Заголовок

681

26 вересня 2013 року відбулося засідання президії Національної академії медичних наук України. Одним із питань повістки денної було питання про ситуацію в Україні з гепатитом С.
Заслухавши та обговоривши доповідь професора Задорожньої В.І. президія НАМН констатує, що за експертними оцінками, у світі інфіковано вірусом гепатиту С (HCV) від 500 млн. до 1 млрд. осіб. У розвинених країнах на долю цього гепатиту припадає 20% гострих та 70% усіх випадків хронічних гепатитів. Вважають, що більше 3% населення планети інфіковано HCV, і гепатит С є вірусною пандемією, яка за кількістю інфікованих у 4-5 разів перевищує ВІЛ-інфекцію. У 50-85% осіб, інфікованих HCV розвивається хронічний гепатит, який є основною формою захворювання.
 
Гепатит С є важливою медичною та соціальною проблемою для України. Офіційна реєстрація гепатиту С в Україні, переважно гострих жовтяничних форм інфекційного процесу, здійснюється лише з 2003 р., і матеріали щодо масштабів поширення цієї інфекції, її клініко-епідеміологічних характеристик на сьогодні все ще носять уривчастий характер та знаходяться у стадії накопичення. На тлі зниження показників захворюваності на гострий гепатит С, щорічно зростає захворюваність на хронічний гепатит С. За офіційними даними в Україні на хронічний гепатит С хворіє близько 1 170 000 осіб.
 
В ДУ «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського НАМН» ще у 2007 р. було розроблено та подано до МОЗ України проект концепції Загальнодержавної програми профілактики парентеральних вірусних гепатитів в Україні, яка в подальшому стала основою Державної цільової соціальної програми з профілактики, діагностики та лікування вірусних гепатитів на період до 2016 р.
 
У цьому проекті були детально представлені аналіз причин виникнення проблеми парентеральних вірусних гепатитів в Україні, можливі напрями та оптимальні варіанти її розв’язання та її очікувані результати.
 
Основні напрямки цих заходів полягають у наступному:

  • Впровадити статистичні форми офіційної звітності щодо реєстрації випадків захворювання на всі форми інфекційного процесу гепатиту С (гострий, хронічний гепатит, вірусоносійство) із розробкою відповідних визначень критеріїв випадків інфекції, які підлягають реєстрації;
  • Впровадити на всіх рівнях охорони здоров‘я сучасну стратегію специфічної лабораторної діагностики гепатитів;
  • Здійснювати організацію і проведення цілеспрямованих скринінгових обстежень різних контингентів населення України, передусім груп підвищеного ризику інфікування, а також обстеження пацієнтів, які мають доведені фактори ризику;
  • Впровадити систему добровільного консультування та тестування для різних категорій населення;
  • Забезпечити попередження поширення вірусних гепатитів у лікувально-профілактичних закладах (профілактика післятрансфузійних і післятрансплантаційних гепатитів; переривання механізмів штучного парентерального інфікування при проведенні лікувально-діагностичних і профілактичних медичних маніпуляцій; впровадження і контроль виконання програми універсальних заходів профілактики професійних заражень медичних працівників тощо);
  • Розробити та впровадити ефективні медико-соціальні програми профілактики заражень вірусами гепатитів В і С при ін‘єкційному введенні наркотиків та статевим шляхом;
  • Створити інформаційно-освітні програми та проекти, спрямовані на роботу серед широких верств населення;
  • Створити на загально державному та місцевих рівнях реєстр хворих на хронічні форми вірусних гепатитів В і С та єдину комп‘ютеризовану інформаційно-аналітичну систему обліку і моніторингу поширення гепатитів В і С в Україні.
  • Забезпечити видання та розповсюдження оперативної епідеміологічної інформації, аналітичних оглядів та бюлетенів стосовно парентеральних вірусних гепатитів;
  • Внести корективи в плани навчання лікарів та середнього медичного персоналу з метою підготовки фахівців з питань епідеміології, діагностики, лікування та профілактики парентеральних вірусних гепатитів;
  • Забезпечити виконання наукових досліджень з різних аспектів проблеми епідеміології, діагностики, лікування та профілактики парентеральних вірусних гепатитів.

 
Заходи у напрямку забезпечення діагностики та лікування хворих на хронічний гепатит С мають полягати у наступному:

  • Розроблення та затвердження протоколів з питань клініко-лабораторного обстеження та лікування хворих на вірусні гепатити.
  • Забезпечення доступу до якісного лабораторного обстеження  на маркери вірусних гепатитів широким верствам населення.
  • Створення та забезпечення функціонування регіональних гепатологічних центрів.
  • Забезпечення доступу до лікування сучасними препаратами хворих на вірусні гепатити.

 
Одним  з головних напрямів  є забезпечення лікування хворих на хронічний гепатит С за допомогою сучасних противірусних препаратів.
 
Першим кроком у виконанні цього напряму стало виділення коштів на придбання ліків для комбінованої терапії хронічного гепатиту С препаратами інтерферону та рибавірину, а також створення локального протоколу лікування хронічного гепатиту С.
 
З метою розширення доступу медичних працівників до обстеження та отримання хворими на гепатит С противірусного лікування заплановано за допомогою Всеукраїнської громадської організації «Зупинимо гепатит» проведення добровільного  конфіденційного обстеження персоналу наукових установ НАМН України на генетичні маркери інфікування HCV в ДУ «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського НАМН України».