києві на стрімкій Лук’янівці, серед завжди зеленої оази, раптом виникають посеред широкої панорами сучасні будівлі, архітектурно спроектовані й поєднані у справжній цілісності — немовби мати й її майбутнє дитя напередодні пологів. Це відомий у світі Інститут педіатрії, акушерства та гінекології НАМН України, або, як його називають в ужитку, ІПАГ.
Майже шість десятиліть тут працювала й близько двадцяти років керувала закладом талановитий дитячий лікар та організатор медичного захисту материнства і дитинства Олена Михайлівна Лук’янова. Власне, цей «острів надії» в його сучасних параметрах — її дітище.
Меморіальну дошку, де стисло постає науковий та суспільний портрет Мами всіх дітей України, як влучно назвав героїню події, відкриваючи церемонію пошани, президент НАМН України академік Андрій Сердюк, й життєпис — у вигляді музею — цієї звичайної людини з незвичайною біографією, урочисто було відкрито 13 січня, в день її народження. Олені Лук’янівні виповнилося б 96 років… Уже близько двох років вона вдивляється в нас із небес і в цих стінах, передусім, клопотами й мудрістю її наступника та учня академіка НАМН Юрія Геннадійовича Антипкіна, колишній багаторічний директор цього складного форпосту живе в сьогоднішніх діях і починаннях.
Меморіальний знак встановлено на лікувальному дитячому корпусі Інституту — фактичному символі шукань Олени Лук’янової. Тут же розташований музей — на четвертому поверсі дитячого корпусу, де зосереджені найсучасніші педіатричні клініки.
Цю унікальну структуру, передбачаючи її майбутнє, запропонувала і втілила в життя саме О. Лук’янова. Ось понад тридцять її книг, здебільшого в непоказних палітурках, проте й сьогодні актуальних, неповторні фото, починаючи з дитинства на Чернігівщині, де в селі Блистова батьки Льолі, як пестливо називали майбутнього професора, були вчителями, й кадрів її драматичної партизанської минувшини, де юна Оленка, ще студенткою першого курсу Київського медичного інституту, у з’єднанні М. Попудренка була і зв’язковою, і санітаркою, й бійцем.
Інститут відвідували інтелектуальні світила Європи та США, дивуючись унікальному задуму — поєднанню педіатрії та пологознавства, неначе в одній колисці. Колись тут, в ІПАГ, завдяки гостинності його керівника відбувся Всесоюзний з’їзд вчених-генетиків, присвячений темі запобігання природженим вадам. Недаремно тут свого часу стартував і зовсім новий, досі небачений напрямок у науці — медицина плоду. А коли сталася Чорнобильська трагедія, з ініціативи О. Лук’янової, почесного громадянина Києва, клініки Інституту відразу першими прийняли вагітних жінок із зони радіаційного лиха.
Інститут М. Амосова, Інститут О. Шалімова, Інститут О. Лук’янової… Власне, в суспільстві ці формули вже стали органічними. Та потрібні й офіційні акти. Тому думка академіка Сердюка, яку він висловив у своїй промові після зняття завіси з пам’ятного знаку, — ініціювати авторитетом і рішенням президії НАМН урядову постанову з надання ІПАГ імені його провідника й натхненника Олени Лук’янової, постає щиро очікуваним жестом справедливості.
Газета "День", №9-10, (2016)
Юрій Віленський
22.01.2016 р.
Джерело: http://www.day.kiev.ua/uk/article/cuspilstvo/beregynya-materynstva-i-dytynstva
