Заголовок

572

8 квітня президент Національної академії медичних наук України Андрій Сердюк, члени президії, директори державних установ НАМН разом з медиками – практиками, представниками міської влади та профспілками обговорили стан столичної медицини. У рамках зібрання йшла розмова  про позитивні та негативні результати впровадження медреформи, про необхідність запровадження страхової медицини, застосування сучасних підходів у господарстві галузі та створення єдиного медичного простору.
Звертаючись до присутніх президент НАМН України академік Андрій Сердюк сказав: «Сподіваюсь, Ви погодитесь зі мною, що сьогодні морально-психологічна ситуація як в медичній науці так і в охороні здоров’я –  непроста. І чим скоріше ми перейдемо до конструктивної роботи, до об’єднання наших зусиль, опрацювання чіткої перспективи на майбутнє, тим впевненіше, попри всі негаразди сьогодення, будемо дивитися в завтрашній день.

А задуматися є над чим. На кінець 2013 року чисельність наявного населення в м. Києві досягла 2,8 млн. осіб.  Водночас, щорічно у киян реєструється понад 2,5 млн. випадків захворювань.
Що роблять в цей непростий час інститути Академії ?

У 2013 році  в їх поліклініках проконсультовано 176 тис. киян (51,0% від всіх пацієнтів). В стаціонарах проліковано  36,2 тис., прооперовано 19 тис. 16 клінічних інститутів Академії, що розташовані в столиці, мають потужну базу – 4626 ліжок. 5 інститутів мають клінічні бази в 12 закладах охорони здоров’я столиці. Цей потужний потенціал може і повинен більш ефективно працювати на столицю.
Але ж погляньмо, що ми втратили останнім часом ?

Медична наука стала малопрестижною галуззю, «похід» в науку за сучасних умов, не викликає того інтересу, який був притаманний минулим поколінням молоді.

Втратили профілактичну спрямованість охорони здоров’я, диспансеризацію населення, спільну копітку роботу, підкреслюю, суспільства, освітян, медичних працівників і ЗМІ по санітарній освіті населення, пропагуванню і забезпеченню здорового способу життя.

Згубили медико-біологічний напрям в розробці сучасних вакцин та лікарських препаратів.

Втратили систему медичної реабілітації.

Як результат, втратили довіру населення до охорони здоров’я, дочекалися зневажливого  ставлення до лікаря.

Запустили процес деетизації лікарського товариства, коли зарплата медика приводить не до його бажання добре працювати, а лише до готовності чергувати в лікарні.
Виникають нерідко нездоланні перешкоди між нашими можливостями та Конституцією України, Основами законодавства про охорону здоров’я, які декларують рівні права громадян в отриманні медичної допомоги адекватного обсягу та якості.

Що повинні були зробити, але не зробили?
Не задовольнили потреби населення у доступній та якісній медичній допомозі.
Занадто повільно формуємо нормативно-правову базу, не зробили жодного кроку в напрямку страхової медицини.
Не створили єдиний медичний простір для ліквідації дублювання відомчих та територіальних систем охорони здоров’я.
Не створили національну систему регулювання ринку фармацевтичних препаратів і медичних виробів.
Втратили в свій час якісну та безпечну службу крові. А це наріжне питання національної безпеки.
 
Шановні колеги!
Сценарій стабілізації нашої системи передбачає дві групи заходів: організаційні та фінансові. Не буду торкатися фінансових – це окрема, життєво необхідна складова функціонування галузі. Тим більше за сьогоднішнього тотального зниження асигнувань, що ставить нас на межу виживання.
То ж до організаційних відносяться:

  • напрацювання  нормативно-правової бази;
  • децентралізація управління;
  • створення єдиного медичного простору;
  • реструктуризація мережі лікувально-профілактичних закладів;
  • визначення базового гарантованого рівня медичної допомоги;
  • ліцензування і акредитація.

Зупинюся на формуванні єдиного медичного простору. Здійснити це бажано після детального аналізу мережі всіх, в т.ч. відомчих, закладів, проведення їх акредитації. Поетапний  перехід до нього реалізовувати за ринковими механізмами.
Саме акредитація є радикальним та раціональним заходом для створення єдиного ринку медичних послуг.
Створення такого простору повинно чітко відповідати на питання: кому?, на якому рівні?  надаватиметься медична допомога належного обсягу та якості незалежно від джерел фінансування. Зрозуміло, все це робиться за умови впровадження стандартів якості.
Концепція єдиного медичного простору якнайкраще відповідає проблемам сьогодення, враховуючи розширення багатоукладності в охороні здоров’я, наявність медичних закладів змішаних форм власності.
 
Що ми пропонуємо?
Перше. В рамках створення єдиного медичного простору з надання високоспеціалізованої медичної допомоги при інсультах та нейротравмах функціонально об’єднати зусилля Інституту нейрохірургії та міської клінічної лікарні швидкої допомоги.

Друге. Стосовно організації високоспеціалізованої ургентної допомоги на гострий коронарний синдром – створити новітню систему реперфузійної терапії шляхом функціонального об’єднання існуючих кардіологічних клінік (від нас – Інститут ім. Стражеско).
Для надання ургентної кардіохірургічної допомоги поєднати зусилля Інституту ім. М.М. Амосова, Київського міського центру серця, Центру дитячої кардіології та кардіохірургії МОЗ України. До речі, модель екстреної кардіо-хірургічної допомоги вже відпрацьована науковцями Інституту.
Всі присутні знають, що серцево-судинна патологія – головний внесок в здоров’я і смертність населення. Понад 60%.
Щороку в Україні народжується біля 40 тис малят з тяжкими вадами серця.  Всі кардіохірурги у 18 центрах країни разом роблять біля 18 тис операцій на рік, з них третину в Інституті Амосова.
А на листі очікування – 150 тис! З кожним роком ми подовжуємо цей сумний список.
Чи є у нас додаткові можливості? Так! І ми їх знаємо.
Головне – вивести реабілітацію за межі клінічних стаціонарів. Це дозволить в 1,5 – 2 рази збільшити кількість оперативних втручань, тобто робити понад 30 тис. операцій. В Києві реабілітацію пацієнтів проводити на базі Республіканської клінічної лікарні працівників нафтогазової промисловості та санаторію «Ірпінь». І рішення тут дуже просте – єдиний медичний простір.
Зрозуміло, що як в першій, так і другій пропозиції невід’ємним учасником має бути швидка медична допомога і напрацьовані найкоротші маршрути доставки хворих.

Третє. Для надання високоспеціалізованої допомоги при патологічних пологах та перинатальній патології об’єднати зусилля Інституту педіатрії, акушерства і гінекології з клінічними базами медичних вишів та пологовими будинками. Сьогодні Інститут готовий в онлайновому режимі забезпечити цілодобову консультативну допомогу.

Четверте. Для лікування захворювань системи крові необхідно створити спільну клініку Інституту гематології та трансфузіології разом з міською клінічною лікарнею № 9.

П’яте. Нефрологія. Разом відпрацювати порядок надання медичної допомоги пацієнтам із захворюваннями нирок, які потребують гемодіалізу. Від Академії  цю проблему буде вирішувати Інститут нефрології.

Шосте. Інститут ядерної медицини та променевої діагностики, в якому застосовуються найсучасніші світові технології (мамографія з томосинтезом, об’ємна перфузія), готовий поглибити співпрацю з міським онкологічними центром, надавати постійні онлайн -консультації для всіх променевих  діагностів міста. До речі, разом з університетом ім. Т. Шевченка цей інститут розпочав в минулому році підготовку необхідних спеціалістів – медичних фізиків.

Аналогічним чином будуть відпрацьовані шляхи співпраці по кожному з наших інститутів, а медичні заклади Києва стануть основними базами наукових впроваджень.
Це далеко не повний перелік напрямків об’єднання наших зусиль. Та є один визначальний. Попри всі наші біди, ми повинні дбати про охорону здоров’я медичних працівників – забезпечити їх безоплатне обстеження та лікування, як це робили разом, Ларисо В’ячеславівно, в тяжкі 90-ті.

Невід’ємна частина спільної роботи – розширення діяльності недержавних організацій (асоціацій лікарів, медичних сестер тощо).
Минулого четверга, виступаючи на сесії НАН, голова комісії ВР з науки і освіти Лілія Миколаївна Гриневич підкреслила, що вже підготовлені проекти законів, які дозволять зруйнувати монополію Міносвіти в присвоєнні наукових звань, атестації наукових кадрів.

Те ж саме потрібно зробити і з атестацією лікарів. Лікар має отримувати ліцензію на свою діяльність від професійної асоціації.
Разом з Асоціацією головних лікарів, комітетом Верховної Ради нам слід терміново опрацювати законодавство про медичну професію, її самоврядування.

   Шановні колеги!
Охорона здоров’я та медична допомога в наш час стали найчутливішим барометром загального стану справ у Державі, рівнем виміру духовності і цивілізованості її громадян.
Вважав би за необхідне:

Перше. Враховуючи вагомість питань, які ми зараз обговорюємо, створити робочу групу зі здоровохоронців та представників інститутів, яка узагальнить матеріали нашого зібрання і протягом тижня підготує відповідні пропозиції для прийняття рішень по напрямам нашої співпраці.
В основу покласти чітку структуризацію єдиного медичного простору із визначенням місця та функцій кожної установи.

Друге. Створити при Київській державній адміністрації  (на громадських засадах) постійно діючу комісію по координації діяльності всіх лікувальних закладів столиці незалежно від їх підпорядкованості і форм власності.

Впевнений, разом ми знайдемо відповіді на виклики часу.