15 жовтня відбулось чергове засідання Президії НАМН України. Перше питання порядку денного було присвячено боротьбі з поліомієлітом в Україні.
Заслухавши доповідь директора ДУ «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського НАМН» професора Вікторії Задорожної, президія НАМН відзначає, що за час реалізації Глобальної ініціативи з ліквідації поліомієліту (з 1988 р.) кількість випадків цієї хвороби зменшилася більш ніж на 99% (з близько 350 тис.до 359 випадків у 2014 р.), а число ендемічних з поліомієліту країн – з 125 до 3 (Пакістан, Афганістан та Нігерія). Попереджено понад 10 млн. випадків інвалідності з дитинства. Незважаючи на досягнуті успіхи в боротьбі з поліомієлітом у світовому масштабі, проблема поліомієліту не тільки не втратила актуальності, а, навпаки, набула ще більшого значення у зв’язку з можливістю завозу «дикого» поліовірусу з територій, що залишаються ендемічними, відновленням його поширення на окремих територіях, які вважалися вільними від цього збудника, формуванням та циркуляцією вакциноспоріднених поліовірусів зі зміненими біологічними властивостями (дериватів) та подальшими зусиллями суспільства, спрямованими на досягнення кінцевої мети – сертифікації Земної кулі як території, вільної від поліомієліту.
В Україні в довакцинальний період щорічна кількість випадків паралітичного поліомієліту становила близько 4 тисяч. Завдяки впровадженню вакцинопрофілактики в 1959 р. захворюваність спочатку було знижено до спорадичних випадків, а в подальшому припинено циркуляцію «дикого» поліовірусу. Останній випадок, викликаний «диким» поліовірусом, був зареєстрований в Україні в 1993 р.
21 червня 2002 р. Європейський регіон ВООЗ, у тому числі й Україну, було сертифіковано як територію, вільну від циркуляції «дикого» поліовірусу та пов’язаних з ним випадків паралітичного поліомієліту. Підтримка такого статусу вимагає належного виконання програм імунізації, зокрема охоплення профілактичними щепленнями щонайменше 90 % дітей тих вікових груп, що підлягають вакцинації згідно з Календарем щеплень. Однак, починаючи з 2008 р., розпочалося зниження рівнів охоплення щепленнями проти поліомієліту населення України, зокрема 3-ма дозами вакцини ( 2007 р. – > 98 %, 2008 р. – 90,9 %, 2009 р. – 80,6 %, 2010 р. – 57,3 %, 2011 р. – 54,3 %, 2012 р. – 73,7 %, 2013 р. – 72 %, 2014 р. – 44,7 %, на 01.08.2015 р. – 17,3 %). Таким чином, протягом 7 років продовжував накопичуватися неімунний прошарок серед дитячого населення. Це поставило під загрозу не тільки статус нашої країни як території, вільної від поліомієліту, а й Європейського регіону загалом, всі попередні зусилля Європейського регіонального бюро ВООЗ, спрямовані на припинення циркуляції «дикого» поліовірусу в регіоні. Ще у 2012 р. за висновками 7-го засідання Незалежної ради з моніторингу щодо виконання Програми глобальної ерадикації поліомієліту, яке відбулося 29 – 31 жовтня 2012 р. у Лондоні, Україну у зв»язку з низьким рівнем охоплення дитячого населення з щепленнями проти поліомієліту знову було віднесено до країн високого ризику циркуляції «дикого» поліовірусу в разі його завозу ( поряд із країнами Африканського рогу, Кенією, Лівією, Сомалі, Угандою, Єменом) (Weekly epidemiological record, 16.12.2012, # 51/52? p. 512. – http://www.who.int/wer8751_52.pdf).
Згідно з рекомендаціями Незалежної ради з моніторингу, 25-ї, 26-ї та 28-ї нарад Європейської сертифікаційної комісії ( Копенгаген, 2011, 2012 та 2014 рр.) було рекомендовано в найкоротший термін виправити ситуацію щодо рівня охоплення 3-ма щепленнями проти поліомієліту та провести «підчищаючу» імунізацію тих дітей, хто не отримав за віком вакцинального комплексу. Незважаючи на те, що ситуація з імунопрофілактики поліомієліту в Україні була оцінена критично, рівні охоплення 3-ма дозами поліомієлітної вакцини і надалі залишаються низькими.
Аналіз рівня охоплення щепленням проти поліомієліту та показників серонегативності до поліовірусу по областях України свідчить про те, що натепер відсутній головний стратегічний елемент, який забезпечує контрольованість епідпроцесу, а саме ефективна імунопрофілактика. Ситуація, що склалася, сприяє ризику відновлення циркуляції «дикого» поліовірусу формуванню вакциноспоріднених поліовірусів вакцинного походження (VDPV – генетично змінених поліовірусів зі штамів Себіна, що в процесі циркуляції та пасажівчерез організм сприйнятливих осіб набувають властивості нейровірулентності та здатності викликати паралітичний поліомієліт із такою ж інвалідизацією дитини, як і «дикий» поліовірус).
У 2014 р. в Україні вперше було виділено 3 штами VDPV типу 2, що було додатковим підтвердженням необхідності негайного прийняття заходів з імунізації. Опосередкованим показником, що свідчив про високий потенціал формування VDPV, стала тенденція до збільшення кількості вакцинних штамів поліовірусу, які щорічно виділяють у рамках епіднагляду за ентеровірусними інфекціями від хворих на гострі кишкові інфекції та із проб стічних вод. Особливого значення цей факт набуває на тлі зменшення обсягів використання живої поліомієлітної вакцини та кількості обстежених осіб/досліджених проб.
30.06.2015 р. та 07.07.2015 р. у Закарпатській обл. виявлено 2 випадки гострих в»ялих паралічів у невакцинованих дітей віком 10 місяців та 4 роки. Випадки не мали епідеміологічного зв»язку та не були пов»язані територіально. Однак від обох дітей було виділено штами VDPV типу 1, які, за даними Європейського бюро ВООЗ, представленими на нараді в МОЗ України 03.09.2015 р., мали 17 однакових мутацій. Це свідчить про те, що обидва віруси є нащадками одного й того ж генетично зміненого VDPV ( с VDPV1), а випадки викликаного ним захворювання – як паралітичний поліомієліт, спричинений сVDPV1.
Президія Національної академії медичних наук України постановляє:
- Звернути увагу МОЗ України на те, що виходячи із ситуації, що склалася, єдиним заходом, який дозволить припинити циркуляцію сVDPV, забезпечити належний рівень специфічного захисту дитячого населення та підтримувати Україною в подальшому статус держави, вільної від поліомієліту, є якнайшвидше проведення турової імунізації дітей (3 тури), що народилися в 2008 р. та пізніше, з наступним плановим охопленням щепленнями на рівні 95 % та вище, як це було протягом багатьох десятиріч включно до 2007 р.
З метою попередження випадків вакциноасоційованого поліомієліту (ВАПП), який за своїми наслідками для пацієнта не відрізняється від інфекції, викликаної «диким» поліовірусом, перші 2 щеплення повинні проводитися інактивованою поліомієлітною вакциною (ІПВ), наступні – оральною (ОПВ), як це передбачено чинним Календарем профілактичних щеплень. Інтервали між щепленнями не повинні бути менше 30 днів.
- Враховуючи тривалий критично низький рівень охоплення щепленнями проти всіх інфекцій, які повинні контролюватися засобами специфічної імунопрофілактики, та загрозу ускладнення епідемічної ситуації з непередбачуваними наслідками, звернутися до Кабінету Міністрів України з проханням терміново вирішити питання забезпечення населення профілактичними вакцинами в повному обсязі відповідно до календаря щеплень.
